Не 1.4. Засоби особистісної презентації та засоби впливу на клієнта Терапевтичний аспект консультування План:

1. Мовлення як інструмент психотерапевтичної допомоги. Відновлення пропусків та заповнення прогалин у мовленні.

2. техніки зв”язування.

А) фокусування інформації. Б) зворотній зв”язок. В) інтерпретація. Г) конфронтація.

Д) робота з опором і переносом. Ж) навіювання як основа інтерв”ю.

3. техніки трансформації:

А) інсайт. Б) позиції віддзеркалення. В) директиви. Г) Рефреймінг (переформування). Д) актуалізація ресурсів.

1. Васьківська С.В. Основи психологічного консультування: Навчальний посібник.- К.: Четверта хвиля, 2004.- С.8-41.

2. И. В. Дорно Современный брак: проблемы и гармония.- М.:Педагогика,1990, 269с.

3. Елизаров А.Н. Основы индивидуального и семейного консультирования: Учеб. Пособие.- М.: Ось-89, 2003.

4. К*юпера Л., Лефф Д., Лэм Д. Работа с сем*ями. Практическое руководство.К., 1996,128с.

5. Макаров Ю.Я. Син.кова Е.М. практич. психолог. Семейных отношений: Учеб. Пособие/ Пензенский гос.пед.ун-т им. В.Г. Белинского.- Пенза,2001.- 193с.

6. Мей.Р. Искусство психологического консультирования:.- М.: Класс, 1994.

7. Херсонский Б. Г., Дворяк С. В. психология и психопрофидактика семейных конфликтов К., “Здоровье”, 1991,192с.

8. Еволюція психотерапии.-М.: Независимая фирма «Класс»,1998. т.1 «семейный портрет в интерьере»:/ сем.терап./ Д.ХЕльми, С. Минухин, К. Витакер, К. Маданес, Т.К. Круглова. (пер. с англ.) – 1998 – 304с.

9. Е.Г. Эйдемиллер. В.В. Юстицкис. Психология и психотерапия семьи.- 3-е изд. – СПб.: Питер, 2002.- 656с.

1. Мовлення як інструмент психотерапевтичної допомоги. Відновлення пропусків та заповнення прогалин у мовленні.

В рамках психологічної моделі дискурс розуміють як спосіб мовленнєвого констру. ювання суб'єкта, повний і всеохоплюючий репрезент його внутрішнього досвіду. (Н. Коліна)

Майже всі психотерапевтичні напрями так чи інакше приділяли увагу роботі з мовою клієнта, а, наприклад, структурний психоаналіз взагалі вибудовує психотерапевтичний процес здебільшого на основі мовного аналізу словесних виразів клієнта. Ж. Лакан, основоположник структурного аналізу, стверджує, що тільки лінгвістичний аналіз мовлення і його механізмів може адекватно розкрити структуру несвідомих процесів людини.

Аналіз формальної сторони мовлення має велике значення і ДО" консультування. Тому варто вивчати не тільки принципові положення щодо структури психотерапевтичного дискурсу, які розроблялись у відомих концепціях (психоаналіз, гештальт-терапія та ін.), але й технологічні прийоми, що дозволяють глибше розуміти те, про що розповідає клієнт (нейро-лінгвістичне програмування).

„Мовлення - спосіб досягнення неврозу", - писав Ф. Перлз. Щоб не поглиблювати деформацій клієнта, він постулював такі правила роботи:

1. Не використовувати в дискурсі слів, що заміщують реальних людей або ситуації. (Уникати слова "це").

2. Говорити „Я", замість: „Ми", „Вони" і т. ін.

3. Замінити вислів "Я повинен" на - "Я хочу".

4. Не використовувати минулого і майбутнього часу у висловах, користуватись тільки формами теперішнього часу.

5. Говорити про почуття, а не домислювати і фантазувати.

6. Щоб актуалізувати емоційні переживання, розповідаючи про когось, варто використовувати прямі звертання до нього, тобто говорити з..., а не про... і т.д.

Відновлення пропусків та заповнення прогалин у мовленні

Щоб відновити прогалини в зборі інформації використовується кілька способів роботи з пропусками:

• вилучення

• узагальнення

1. Вилучення.

