Документи статті

ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Закон № 1814 — Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки літакобудівної промисловості в Україні» від 20.01.2010 р. № 1814-VI.

Закон № 5061 — Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 05.07.2012 р. № 5061-VI.

Закон про бартер у ЗЕД — Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23.12.98 р. № 351-ХIV.

Закон про ЗЕД — Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р. № 959-XII.

Постанова № 756 — постанова КМУ «Про деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 29.04.99 р. № 756.

Положення № 201 — Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. № 201.

П(С)БО 21 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. № 193.

 

Правові аспекти бартерних операцій у сфері зед

Особливості укладення та виконання бартерних договорів у сфері ЗЕД установлено Законом про бартер у ЗЕД, а також Законом про ЗЕД. Отже, подивимось, які вимоги зазначених документів потрібно обов’язково враховувати під час укладення бартерних ЗЕД-договорів.

1. Визначення бартеру у сфері ЗЕД. Відповідно до ст. 1 Закону про бартер у ЗЕД товарообмінна (бартерна) операція у галузі ЗЕД — це один із видів експортно-імпортних операцій, між суб’єктом ЗЕД України та іноземним суб’єктом господарювання, оформлених бартерним договором або договором зі змішаною формою оплати, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами в будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі.

2. Відповідно до ч. 1 ст. 715 ЦК договір міни (бартеру) - це договір, за яким кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Частина 5 ст. 715 ЦК передбачає, що договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).

Зверніть увагу: із наведеного визначення випливає, що для цілей застосування Закону про бартер у ЗЕДбартерною вважається операція з обміну товарами (роботами, послугами), оформлена бартерним договором або договором зі змішаною формою оплати. У разі припинення зобов’язань шляхом заліку зустрічних однорідних грошових вимог за різними зовнішньоекономічними договорами оформлення бартерного або змішаного договору не здійснюється, а тому операція заліку однорідних грошових вимог не вважається товарообмінною (бартерною) операцією у сфері ЗЕД у розумінні цього Закону. Такого висновку податківці доходять у консультації, розміщеній у розділі 110.12 Єдиної бази податкових знань (далі — ЄБПЗ) на офіційному сайті ДПСУ (www.sts.gov.ua).

До речі, аналогічний висновок випливає і з податкового визначення бартерної (товарообмінної) операції, згідно з яким це господарська операція, що передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в межах одного договору (п.п. 14.1.10 ПКУ).

Право на проведення товарообмінних (бартерних) операцій у сфері ЗЕД мають усі суб’єкти ЗЕД (ч. 3 ст. 1 Закону про бартер у ЗЕД).

2. Оформлення бартерного договору у сфері ЗЕД. Як і будь-який інший ЗЕД-договір, договір бартеру у ЗЕД має укладатися у простій письмовій формі, якщо, звісно, інше не передбачено міжнародним договором України або законом (ч. 2 ст. 6 Закону про ЗЕД).

Причому при оформленні бартерного ЗЕД-договору пам’ятайте: такий договір має відповідати вимогам законів України (зокрема, ГКУ, ЦКУ, Закону про ЗЕД, Положення № 201) або діючих міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано ВРУ. В іншому разі його може бути визнано недійсним у судовому порядку (ст. 6 Закону про ЗЕД, ч. 3 ст. 382 ГКУ).

Як орієнтир при складанні переліку умов ЗЕД-договору можна використовувати Положення № 201.

Зокрема, при укладенні бартерного ЗЕД-договору в ньому слід указати ціну товарів (робіт, послуг), що підлягають обміну в межах такого договору. Таку ціну суб’єкти ЗЕД установлюють на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозиції, а також інших факторів, що діють на відповідному ринку на момент укладення бартерного договору (ст. 1 Закону про бартер у ЗЕД).

Крім того, у бартерному договорі вказується загальна вартість товарів (робіт, послуг), що імпортуються та експортуються, яку має бути виражено в іноземній валюті, віднесеній НБУ до першої групиКласифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.02.98 р. № 34 (ч. 2 ст. 1 Закону про бартер у ЗЕД, п. 1.6 Положення № 201)*.

* Нагадаємо, що до першої групи Класифікатора іноземних валют і банківських металів належать: долари (австралійські, США, канадські), англійські фунти стерлінгів, крони (датські, ісландські, норвезькі, шведські), швейцарські франки, японські єни та євро.

