Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Одеська національна академія харчових технологій

Кафедра соціології,

філософії та права

Методичні вказівки

до вивчення курсу та семінарських занять

з дисципліни

«Етика і естетика»

для бакалаврів напряму підготовки 601, 507 денної та заочної форм навчання

Затверджено радою з гуманітарної освіти та виховання протокол № __ від ____________

Одеса ОНАХТ 2012

Методичні вказівки до вивчення курсу та семінарських занять з дисципліни «Етика і естетика» для бакалаврів напряму підготовки 601, 507 денної та заочної форм навчання / Укл.: Т.С. Рибалко / За загальною ред. проф. В.М. Чугуєнко. – Одеса: ОНАХТ, 2012. – 40 с.

Укладач: Рибалко Т.С., канд. філос. наук, доцент

Відповідальний за випуск зав. кафедри соціології, філософії та права

Г.В. Ангелов, канд. іст. наук, професор

Тема 1

Етика та її призначення

1.1.  План лекції

1.  Предмет і завдання етики. Місце моралі в системі професійних знань фахівця.

2.  Структура та функції моралі.

3.  Основні етичні школи та напрямки.

1.2.  План семінарського заняття

1.  Методологічні принципи етики.

2.  Функції моралі.

3.  Етичні школи та напрямки.

1.3.  Методичні вказівки до самостійної роботи над темою

Рекомендуємо звернутись до конспекту лекцій та підручників:

1. Малахов В. Етика: Курс лекцій; Навч. посібник. – К.: Либідь, 1996. – С. 4-24.

2. Тофтул М. Етика: Навч. посібник. – К.: Академія, 2005. – С. 7-16, 94-100.

3. Нападиста В.Г. Історія етики в Україні (друга половина ХІХ – поч. ХХ ст.): Навч. посібник. – К.: Либідь, 2004. – С. 5-15.

4. Гусейнов А.А., Апресян Р.Г. Этика: Учебник. – М.: Гардарики, 2002. – С. 5-10.

5. Этика: Учеб. пособие / Под ред. Т.В. Мишаткиной, Я.С. Яскевич – 2-е изд. – Мн.: Новое знание, 2002. – С. 11-20.

6. Некрасов А.И. Этика / Учеб. пособие. – Х.: ООО Одиссей, 2003. – С. 163-180, 193-210.

7. Гусейнов А.А., Иррлитц Г. Краткая история этики. – М.: Мысль, 1987. – С. 5-12.

8. Этика и эстетика: Учеб. пособие для самостоятельного изучения дисциплины / Пальм Н.Д., Гетало Т.Е. – Х.: «ИНЖЕК», 2004. – С. 6-22.

Готуючись до виступу на семінарському занятті, необхідно усвідомити, перш за все, що етика належить до філософських дисциплін, оскільки вона вивчає не тільки стосунки між людьми, а й ставлення людини до світу. Вона досліджує цінності життя і світу, вчить оцінювати моральний вибір людини, відповідальність за вчинки і дії, за норми моралі, налаштовує людину на самооблагороження, вдосконалення як свого буття, так і соціуму, всього того, що робить людину Людиною. Сьогодні, коли Україна перебуває в кризовій духовній ситуації, ми свідомо чи несвідомо знову і знову звертаємось до кардинальних питань моральності, питань вибору моральних цінностей і розібратися в цьому нам допоможе етика.

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні

Знати:

–  що вивчає етика;

–  яке місце займає мораль в системі професійних знань фахівця;

–  структуру моралі;

–  основні функції етики;

–  етичні школи та напрямки.

Вміти:

–  відрізняти етичні знання від інших знань;

–  показати зв’язок етики з естетикою;

–  пояснювати (у тому числі конкретними прикладами) основні функції етики;

–  аналізувати основні ідеї етичних шкіл;

–  застосовувати до конкретних ситуацій моральні норми та принципи.

Розуміти:

–  в чому полягає необхідність вивчення етики для окремої людини та суспільства в цілому;

–  як пов’язані між собою світогляд людини та етика;

–  внутрішній зв’язок основаних функцій етики між собою.

1.3.1.  Етика – це галузь філософського знання, що вивчає мораль і закони її розвитку. Визначення етики як науки дав давньогрецький філософ Арістотель. Мораль – це сукупність цінностей, що орієнтують людей у практичному відношенні одне до одного, їх погляди на добро і зло, ідеали поведінки, норми і принципи життя, ставлення до суспільного і власного. Мораль є регулюючим засобом людських відносин і, з однієї сторони, підтримується власними переконаннями людини, з другої – силою суспільної думки групи, до якої належить людина чи суспільство в цілому.

1.3.2.  Серед головних функцій моралі виділяють: регулятивну функцію, основним змістом якої є вимога виконання норм, правил, принципів; оціночно-імперативну функцію, суть якої полягає в тому, що мораль осмислює діяльність такою, якою вона повинна бути, оцінює відповідність поведінки людей найвищім загальнолюдським цінностям; комунікативну функцію, яка ґрунтується на ціннісному ставленні людини до людини та світу в цілому; гносеологічну – мораль дає людині знання, яке відображається в цінностях, орієнтує її у світі культурних цінностей; виховну – моральні норми, ідеали, принципи виховують людину, реалізуючись в її діяльності.

1.3.3.  Виходячи з ідеалістичного чи матеріалістичного трактування моралі в етиці визначають емпіричний та ідеалістичний напрямки. До емпіричного напрямку відносяться натуралістичні школи, які обґрунтовують мораль, виходячи з природи людини, її біологічно-психологічних особливостей. До такого типу шкіл відносяться: гедонізм, евдемонізм, утилітаризм; космологічні школи, які розглядають мораль як наслідок діяльності космологічних процесів, до яких відносяться еволюційна етика; соціологічні школи, які обґрунтовували мораль, виходячи з фактів суспільного буття, вони представлені теоріями “суспільної домовленості”, та “розумного егоїзму”.

Ідеалістична тенденція в етиці складається відповідно до ідей філософського ідеалізму. Суб’єктивно-ідеалістичний напрямок розглядає мораль як надбання людської свідомості, що існує до і незалежно від досвіду. Об’єктивно-ідеалістичний напрямок виводить мораль з об’єктивного надприродного духу.