6.Налагодження реле

1. Для налагодження витримки реле часу КТ використовують електричний секундомір ЕС. В залежності від того, які контакти реле часу використовують- замикаючі чи розмикаючі - застосовують для вмикання секундоміра відповідно схему на рис.13,а або рис.13,б. Налагоджування здійснюють в такій послідовності. Вмикають автомати QF1, QF2 та рубильник Q1. Потенціометром П встановлюють необхідну напругу живлення котушки КТ. Вмикають рубильник Q2. При вимиканні рубильника Q1 електросекундомір відраховує витримку часу до моменту розмикання контакта КТ в схемі рис.13,а, або до моменту замикання контакта КТ по схемі рис.13,б. Значення витримки часу регулюються натягом пружини реле, товщиною немагнітної прокладки, шириною повітряного проміжку між якорем і осердям катушки реле, величина якого може регулюватися спеціальним гвинтом, встановленим на якорі реле.

2. Реле напруги настроюється на розрахункову напругу спрацьовування за допомогою схеми на рис.14. Вмикають автомат QF1 і потенціометром П по вольтметру V встановлюють необхідну величину напруги спрацювання реле КV. Регулюючи резистор R_д або натяг пружини реле починаючи з їх максимальних значень, добиваються спрацьовування реле. Надійність спрацьовування перевіряють декілька разів вмиканням та вимиканням автомата QF1.

3. Установка реле максимального струму КА регулюється за допомогою схеми, зображеної на рис.15. Вмикають автомат QF1 і рубильник Q. Резистором R_д встановлюють необхідне значення струму спрацювання реле KА . Натяг пружини реле збільшують до максимального значення. Розмикають рубильник Q і натяг пружини зменшують до моменту спрацювання KA.

4. При настроюванні реле обриву поля КА (РОП) використовується аналогічна схема рис.15. Різниця при настроюванні полягає в тому, що резистором R_д спочатку встановлюють такий струм в котушці, щоб реле притягнуло якір, а потім струм зменшують до заданої мінімальної величини і збільшенням натягу пружини добиваються відпускання якоря реле.

Настроюванням всіх видів реле потрібно проводити при попередньо нагрітих номінальним струмом котушках.

Література

1. Андреев В.П., Сабинин Ю.А. Основы електропривода. –М.-Л.:Госэнергоиздат, 1963.– 72с.

2. Анхимюк В.Л., Ильин О.П. Автоматическое управление электроприводами. – М.: "Высшая школа", 1965.

3. Бардачевский В.Т., Буртний В.В., Пицан Р.М., Саляк Й.І. Автоматизований електропривод. Учбовий посібник до лабораторних робіт. Львівський політехнічний інститут, 1971.

4. Вешеневский С.Н. Характеристики двигателей в электроприводе, – М.:"Энергия", 1977.– 432с.

5. Ключев В.И. Теория электропривода. Учебник для вузов. – М.:Энергоатомиздат, 1985.

6. Попович М.Г., Лозинський О.Ю., Буртний В.В., Панченко Б.Я. Місюренко В.О. та ін., за ред. Поповича М.Г., Лозинського О.Ю. –Електромеханічні системи автоматичного керування та електроприводи. –К.: Либідь, 2005. –679с.

7. Попович М.Г., Борисюк М.П., Гаврилюк В.А. та ін., за ред. Поповича М.Г. Теорія електропривода: Підручник, "Вища школа",1993.

8. Чиликин М.Г. Общий курс электропривода. "Энергия", 1971.