3. Обмеження на експорт та імпорт товарів (робіт, послуг) на умовах бартеру. Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону про бартер у ЗЕД з метою збільшення надходжень в Україну валютних коштів, стабілізації грошової національної одиниці та оздоровлення фінансово-банківської системи України КМУ може встановлювати перелік товарів (робіт, послуг), ЗЕД-бартер за участі яких заборонено.

Діючий на сьогодні Перелік товарів (робіт, послуг), експорт яких за бартерними (товарообмінними) операціями забороняється, наведено в додатку 1 до постанови № 756. У свою чергу, Перелік товарів (робіт, послуг), імпорт яких за бартерними (товарообмінними) операціями забороняється, установленододатком 2 до цієї постанови.

Водночас майте на увазі: зазначені обмеження не поширюються на бартерні операції, сторонами яких є суб’єкти ЗЕД та іноземні суб’єкти господарської діяльності, зареєстровані як суб’єкти підприємництва у країнах — учасницях СНД за умови, що у процесі проведення таких операцій дотримуватиметься правило прямого відвантаження при експорті з території України.

4. Ліцензування бартерних операцій у сфері ЗЕД. Відповідно до ст. 16 Закону про ЗЕД ліцензування бартерних операцій здійснюється в разі, якщо предметом цих операцій є товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню. При цьому щодо кожного виду товарів може встановлюватися тільки один вид ліцензії.

Переліки товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2012 рік затвердженопостановою КМУ від 26.12.2011 р. № 1360.

Зверніть увагу: здійснення зовнішньоекономічних операцій без відповідних ліцензій спричинює притягнення суб’єкта ЗЕД до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 10 % вартості проведеної операції, перерахованої у валюту України за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на день здійснення такої операції.

5. Повідомлення органів ДПС і ДМС про здійснення бартерної операції у сфері ЗЕД. У разі здійснення експорту або імпорту товарів (робіт, послуг) за бартерним договором суб’єкти ЗЕД зобов’язані протягом 5 робочих днів із дня підписання акта чи іншого документа, що засвідчує виконання робіт або надання послуг, повідомити про факт здійснення експорту товарів (робіт, послуг) органам (ч. 4 ст. 3 Закону про бартер у ЗЕД):

— державної митної служби України (якщо за бартерним договором імпортуються або експортуютьсятовари);

— державної податкової служби України (якщо за бартерним договором імпортуються або експортуються роботи або послуги).

Форму Повідомлення про експорт або імпорт робіт, послуг за бартерним договором затвердженонаказом ДПАУ від 26.08.2003 р. № 404. Повідомлення складається у двох примірниках, один з яких залишається в органі ДПС, а другий передається суб’єкту ЗЕД.

Ненадання або несвоєчасне надання зазначеної інформації суб’єктом ЗЕД загрожує нарахуванням пені в розмірі 1 % вартості експортованих товарів (робіт, послуг) за кожний день прострочення. Проте загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати вартість експортованих товарів (робіт, послуг).

Інформація, наведена в Повідомленні, використовується для здійснення контролю з боку органів ДПС і ДМС за дотриманням строків проведення товарообмінних операцій, установлених ст. 2 Закону про бартер у ЗЕД.

6. Строки проведення бартерних операцій у сфері ЗЕД. Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону про бартер у ЗЕДтовари, що імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України у строки, визначені договором, але не пізніше 180 календарних днів із дати митного оформлення (дати оформлення експортної митної декларації) товарів, які фактично експортовано за бартерним договором, а в разі експорту за бартерним договором робіт, послуг — із дати підписання акта чи іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.

При цьому датою ввезення товарів за бартерним договором на митну територію України вважається дата їх митного оформлення (дата оформлення імпортної митної декларації), а в разі імпорту за бартерним договором робіт та послуг — дата підписання акта чи іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.

У разі переоформлення в установленому порядку бартерного договору на інші види ЗЕД-договору строки, передбачені ч. 1 ст. 2 Закону про бартер у ЗЕД, не поновлюються і не перериваються.

Таким чином, якщо першою подією за бартерним ЗЕД-договором був експорт товарів (робіт, послуг), то суб’єкт ЗЕД — резидент зобов’язаний увезти отримані в обмін імпортні товари (роботи, послуги) протягом 180 календарних днів із дати митного оформлення експортованих товарів (дати підписання акта чи іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг).

