2. Характеристика податкової знижки

Як відомо, метою декларування доходів фізичних осіб є не тільки сплата податків до бюджету, а й повернення платникам сум податку на доходи фізичних осіб, надмірно сплаченого з їхньої заробітної плати в минулому податковому році. Повернути зазначену частину податку можна, зокрема, у разі реалізації права на податкову знижку.

Податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, – це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку – резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати (підп. 14.1 170 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI).

Отримати податкову знижку можуть громадяни, які у 2011 році понесли наступні фактичні витрати.

1. Частина суми відсотків за користування іпотечним житловим кредитом (підп. 166.3.1 п. 166.3 ст. 166 ПКУ).

2. Сума коштів або вартість майна, передані у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні та внесеним до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату передачі таких коштів та майна, у розмірі, що не перевищує 4% суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року (підп. 166.3.2 п. 166.3 ст. 166 ПКУ).

 Перелік організацій та установ, які відносяться до неприбуткових, наведено у ст. 157 ПКУ.

3. Сума коштів, сплачених платником податку на користь закладів охорони здоров’я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім’ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів), а також сума коштів, сплачених платником податку, визнаного в установленому порядку інвалідом, на користь протезно-ортопедичних підприємств, реабілітаційних установ для компенсації вартості платних послуг з реабілітації, технічних та інших засобів реабілітації, наданих такому платнику податку або його дитині-інваліду у розмірах, що не перекриваються виплатами з фондів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, крім:

а) косметичного лікування або косметичної хірургії, включно з косметичним протезуванням (якщо воно не пов’язане з медичними показаннями), водолікування та геліотерапії (якщо воно не пов’язане з лікуванням хронічних захворювань);

б) протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, порцеляни та гальванопластики;

в) абортів (крім тих, які проводяться за медичними показаннями або коли вагітність стала наслідком зґвалтування);

г) операцій із зміни статі;

ґ) лікування венеричних захворювань (крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких є побутове зараження або зґвалтування);

д) лікування тютюнової чи алкогольної залежності;

е) придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, оплати вартості медичних послуг, які не включено до переліку життєво необхідних, затвердженого Кабінетом Міністрів України (підп. 166.3.4 п. 166.3 ст. 166 ПКУ).

Крім того, до податкового кредиту не включаються витрати на придбання лікарських засобів та виробів медичного призначення, які не включено до Національного переліку основних лікарських засобів і виробів медичного призначення від 25.03.2009 р. № 333.

4. Сплата страхових внесків, страхових премій та пенсійних внесків страховику – резиденту, недержавному пенсійному фонду, установі банку за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади як самого громадянина, так і члена його сім’ї першого ступеня споріднення (підп. 166.3.5 п. 166.3 ст. 166 ПКУ).

5. Оплата допоміжних репродуктивних технологій, але не більше ніж сума, що дорівнює третині доходу у вигляді заробітної плати за звітний податковий рік (підп. 166.3.6 п. 166.3 ст. 166 ПКУ).

6. Оплата вартості державних послуг, пов’язаних з усиновленням дитини, включаючи сплату державного мита (підп. 166.3.6 п. 166.3 ст. 166 ПКУ).

7. Сума коштів, сплачених платником податку у зв’язку із переобладнанням транспортного засобу, що належить платникові податків, у зв’язку з використанням біопалива (підп. 166.3.7 п. 166.3 ст. 166 ПКУ).

8. Видатки на будівництво (придбання) доступного житла, у т. ч. на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі та процентів за ним (підп. 166.3.8 п. 166.3 ст. 166 ПКУ).

Умови та порядок надання податкової знижки регулюється ст. 166 ПКУ.

Відповідно до п.179.8 ст.179 Податкового кодексу України сума, що має бути повернена платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації.

Так, відповідно до п. 166.3. ст. 166 ПКУ платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу суму коштів, сплачених на користь закладів освіти для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення, який не одержує заробітної плати.

 Згідно зі ст. 43 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 р. № 1060-XII (далі – Закон № 1060-XII) вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші. До професійно-технічних відносяться: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, які надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

Зазначимо, що нічого щодо форми навчання (денна, заочна, дистанційна чи вечірня) та щодо форми власності учбового закладу (державна або приватна) у Податковому кодексі не сказано. Отже ймовірно, що для цілей декларування податкової знижки це не має значення.

Звертаємо увагу, що навчання у інтернатурі є складовою частиною вищої освіти, тому вартість навчання там також можна включати до податкової знижки. Про це ж свідчить консультація Державної податкової служби України у Єдиній базі податкових знань, де зазначається, що інтернатура (спеціалізація) є невід’ємною ланкою безперервного процесу підготовки у вищому медичному і фармацевтичному закладах освіти фахівців за професійним спрямуванням. Таким чином, суми коштів, сплачених платником податку на користь вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти для компенсації вартості навчання такого платника податку, іншого члена його сім’ї першого ступеня споріднення, у інтернатурі, при додержанні всіх норм ст. 166 ПКУ, можуть прийматися у розрахунок податкової знижки такого платника податку за звітний рік.

А ось у випадках оплати навчання у дошкільних, середніх та позашкільних навчальних закладах, а також оплати додаткових навчальних послуг, які надають вищі учбові заклади (підготовчі курси, наприклад) вартість такого навчання до податкової знижки не включається.

