Способи розмноження квіткових і декоративно-листяних рослин

5.1. Насіннєве розмноження

Морфологічні особливості насіння. Насінина – розвинений після запліднення насінний зачаток, який складається із зародка, запасу живильних речовин (ендосперм) та оболонки. Зародок має всі основні органи дорослої рослини, які перебувають у зачатковому стані: первинний корінець стебельце, листя – одну чи дві сім’ядолі. Залежно від кількості сім’ядолі. Залежно від кількості сім’ядоль рослини ділять на однодольні (аспарагус, лілія, тюльпан, півники, злакові тощо) і дводольні – більшість квіткових культур.

Ендосперм – це ніби комора, з якої проростаючий зародок черпає білки, жири й крохмаль на початковій стадії свого розвитку і доти, поки не зможе власним корінням здобувати мінеральні солі з ґрунту, а листям – вуглекислоту з повітря.

В окремих рослин (наприклад, посівні боби) ендосперм не розвинений і сім’ядолі займають основну частину об’єму насіння, будучи вмістилищем запасних речовин.

Під час проростання сім’ядолі залишаються в ґрунті або виходять на поверхню (у більшості рослин), а в деяких служать первинними листками. За зовнішнім виглядом їх можна відрізнити від справжніх. Такі рослини ліпше зносять пересаджування в молодому віці, ніж культури, в котрих сім’ядолі залишаються у ґрунті.

За величиною (масою) насіння квіткових і декоративно-листяних рослин поділяють на п’ять груп (табл. 5.1).

Чим більша насінини, тим більший запас живильних речовин у ній і тим вищий загальний темп розвитку рослин.

Схожість насіння. При вирощуванні квіткової продукції з насіння слід мати на увазі, що насіння однорічних і дворічних рослин у звичайних умовах має добру схожість і легко приростає, а багаторічних – сходить важко і недружно (бурачок, чорнобривці сходять через 6-8 днів, а деякі види лілій – через рік і більше).

З усіх умов, необхідних для проростання насіння, найважливішими є температура і вологість повітря.

Слід пам’ятати, що для проростання насіння оптимальною є температура, при якій добре розвивається материнська рослина. Наприклад, насіння рослин, репродуктивне з північних країн, добре проростає при температурі 5-10⁰С, із країн з помірним кліматом – при 10-15⁰С, а з тропіків – при 20-30⁰С.

Найоптимальніша для проростання температура 25-30⁰С. однак її зниження в нічний час позитивно впливає на швидкість проростання.

Життєдіяльність насіння під час проростання починається з набухання для чого потрібна волога. Проте кількість її має бути обмеженою, оскільки надмір вологи утруднює доступ повітря, і процес проростання затримується. А надалі повністю припиняється.

Таблиця 2

Групування культур за величиною насіння

Група	Характеристика насіння	Маса насіння	Культура
1	2	3	4
І	Дуже велике	1-50	Горошок пахучий, мірабіліт, настурція, квасоля, іпомея, люпин однорічний
ІІ	Велике	100-300	Акроклініум, бальзамін, волошка, календула (нагітки), космія, березка, лаватера, скабіоза, майорці, мальва, шавлія.
ІІІ	Середнє	500-2000	Айстра, щириця, гайлардія, гвоздика, цмин, гіпсофіла, годенія, дельфіній (живокість), диморфотека, левкой, чорнушка, резеда, хризантема, целолозія, шизантус, ешольція, фіалка, вечорниці, незабудка.
IV	Дрібне	5000-12500	Бурачок, ротики, каліопсис, кларків, лунарія, мак, натри карі, немезія, петунія, портулак, язикотруб, тютюн, наперстянка, дзвоники, стокротки
V	Найдрібніше	До 25000	Агератум, бегонія, лобелія, губа стик, первоцвіт

Цінність насіння для посіву залежить від його сортових і посівних якостей.

Підготовка насіння до посіву. Найважливіша умова підвищення врожайності та якості вирощуваної квіткової продукції – висока якість насіння, яка визначається двома показниками: сортова чистота і посівні властивості.

Сортова чистота - характеризує істинну приналежність насіння до певного сорту і дає повне уявлення про його чистосортність.

Сорт – систематична одиниця, яка сформувалася не в природних умовах, а в процесі культивування людиною. Внаслідок чого сорт повинен мати задану декоративну та господарську цінність, бути високопродуктивним в умовах його розвитку. Тому він вимагає постійного контролю. Цей контроль може здійснюватися державними організаціями (насіннєві інспекції) та всередині господарства.

Державний контроль здійснюється такими методами: польова апробація, лабораторний і ґрунтовий контроль.

Лабораторний сортовий контроль ґрунтується на біологічних і морфологічних особливостях насіння та сходів (форма, колір тощо). Однак через свою недосконалість він не може бути самостійним і тому застосовується як допоміжний.

Основний метод контролю за сортовою якістю насіння – польова апробація. Це перевірка і визначення сортових властивостей кожного репродукованого сорту, умов вирощування рослині дотримання агротехнічних прийомів, що в майбутньому гарантує збереження чистосортності одержаного насіння. Польову апробацію здійснюють у період масового цвітіння.

Недолік методу полягає в тому, що він реєструє стан сортових посівів тільки на час адаптації, а біологічні особливості росту й розвитку рослин протягом вегетаційного періоду залишається неврахований.

Якщо в перерахованих причин апробація викликає сумнів, то її уточнюють за допомогою ґрунтового сортового контролю на спеціально виділених сортоділянках, де спостереження ведеться протягом усієї вегетації. Він полягає в порівнянні результатів ґрунтовного контролю з даними апробації.

У таблиці 5.2 наведені показники сортової чистоти, звідки видно, що для більшості елітних квіткових рослин допускається не більше 205% нетипових для сорту насінин, і лише для майорців – 10%. Для насіння І категорії цей показник дорівнює 5-10, для ІІ – 10-25%.

До внутрігосподарського сортового контролю належать сортові прочистки, які здійснюються для поліпшення сортових властивостей насіння. Вибірку рослин починають в ранньому віці й регулярно проводять протягом усього вегетативного періоду. Викидають усі слаборозвинені й хворі рослини, а й хворі рослини, а з початком цвітіння – і всі домішки.

Таблиця 5.2