1. Не може бути ініційовано призначення всеукраїнського референдуму щодо законопроектів з питань:

1) податків;

2) бюджету;

3) амністії.

2. На всеукраїнський референдум за народною ініціативою не може бути винесене (ініційоване) питання про зміну території України.

3. Тексти нової редакції Конституції України та законопроектів, що виносяться на конституційний та законодавчий референдум, не повинні скасовувати чи обмежувати зміст та обсяг існуючих прав і свобод людини і громадянина або бути спрямованими на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України.

Стаття 21. Обмеження щодо призначення (проголошення) референдуму

1. Всеукраїнський референдум не може призначатися (проголошуватися) чи проводитися в умовах воєнного чи надзвичайного стану на всій території України.

2. Якщо воєнний чи надзвичайний стан введений після призначення (проголошення) референдуму, суб'єкт призначення (проголошення) референдуму не пізніш як на третій день після введення такого стану приймає рішення про зупинення процесу референдуму.

Розділ X

ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО РЕФЕРЕНДУМУ

Стаття 95. Правові наслідки всеукраїнського референдуму за народною ініціативою

1. Результати народного волевиявлення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою є остаточними та не потребують затвердження або схвалення будь-якими органами державної влади і є обов'язковими для виконання громадянами України, органами державної влади України, яких воно стосується та до повноважень яких віднесено.

2. Нова редакція Конституції України набирає чинності з дня оголошення Центральною виборчою комісією результатів всеукраїнського референдуму про схвалення нової редакції на всеукраїнському референдумі.

3. Закон України, схвалений на всеукраїнському референдумі, набирає чинності з дня оголошення Центральною виборчою комісією результатів всеукраїнського референдуму, окрім випадків, коли дата набрання чинності таким Законом прямо передбачена положенням цього Закону.

4. Закон чи окремі положення закону, рішення щодо їх скасування (втрати чинності чи визнання нечинним), схвалене на всеукраїнському референдумі, втрачають дію з дня оголошення Центральною виборчою комісією відповідних результатів всеукраїнського референдуму.

5. Положення Конституції та законів України, які були змінені законом України, що втратив чинність або скасований (визнаний таким, що втратив чинність, чи визнаний нечинним) відповідно до схваленого на всеукраїнському референдумі рішення, поновлюють свою дію з дня оголошення Центральною виборчою комісією відповідних результатів всеукраїнського референдуму.

Стаття 96. Правові наслідки всеукраїнського референдуму, призначеного Президентом України та Верховною Радою України

1. Закон про внесення змін до Конституції України, прийнятий Верховною Радою України в порядку, встановленому статтею 156 Конституції України, та затверджений всеукраїнським референдумом, набирає чинності з дня офіційного оголошення результатів відповідного всеукраїнського референдуму, окрім випадків, коли дата набрання чинності таким Законом прямо передбачена положенням цього Закону.

2. У разі, якщо Закон про внесення змін до Конституції України не було затверджено референдумом, то повторне подання законопроекту про внесення змін до розділів I, III і XIII Конституції України з того самого питання можливе лише до Верховної Ради України наступних скликань.

3. Закон про ратифікацію міжнародного договору про зміну території України у разі його затвердження на всеукраїнському референдумі набирає чинності з дня оголошення результатів відповідного всеукраїнського референдуму.

6. Закон України «Про громадянство» від 18 січня 2001 р., редакція від 06.12.2012 р.

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2235-14

Громадянство України.

Під громадянством України розуміють правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв в їх взаємних правах і обов'язках.

Громадянин України – це особа, яка набула громадянства України в порядку, перед­баченому законами України та міжнародними договорами України.

Питання громадянства України регулюються Конституцією України, Законом України «Про громадянство» від 18 січня 2001 р., міжнародними договорами України.

Громадянство України набувається:

• за народженням;

• за територіальним походженням;

• внаслідок прийняття до громадянства;

• внаслідок поновлення у громадянстві;

• внаслідок усиновлення;

• внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;

• внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

• у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одно­го чи обох батьків дитини;

• внаслідок встановлення батьківства;

• за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Умова­ми прийняття до громадянства України є:

• визнання і дотримання Конституції України та законів України;

• зобов'язання припинити іноземне громадянство або неперебування в іноземному громадянстві;

• безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років;

• володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування.

До громадянства України не приймається особа, яка:

• вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;

• засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину;

• вчинила на території іншої держави діяння, яке визна­но законодавством України тяжким злочином.

Громадянство України припиняється:

• внаслідок виходу з громадянства України;

• внаслідок втрати громадянства України;

• за підставами, передбаченими міжнародними договора­ми України.

Громадянство України втрачається:

- якщо громадянин України після досягнення ним повно­ліття добровільно набув громадянства іншої держави;

- якщо іноземець набув громадянства України і не подав у порядку, передбаченому законодавством України, документ про припинення іноземного громадянства або деклара­цію про відмову від нього;

- якщо іноземець набув громадянства України і скорис­тався правами або виконав обов'язки, які надає чи покладає на нього іноземне громадянство;

- якщо особа набула громадянства України внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих доку­ментів;

- якщо громадянин України без згоди державних органів України добровільно вступив на військову службу, на роботу в службу безпеки, правоохоронні органи, органи юстиції або органи державної влади чи органи місцевого самоврядування іншої держави.