Крім того зазначимо, що до податкової знижки дозволено включати витрати на навчання лише у вітчизняних закладах. Цей висновок ми робимо відповідно до визначення поняття «податкова знижка» у підп. 14.1.170. п. 14.1 ст. 14 ПКУ, де зазначається, що податковою знижкою є документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку – резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб.

Окрему увагу слід приділити можливості включення до податкової знижки витрат на навчання члена сім’ї першого ступеня споріднення. Відповідно до підп. 14.1.263 п.14.1 ст. 14 ПКУ членами сім’ї першого ступеня споріднення є чоловік/дружина, діти (у тому числі всиновлені).

Платник податку має право включити до податкової знижки витрати на навчання такого члена сім’ї, але лише у тому випадку, коли такий родич не має доходу у вигляді заробітної плати. У разі коли член сім’ї першого ступеня споріднення сам отримує дохід у вигляді заробітної плати, то лише він і має право декларувати податкову знижку з витрат на навчання.

Взагалі щоб уникнути складнощів з реалізацією права на податкову знижку платіжні та видаткові документи слід відразу оформляти на того члена родини, який згодом планує скористатися правом на податкову знижку.

При декларуванні доходів за звітний рік враховується кількість місяців навчання, які припадають на звітний календарний, а не навчальний рік.  До податкової знижки звітного податкового року можна включити тільки ті витрати, які фактично понесені за навчання у цьому звітному році. Більш того, витрати «наперед» платник податків не зможе включити до податкової знижки і в наступні роки, оскільки право на отримання податкової знижки за наслідками звітного року не переноситься на наступні роки. У зв’язку з цим бажано проводити оплату за навчання тільки за поточний рік.

Сума податкової знижки на навчання не може бути більше розміру місячного прожиткового мінімуму, помноженого на коефіцієнт 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень (у 2011 році – 1320,00 грн.) з розрахунку на кожну особу, яка навчається, за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року.

Крім цього, розмір податкової знижки не повинен перевищувати суми річного загального скоригованого оподатковуваного доходу, зазначеного у річній податковій декларації.

Загальна скоригована сума оподатковуваного доходу визначається як сума заробітної плати, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, – обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності. У разі нарахування доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами на виконання робіт, розмір податкової знижки зменшується на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Згідно з підп. 14.1.48 п.14.1 ст. 14 ПКУ заробітна плата – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Отже фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності та особи, які займаються незалежною професійною діяльністю (самозайняті особи), не мають права на отримання податкової знижки з податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) щодо свого річного оподатковуваного доходу, отриманого в рамках здійснення їх діяльності, тому що такий дохід не є заробітною платою.

Податкова знижка може бути надана тільки резиденту, який має реєстраційний номер облікової картки платника податків, а також резиденту – фізичній особі, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний орган Державної податкової служби (далі – ДПС) і має відповідну відмітку у паспорті. Таким чином фізичні особи – нерезиденти України права на податкову знижку з ПДФО не мають.

Підставою для одержання платником податкової знижки на навчання є наявність відповідних платіжних та розрахункових документів, серед яких: квитанції; фіскальні або товарні чеки; прибуткові касові ордери; договір з навчальним закладом; довідка про доходи, отримані у звітному році та документи, котрі підтверджують ступінь споріднення (у разі компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти члена сім’ї першого ступеня споріднення). Для прискорення проведення податковим органом розрахунку сум, які підлягають поверненню з бюджету, та забезпечення правильності визначення вказаних сум, доцільно надавати до податкового органу копії зазначених документів. Оригінали цих документів не надсилаються органу ДПС, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого ПКУ.

Підстави для нарахування податкової знижки (із зазначенням конкретних сум) відображаються платником податку у річній Декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) та додатку 6 до Декларації «Перелік сум витрат, що включаються до складу податкової знижки згідно зі ст. 166 ПКУ» [19].

Разом з тим залишилася невирішеною проблема отримання податкової знижки, яка надається через механізм подачі за підсумками звітного року декларації до податкового органу. Такий порядок призводить до перевантаження як фізичних осіб, так і працівників податкових органів. Крім того, часто через недостатність коштів у місцевих бюджетах на початку року громадянин не може своєчасно отримати належні йому суми повернення податку, що, відповідно, спричиняє зростання соціального напруження в суспільстві та недовіри до податкової служби.

У цьому плані доцільним є надання податкової знижки безпосередньо в джерела отримання фізичною особою доходу на підставі поданих нею документів. Податкові зобов’язання платника податку до бюджету за результатами звітного року слід зменшувати на суму податкової знижки. Відповідно сукупні податкові зобов’язання податкового агента будуть зменшуватися на суму наданої податкової знижки в джерела виплати доходу фізичним особам.

Отримала своє продовження в Податковому кодексі України й принципово нова система надання соціальних пільг, започаткована у 2004 р. Змінено лише основу встановлення розміру пільг – розмір мінімальної заробітної плати на розмір прожиткового мінімуму (у розрахунку на місяць) і внесено незначні зміни в категорії пільговиків.

Розділ 2. Проблемні питання щодо застосування податкової знижки