1. Малахов в. Етика: Курс лекцій; Навч. Посібник. – к.: Либідь, 1996. – с. 57-64, 216-250

2. Тофтул М.Г. Етика: Навч. посібник. – К.: Академія, 2005. – С. 32-37.

3. Гусейнов а.А., Апресян р.Г. Этика: Учебник. – м.: Гардарики, 2002. – с. 275-277, 425-439, 434-460.

4. Некрасов А.И. Этика: Учеб. пособие – Х.: ООО Одиссей, 2003. – С. 290-301.

5. Этика: Учеб. пособие / Под ред. Т.В. Мишаткиной, Я.С. Яскевич – 2-е изд. – М.: Новое знание, 2002. – С. 274-275, 286-300, 316-340.

6. Шрейдер Ю.А. Этика. – М.: Текст, 1998. – С. 27-38.

7. Этика и эстетика: Учеб. Пособие для самостоятельного изучения дисциплины / Пальм н.Д., Гетало т.Е. – х.: «инжек», 2004. – с. 84-97, 100-111.

Готуючись до виступу на семінарському занятті, необхідно усвідомити, перш за все, що уявлення, цінності і настанови, які складають зміст моральної свідомості людини, знаходять своє безпосереднє продовження в її діяльності, у світі її вчинків. Саме завдяки реальній поведінці ми здебільшого дізнаємось про справжню цінність поглядів та ідей особи, про її моральність загалом. Моральна діяльність – це усвідомлена і підпорядкована моральним цінностям поведінка людини.

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні

Знати:

–  на яких засадах ґрунтуються моральні відносини людей;

–  зміст та основні елементи морального вибору;

–  основні концепції співвідношення цілей і засобів людської діяльності;

–  як співвідносяться мотив та результати дії;

–  основні засади ставлення людини до природи, життя і смерті.

Вміти:

–  відрізняти моральну діяльність від інших видів людської діяльності;

–  виділяти елементи моральної поведінки, морального вибору, морального мотиву;

–  застосовувати до конкретних ситуацій знання щодо проблем моральної діяльності, моральної свободи, тощо.

Розуміти:

–  що спілкування – це царина людської моральності;

–  в чому полягає необхідність знання правил моральної культури спілкування;

–  що антикультура в спілкуванні приводить до негативних наслідків;

–  як пов’язані між собою моральні передумови спілкування;

–  чим загрожує людині віртуальна реальність.

4.3.1.  Ефективність спілкування досягається при дотриманні певних умов, серед яких, насамперед, треба відзначити: виявляйте дружне ставлення до людей, вітайтесь і усміхайтесь; перші, виявляйте ініціативу в приязному ставленні до інших; намагайтесь вести розмову в довірливому тоні; пристосовуйте свою поведінку й манеру розмови до обставин; сумніви й підозри висловлюйте обережно; будьте тактовні; не будьте сварливими тощо.

Важливими ознаками ділового спілкування є його регламентованість, суворе додержання його учасниками ролевого амплуа, відповідальність партнерів за результат; володіння професійною лексикою, культурою мови. До моральних передумов спілкування відносяться повага (визнання людської гідності), співчуття (вміння брати до уваги турботи й проблеми співбесідника на основі духовно-чуттєвої підстановки себе до його власної суб’єктивності), милосердя (прагнення допомогти кожному, хто того потребує), толерантності (визнання права іншого на самобутнє існування), дружба (стосунки засновані на взаємній довірі, прихильності, єдності інтересів), любові (духовний стан людини пов’язаний з її екзистенцією та ставлення до інших як вищих цінностей).

4.3.2.  Моральний вибір – це акт моральної діяльності, який полягає в тому, що людина, виявляючи свою суверенність, самовизначається стосовно системи цінностей і засобів їх реалізації в лінії поведінки чи окремих вчинків. Моральний вибір пов’язаний зі свободою, тобто здатністю людини діяти відповідно до своїх інтересів і цілей, враховуючи знання законів об’єктивної необхідності. Моральна свобода виявляється в тому, що людина, виходячи із свободи волі здатна вільно обирати ті чи інші моральні цінності. Моральний вибір пов’язаний з такими феноменами як моральний намір, моральна спонука, моральний мотив, моральна відповідальність.

Однією з проблем морального вибору є проблема співвідношення цілей і засобів людської діяльності. В історії філософської думки щодо цього питання сформулювалися три принципові позиції:

а)  ціль виправдовує засоби;

б)  ціль взагалі не може виправдовувати засобів;

в)  ціль не виправдовує, а визначає засоби.

Моральна ціль не може бути досягнена аморальними засобами.

Але жодна з окреслених позицій розуміння співвідношення цілей і засобів людської діяльності не позбавлена більших або менших вад, разом з тим вони не втратили своєї актуальності. До цього питання треба підходити ситуативно, з позиції принципу – добром творити добром.

4.3.3.  Важливим аспектом людської діяльності є співвідношення її мотивів і результатів. Під моральним мотивом розуміють внутрішню, суб’єктивно-особисту спонуку до дії, зацікавленість в її реалізації і орієнтації на моральні чинники. Як повинні оцінюватися вчинки людини – за їхніми мотивами чи результатами? З огляду на це в етиці існують два підходи. Перший – наголошує на переважному або на виключному значені мотиву при моральній оцінці людської діяльності (теорія моральної доброти); другий – віддає пріоритет врахуванню результатів, наслідків дій (позиція етичного консеквенціалізму). Як теорія моральної доброти, так і консеквенціалізм мають свої позитивні і негативні сторони. Тому до моральної оцінки вчинку треба підходити діалектично, об’єднуючи ці позиції: людину належить морально оцінювати передусім за її мотивами та намірами, проте вони не будуть етично повноцінними, якщо до їхнього складу не входить прагнення передбачити об’єктивний результат вчинку, його моральне значення.