Конституційні права, свободи та обов'язки громадян України.

У Конституції України визначено такі групи основних прав (розділ ІІ): громадянські, політичні, економіч­ні, соціальні, екологічні, культурні, сімейні.

Громадянські права – це можливості людей, що харак­теризують їхнє фізичне та біологічне існування, задоволення матеріальних, духовних і деяких інших потреб (право на життя; на не­доторканність особи, житла, на таємницю листування, теле­фонних розмов тощо).

Політичні права – це можливості людини і громадяни­на брати участь у громадському та державному житті, вно­сити пропозиції про поліпшення роботи державних органів, їхніх службових осіб та об'єднань громадян, критикувати ва­ди в роботі, безпосередньо брати участь у різних об'єднан­нях громадян (право брати участь в управ­лінні державними та громадськими справами, користуватися рівним правом доступу до державної служби, а також служ­би в органах місцевого самоврядування тощо).

Економічні права – це можливості людини і громадяни­на, що характеризують їхню участь у виробництві матеріаль­них благ (право на приватну власність (індивідуальну та колективну); право на працю і вибір про­фесії та роду трудової діяльності тощо).

Соціальні права – це можливості людини і громадянина із забезпечення належних соціальних умов життя (право на охорону здоров'я; право на житло; право на матеріальне забезпечення у старості, в разі хвороби тощо).

Екологічні права – це права людини і громадянина на безпечне екологічне середовище (право на безпеч­не для життя і здоров'я довкілля; на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди та ін.).

Культурні права – це можливості доступу людини до духовних цінностей свого народу (нації) та всього людства (право на освіту; право на користування досягненнями вітчизняної та світової культури тощо).

Сімейні права – це можливості людини і громадянина вільно розпоряджатися собою в сімейних правовідносинах (право на невтручання в особисте й сімейне жит­тя; право на добровільне одруження, рівні права та обов'яз­ки у шлюбі та сім'ї тощо).

Основні права громадян нерозривно пов'язані з їхніми обов'язками. Основний обов'язок громадянина – це вста­новлені Конституцією держави вид і міра його необхід­ної обов'язкової поведінки.

Основні обов'язки громадян закріплює Конституція Ук­раїни (розділ ІІ). Умовно їх можна класифікувати по групах:

1) У сфері економічного й соціального життя – це обов'язки сплачувати податки і збори, зберігати природу й охороняти її багатства.

2) У цари­ні культурної діяльності громадяни несуть обов'язки з охоро­ни історичних пам'яток та інших культурних цінностей, по­винні відшкодовувати завдані ними збитки.

3) До обов'язків у сфері суспільно-політичного життя нале­жать обов'язки додержуватися Конституції та законів Украї­ни; оберігати інтереси держави і сприяти зміцненню її могут­ності й авторитету; захищати Батьківщину, служити у Збройних Силах України; поважати національну гідність інших громадян.

4) У царині особистої та індивідуальної свобо­ди серед обов'язків громадян України необхідність поважати права та законні інтереси інших осіб.

7. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 р., редакція від 02.03.2014 р.

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/про%20місцеві%20державні%20адміністрації

8. Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 р., редакція від 02.03.2014 р.

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2453-17

9. Закон України «Про місцеве само­врядування» від 21.05.1997 р., редакція від 23.10.2013 р.

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/про%20місцеве%20самоврядування

Місцеве самоврядування - це право територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (ст. 140 КУ). Місцеве самоврядування в Україні регулюється Конституцією України, законами України «Про місцеве само­врядування» від 21.05.1997 р., а також Європейською Хартією місцевого само­врядування, ратифікованою Верховною Радою України.

Система самоврядування в Україні включає:

• територіальну громаду;

• сільську, селищну, міську ради;

• органи саморганізації населення;

• сільського, селищного, міського голову;

• виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

• районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси громад сіл, селищ, міст;

• районні у місті ради (у випадку, якщо вони утворені).

Первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада – сукупність жителів, об'єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адмністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох з них.

До органів місцевого самоврядування Конституція України відносить:

1) сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи – виконавчі комітети, районні та обласні ради;

2) будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення, що наділені частиною компетенції, майно та фінанси даної ради.

До складу сільської, селищної, міської ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років (ст. 141 КУ).

11.

Порядок утворення та діяльності органів самоорганізації населення регулюється Законом України «Про органи самоорганізації населення» від 11.07.2001 р., редакція від 06.12.2012 р.

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/про%20органи%20самоорганізації%20населення

Видами органів самоорганізації населення є:

• сільські та селищні комітети,

• вуличні та квартальні комітети,

• комітети мікрорайонів,

• будинкові комітети,

• комітети районів у містах.