1.4.3 Вибір розміру майданчиків під контейнери

Майданчики повинні мати рівне асфальтове або бетонне покриття з ухилом у бік проїжджої частини 0,02%, огороджені зеленими насадженнями з декоративних чагарників або іншими огородженнями (цегляними, сітчастими,бетонними).

Розміри майданчиків наведені в таблиці 1.24 Кількість контейнерів ми визначили раніше.

Таблиця 1.24

Основні розміри майданчиків під контейнери,мм

Кількість контейнерів, шт	Розміри майданчиків,мм
1	4680	-	1115	2450
2	5850	-	1140	3570
3	6890	-	1100	4690
4	8190	4095	1190	5810
5	9340	4620	1195	6030

Майданчики під контейнери повинні бути віддалені від житлових будинків, дитячих закладів, місць відпочинку населення на відстані не менше 20 і не більше 100м. Вони не повинні примикати безпосередньо до наскрізних проїздів. Ширина проїздів при односторонньому русі 3,5 м, при двосторонньому – 6 м.

Санітарна обробка контейнерних майданчиків повинна проводитися за правилами санепідемстанції. Санобробку контейнерів при незмінювальній системі збору і вилучення ТПВ здійснюють не менше 1 разу в 10 – 15 днів житлово – ексалуатаційними організаціями, при змінювальній системі – після кожного випорожнення контейнерів.

Сортування компонентів ТПВ для наступної утилізації, як правило, проводиться в місцях збору або на станціях перевантаження чи розвантаження. При сортувальній системі від місць утворення відходів (самими мешканцями) кількість контейнерів змінюється. Виділяють: поліетилен (ПЕТ – бутилки), скло, мелали, органічну частину. Визначають кількість контейнерів і кількість сміттєвозів в залежності від обсягу утворених компонентів за добу в залежності від циклічності вивезення.

2. Аналіз утворення та поводження з відходами на автотранспортному підприємстві

Згідно cт. 17-г) Закону України „Про відходи” підприємства, установи та організації усіх форм власності у сфері поводження з відходами зобов’язані на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, видаляються тощо, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.

Первинний облік відходів - реєстрація у формах первинних облікових документів (картки, журнали, анкети) відомостей про відходи під час їх утворення на підприємстві та здійснення операцій поводження з ними. Даний облік ведуть відповідно до типових форм первинної документації з використанням технологічної, нормативно-технічної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Відомості для первинного обліку відходів, що заносяться до зазначених документів, обумовлюються системою показників, необхідних для заповнення форм державної статистичної звітності та ведення паспорта відходів.

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію активів і зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджується їх наявність, стан і оцінка. Інвентаризація відходів – комплекс разових організаційно-технічних заходів з виявлення, ідентифікації, опису і реєстрації відходів, обліку обсягів їх утворення, утилізації та видалення, а також виявлення і обстеження місць утворення відходів та поводження з ними. Інвентаризація відходів ведеться на підставі документів первинного обліку, вона проводиться на загальних методологічних засадах.

Матеріали інвентаризації враховують надходження на підприємство сировини, допоміжних матеріалів, запасних частин тощо. Також визначаються витрати матеріалів, які потрібні для виготовлення матеріалів та залишки матеріалів, які складають відходи виробництва. Інвентаризація відходів враховує діяльність усіх технологічних циклів підприємства за рік. Сюди потрапляє діяльність автотранспорту, господарсько-адміністративної частини підприємства, враховуючи відходи паперу, ламп розжарювання та люмісцентних ламп, а також розрахунки сміття, що утворюється на підприємстві.

З метою вичерпної ідентифікації відходів та визначення оптимальних шляхів поводження з ними, підприємствами згідно статей 5-и), 17 та 26 Закону України „Про відходи” ведеться паспортизація відходів. Паспортизація відходів передбачає складання і ведення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстрових карт об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до державного класифікатора ДК 005-96. Паспортизація відходів – процес послідовного збирання, узагальнення та зберігання відомостей про кожний конкретний вид відходів, їх походження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, економічні та інші показники, методи їх вимірювання і контролю, а також про технології їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення. Процес паспортизації відходів спрямовано на впорядкування діяльності виробників та усіх структур управління у сфері поводження з відходами по всіх стадіях життєвого циклу виробництва.

На базі даних інвентаризації відходів підприємства, установи та організації усіх форм власності зобов’язані розробити Технічний паспорт на кожен вид відходу, використовуючи інструкцію щодо заповнення Типової форми первинного обліку відходів, яка розроблена згідно із замовленням Мінекоресурсів України. Затверджує паспорти відходів Державне управління екології та природних ресурсів у Полтавській області.

Підприємства, установи та організації усіх форм власності зобов’язані вести реєстрові карти об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів. Реєстрові карти складаються згідно Інструкції щодо складання реєстрових карт об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів (Наказ Мінекобезпеки України від 17.02.00 №41). Їх затверджує обласна санітарно-епідеміологічна служба, Державне управління екології та природних ресурсів у Полтавській області, яке подає їх до облдержадміністрації для складання переліку об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів та місць їх видалення.

На базі Технічних паспортів відходів та реєстрових карт підприємства, установи та організації усіх форм власності зобов’язані складати реєстраційні бланки на кожен вид відходу, де вказується назва підприємства, назва технологічного процесу, в якому утворився відхід, назва відходу, і деякі інші дані.

Відповідно до статті 17-г) та 26 Закону України „Про відходи” підприємства, установи та організації усіх форм власності зобов’язані подавати статистичну звітність щодо поводження з відходами у встановленому порядку. Державна статистична звітність про відходи ведеться за встановленими уніфікованими формами та номенклатурою відходів.

Основними формами статистичної звітності про відходи є:

- форма 1-токсичні відходи „Звіт про утворення, використання та знешкодження токсичних відходів”(річна), що включає токсичні відходи, відповідно до переліку токсичних відходів, що належать інвентаризації (затверджений МОЗ 13. 05. 87 № 4286-87);

- форма 3-МТП ”Звіт про залишки та витрати матеріалів”(піврічна);

- форма 4-МТП ”Звіт про залишки і використання палива та паливно-мастильних матеріалів”(квартальна);

- форма 14-МТП „Звіт про утворення, використання і поставку вторинної сировини і відходів виробництва”(піврічна).

Державна статистична звітність про небезпечні відходи ведеться за окремою формою. Реєстр звітних статистичних одиниць, що повинні складати звіти про небезпечні відходи, формується органами державної статистики за поданням Мінекобезпеки.

Підприємства заповнюють форми державної статистичної звітності на підставі документів первинного обліку і подають їх в установленому порядку територіальним органам державної статистики та відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до статті 31-в), 32-а) Закону України „Про відходи”підприємство, установа чи організація не може вести будь-яку діяльність пов’язану з утворенням відходів без одержання лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Порядок одержання лімітів на утворення та розміщення відходів, а також дозволів на розміщення відходів встановлений у Постанові КМУ від 3 серпня 1998 р. №1217. Ліміт на утворення відходів – максимальний обсяг відходів, на який у суб’єкта права власності на відходи є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знешкодження тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території. Дозвіл видає орган Мінекоресурсів, ліміти затверджує облдержадміністрація за поданням органу Мінекоресурсів.

Відповідно до статті 37 Закону України ”Про відходи” державний контроль і нагляд у сфері поводження з відходами здійснюють органи Мінекоресурсів та інші спеціально уповноважені органи виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Управління звітністю підприємства наведено за допомогою схеми (рис. 2.1).

Рисунок 2.1