Водночас слід звернути увагу на такий момент. Новий 180-денний строк проведення бартерних операцій у сфері ЗЕД запроваджено з 18.08.2012 р., тобто дати набуття чинності Законом № 5061, що вніс відповідні зміни до Закону про бартер у ЗЕД. Саме з цієї причини новий строк може застосовуватися до експортних операцій, здійснених із зазначеної дати. А от щодо перехідних експортних операцій виникають сумніви: який строк — 90 чи 180 днів — слід застосовувати до незавершених на момент набуття чинності Законом №5061 бартерних ЗЕД-операцій?

На нашу думку, в описаній ситуації також слід орієнтуватися на новий 180-денний строк завершення бартерної операції. При цьому справедливість нашої точки зору побічно підтверджує попередній досвід збільшення строків розрахунків у ЗЕД, що відбувалося у 2008 і 2010 роках.

Нагадаємо: у 2010 році у зв’язку з набуттям чинності Законом № 1814 строк розрахунків в іноземній валюті у ЗЕД було збільшено з 90 до 180 днів. Тоді НБУ в листі від 26.02.2010 р. № 28-311/599-3019 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 19) дійшов такого, безперечно сприятливого для суб’єктів ЗЕД, висновку: до тих операцій, строки розрахунку за якими на момент набуття чинності цим Законом не закінчилися,застосовується новий строк, що дорівнює 180 днів. При цьому для обґрунтування своєї позиції фахівці НБУ апелювали до ст. 58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Більше того, аналогічну ліберальну позицію НБУ та ДПАУ займали і після збільшення строків розрахунків у ЗЕД, яке відбулося в результаті набуття чинності 01.01.2008 р. Законом України від 31.05.2007 р. № 1108-V. Тоді фахівці НБУ та податківці також погоджувалися із правомірністю продовження 90-денного строку до 180 днів у випадках, коли момент його закінчення наставав уже після 01.01.2008 р. (див. листи НБУ від 06.12.2007 р. № 28-311/4379-12665 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 103 і ДПАУ від 23.11.2007 р. № 23963/7/22-5018 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 103, від 14.01.2008 р. № 362/7/22-5017 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 10).

Порушення суб’єктом ЗЕД 180-денного строку ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), що імпортуються за бартерним договором, спричинює стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 % вартості неотриманих товарів (робіт, послуг), що імпортуються за бартерним договором. При цьому загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати розміру заборгованості (ч. 1 ст. 3 Закону про бартер у ЗЕД).

Якщо заборгованість за бартерним договором виникла внаслідок обставин непереборної сили або форс-мажору, строки, передбачені ч. 1 ст. 2 Закону про бартер у ЗЕД, припиняються і пеня за їх порушення не стягується. Утім, у цьому випадку майте на увазі: настання і закінчення дії обставин непереборної сили має бути підтверджено довідкою офіційного органу, уповноваженого державою, де такі обставини мали місце. Також у встановленому законодавством порядку слід підтвердити і виникнення форс-мажорних обставин.

Прямі компенсаційні угоди так само, як і бартерні, передбачають взаємну поставку товарів на однакову вартість без розрахунків у грошовій формі. Проте, на відміну від бартерної угоди, вони передбачають узгодження цін на взаємно доставлену продукцію. У даній угоді беруть учать не два товари, а значно більше. Угоди даного типу, як правило, підписуються універсальними торговими фірмами, експортно-імпортними фірмами та іншими, які мають широку номенклатуру товарів. (Това́рна номенклату́ра — це систематизований перелік усіх асортиментних груп товарів і товарних одиниць, що пропонуються виробником для реалізації.) 

Товарообмінні угоди з тривалим терміном виконання – це угоди, які підписуються на безвалютній основі на рівні фірми. У світовій практиці вони одержали назву загальних (глобальних) угод. Такі угоди підписуються між великими компаніями з одного боку, і держав­ними організаціями, міністерствами, зовнішньоторговельними об’єднан­нями – з другої.

2. Компенсаційні угоди на комерційній основі – це угоди, в яких поставка й відповідно зустрічна поставка товарів здійснюється протягом встановленого періоду на основі одного контракту купівлі-продажу або контракту купівлі-продажу і доданих до нього угод про зустрічні закупки. Такі угоди мають узгоджений механізм грошових розрахунків, здійснених як шляхом переказу іноземної валюти, так і застосуванням клірингу. (Кліринг ( англ. clearing - Очистка) - безготівкові розрахунки між країнами, компаніями, підприємствами за поставлені, продані один одному товари, цінні папери та надані послуги, здійснювані шляхом взаємного заліку, виходячи з умов балансу платежів.)

