Логіка політики "дешевих" грошей

4. Якщо в країні має місце інфляція, то уряд вдається до політики "дорогих" грошей. Засобами цієї політики є:

а) продаж державних цінних паперів банкам та населенню;

б) збільшення норми обов'язкових резервів і відповідно – зменшення тих коштів, що їх банки можуть надавати у кредит;

в) збільшення залікової ставки відсотка; за таких умов кредитні установи змушені скоротити надання позичок.

Пропозиція грошей скорочується. Подальші наслідки можна побачити на схемі.

Політика "дорогих" грошей

5. Політика "дешевих" і "дорогих" грошей здатна впливати на курс національної валюти, співвідношення експорту й імпорту. Логіка відносин може бути зображена схемою.

Пояснення до схеми:

► Найважчим для розуміння зі всіх зв’язків, що зображені у схемі, є зв'язок низької (високої) ставки процента зі скороченням (зростанням) попиту на національну валюту за кордоном. Висока ставка приваблює іноземних інвесторів, стимулює їх вкладати кошти в національну економіку. Але інвестування можливе лише в національній валюті тієї країни, де вкладається капітал. Отже, попит на валюту цієї країни з боку інших країн зростає, відповідно зростає і її курс.

► Падіння курсу валюти робить товари країни відносно дешевими, що сприяє розширенню експорту, а підвищення курсу, навпаки, сприяє скороченню експорту.

Сутність монетаристського підходу

1. Грошова пропозиція є найважливішим чинником, що визначає рівень виробництва, зайнятість, ціни.

2. Головна формула монетаристської теорії, із якої випливають подальші причинно-наслідкові зв'язки, – це: MV = PY, де М – пропозиція грошей; (V – швидкість обертання грошей; Р – загальний рівень цін; У– обсяг реального продукту, створеного в економіці. Відповідно, добуток M V – загальні витрати покупців, а добуток Р Y – обсяг номінального продукту і водночас загальна виручка продавців.

3. Монетаристи стверджують, що V — швидкість обертання грошей — величина відносно стабільна. Тому саме кількість грошей є тим чинником, який здійснює вирішальний вплив на РY — обсяг номінального продукту.

4. На відміну від кейнсіанців монетаристи вважають, що зміни грошової пропозиції впливають на весь сукупний попит, а не лише на інвестиції.

5. Логіка зв'язків, за монетаристами, є такою:

Логіка монетаристської грошової політики

Пояснення до схеми

► Керівні кредитно-грошові установи, які втілюють грошову політику держави, регулюють грошову пропозицію, здійснюючи контрольовані зміни грошової пропозиції.

► Грошова пропозиція щорічно має зростати так само, як ВВП, тобто приблизно на 3-5%. Ця відповідність відображена зворотними стрілками.

Монетаристи акцентували увагу на проблемі інфляції. Тому їх пропозиція змінювати грошову масу пропорційно зміні реального продукту спрямована на запобігання інфляції.

Якщо суспільство страждає від інфляції і пріоритетом державної політики стає стабільність цін, то монетаристська теорія регулювання є найдоцільнішою.

Отже, регулюючи економіку через зміну пропозиції грошей, уряд може досягти таких наслідків:

• зменшення ставки процента за кредитами і зростання інвестицій;

• зміни величини сукупного попиту і величини ВВП;

• збільшення ставки процента на капітал і зростання привабливості національної економіки для іноземних інвесторів;

• зміна курсу національної валюти з відповідною зміною експортних можливостей країни.

Д./з. №1.Як вплине на обсяг грошової маси в обігу рішення Центрального банку збільшити облікову ставку?

№ 2. Операційний попит на гроші дорівнює 8% від номінального ВНП. Пропозиція грошей становить 400 млрд. грн. Попит на гроші як на фінансові активи наведено у таблиці:

1) Знайти рівноважну ставку відсотка, якщо ВНП дорівнює 4500 млрд. грн. 2) Знайти рівноважну ставку відсотка, якщо при тому ж ВНП пропозиція грошей збільшилася до 420 млрд. грн. 3) Знайти рівноважну ставку відсотка, якщо ВНП – 5000 млрд. грн., а пропозиція грошей – 440 млрд. грн.

Інструменти грошово-кредитної політики: норма резервування, облікова ставка(дисконтна ставка відсотка) та операції на відкритому ринку.

Стимулювальна монетарна політика передбачає: зменшення норми резервування; зменшення облікової ставки; покупку державних цінних паперів.

Завдяки цим заходам центрального банку пропозиція грошей збільшується, відсоткові ставки знижуються, унаслідок чого збільшуються внутрішні інвестиції, споживання товарів тривалого користування, сукупний попит на реальний обсяг національного продукту.

Стримувальна монетарна політика передбачає: збільшення норми резервування; збільшення облікової ставки; продаж державних цінних паперів.

Завдяки цим заходам пропозиція грошей в економіці зменшується, відсоткові ставки зростають, а інвестиції, сукупний попит та рівень інфляції зменшуються.