Під категорію вилучень підпадають випадки, коли людина пропускає певні частини речення, залишаючи щось недомовленим. Користуючись контекстом чи власним досвідом, пересічний слухач самостійно реставрує прогалини, вкладаючи свої думки в уста співрозмовника. Та консультант повинен не пропустити такі місця і максимально відновити втрачене. Полегшити вирішення цього завдання допоможе конкретна схема роботи:

Види вилучень:

1. Прості вилучення, або післядієслівні пустоти - лінгвістичні структури, для яких характерна відсутність інформації після дієслова про місце, час і учасників даного процесу. Щоб відновити відсутній матеріал метамодель містить запитання :

Наприклад:

- Я не розумію. -Реакція: "Чого Ви не розумієте?", „Кого ви не розумієте?", ■•Коли ви відчули, що не розумієте?", „А копи почали розуміти? ".

-Ябоюсь. -Реакція: "Чого або кого Ви боїтесь?".

2. „Неконкретні" прикметники - це слова, які вказують на значущі якості предмета або суб'єкта неявно, без потрібної для розуміння інформації.

Наприклад:

- Я пропоную йому кращий варіант. -Реакція: "Кращий чим?", „Кращий, ніж що?" „Що ви маєте на увазі, коли говорите „кращий"?", „В чому переваги запропонованого

варіанту?".

3. Пропуски в порівняннях - це вилучення прикметників і прислівників, що формують порівняння. В зв'язку з пропуском не говориться про те, з чим (або з ким) порівнюють, тобто вилучається інформація про підґрунтя порівняння, сутність критерію та автора критерію, за яким проведено порівняння.

Наприклад:

- Він вважає себе розумнішим. - Реакція: „ Розумнішим за кого? В чому? ".

- Звичайно, все було пристойно. - Реакція: „ В порівнянні з чим? ", „ Пристойно - як? ".

- Все закінчилося б краще, якби він там був. - Реакція: „Що дає вам право так думати?".

- Знання іноземної мови все вирішило. - Реакція: „ Чим 4^е підтверджується? ".

2. Узагальнення. Втрата конкретності в консультуванні завжди загрожує тим, щ консультативна бесіда перетвориться на дискусію або гру в піддавкі універсальні квантифікатори, або слова-узагальнення, „розмиваючі картину переживання, вносять відчуття безнадійності.

Види узагальнень:

1. Універсальні узагальнення - слова типу „все", „ніколи", кожен завжди", „увесь час" тощо, які вказують на узагальнення.

а) можна нівелювати сказане, перебільшивши, поставивши під сумні підкреслюючи інтонацією, додавши інший універсальний квантифіккатор перепитавши: „Все-все?", „Ніколи-ніколи?". Такий поворот змушує людину шукати винятки, тобто відмовлятись від узагальнення.

Наприклад:

• Всі жінки - егоїстки. - Реакція: „Всі-всі? ".

• Всім на мене наплювати ". - Реакція: „Всім - всім, справді? ".

б) можна конкретизувати зроблене надузагальнення: „Хто конкретно?", Д

саме?".

Наприклад:

-Всі жінки - егоїстки. - Реакція: „Які конкретно жінки вчинили егоїстичь

Кого конкретно ви маєте на увазі? ".

в) можна знайти досвід, який буде суперечити зробленому узагальнені тобто навести контрприклади.

Наприклад:

- Всі жінки — егоїстки. - Реакція: „Невже ви не згадаєте хоча б одну жінку яка б не була б егоїсткою?", „ Чи здатні ви уявити ситуацію, в якій жінка відношенню до вас не вела б себе егоїстично? ".

г) можна запропонувати або створити досвід, який виходить за рамки узагальнення. Наприклад, провокувати клієнта - зробити явно безпідстав­ну пропозицію, довести сказане до абсурду, збільшуючи або зменшуючи масштаби узагальнення, або просто перевести все на жарт.

Наприклад:

• Всі жінки - егоїстки. - Реакція: „І ваша мама теж?", „Я теж: жінка і тільки й думаю про те, як вас використати у власних цілях? Чи не так? ".

2. Універсальні посилання або втрачені референтні індекси - в мовленні немає вказівки на те, до чого відноситься або кому належить сказане, вжиті слова-множини: „неконкретні" іменники (наприклад, „чоловіки", „жінки", .депутати", „глоди" тощо) і займенники („всі", ,де", „вони", „ми" та ін.).

Наприклад:

• Мене ніхто в світі не любить. - Реакція: "Хто саме вас не любить?", „І ви хочете сказати, що у вашому житті, ніколи не було людини, яка б до вас ставилась з любов 'ю?... ".