(Наприклад, одна сторона постачає інший бавовну за ціною 500 доларів за тонну, а інша сторона поставляє першій автомобілі за ціною 5000 доларів за шт. Тоді при поставці однією стороною 200 т бавовни, а іншою стороною - 20 машин дотримується баланс взаємних платежів і грошові розрахунки стають зайвими.)

Компенсаційні угоди на комерційній основі, в свою чергу, поділяються на три підвиди:

1) короткочасні компенсаційні угоди;

2) зустрічні закупки;

3) авансові закупки.

Короткочасні компенсаційні угоди, як і бартерні угоди, містять зобов’язання експортера закупити товари в імпортера. Проте при компенсації, на відміну від бартеру, поставки оплачуються незалежно одна від одної. Зустрічні закупки можуть бути з повною чи частковою компенсацією.

Зустрічні закупки. За умовами даної угоди продавець постачає покупцю товар за звичайними комерційними умовами й одночасно зобов’язується закупити в нього зустрічний товар. Угода може бути оформлена двома або трьома самостійними контрактами.

Зустрічні закупки мають такі різновиди: паралельні угоди, угоди “офсет”, трикутні угоди й угоди з передачею фінансових зобов’язань.

Паралельні угоди – це угоди, які оформляються трьома контрактами. Один контракт оформляється на експорт товарів і їх оплату, другий – на контрзакупку та її оплату. Третій є базовою угодою, яка взаємопов’язує договори на експорт та імпорт.

Особливістю угоди “офсет” є те, що зустрічні зобов’язання юридично не оформляються. Вони є джентльменською угодою по відношенню до зустрічної поставки.

Трикутні компенсації полягають в переключенні потоків. При даній угоді зустрічна поставка здійснюється не на адресу експортера, а організується в яку-небудь третю країну. Третя країна здійснює платіж на користь експортера.

Угода з передачею фінансових зобов’язань одержала назву переключення (від англ. “switch”). Порядок проведення торгових операцій може бути таким же, як і при трикутній компенсації, але, крім того, існує двостороння клірингова угода між імпортером і третьою стороною. Угоди “світч” – це не товарні угоди, а операції з іноземною валютою.

Авансові закупки являють собою паралельну зустрічну угоду, виконану в зворотному порядку. При авансових закупках експортер одержує товари у фірми в обмін на її зобов’язання закупити в майбутньому еквівалентний об’єм товарів експортера.

3. Компенсаційні угоди на основі виробничого співробіт­ництва передбачають, що поставки промислового обладнання будуть оплачуватися зустрічними поставками товарів, які будуть виготовлені з допомогою закупленого обладнання.

Компенсаційні угоди на основі угод про промислове співробіт­ництво різноманітні. Їх можна поділити на:

1) великомасштабні довгострокові компенсаційні угоди зі зворотною закупкою товарів;

2) угоди “про розподіл продукції”;

3) угоди “розвиток-імпорт”;

4) операції на давальницьку сировину.

Найбільше розповсюдження одержали проекти зі зворотною закупкою на компенсаційній основі товарів(бай-бек). Такі угоди передбачають поставку на умовах кредиту комплектного обладнання, будівництво промислових об’єктів, надання інжинірингових послуг з оплатою надалі зустрічними поставками продукції, виготовленої на цих підприємствах.

Угоди “про розподіл продукції” здійснюються на основі договорів про будівництво промислових об’єктів “під ключ”. У даному випадку експортер може передавати свою технологію, ліцензії на винаходи і “ноу-хау”, постачати обладнання і матеріали. Випуск продукції організовується на основі його специфікацій.

Угоди “розвиток-імпорт” пов’язані з будівництвом підприємств оброблювальної промисловості або з поставкою комплектного обладнання для таких підприємств на основі довгострокового кредитування.

Суть угоди на давальницьку сировину полягає в тому, що одна країна, що володіє ресурсами, але не володіє достатніми виробничими потужностями для його переробки, відправляє частину даної сировини для переробки в іншу країну і розраховується за це частиною виробленої продукції.

Сировина, що передається на переробку, а потім повертається на­зад у вигляді готового продукту, називається давальницькою сировиною.

17