Методологічні основи соціально-психологічного дослідження.

Проблема методології дослідження є актуальною для будь-якої науки, оскільки її досягнення значною мірою визначаються розвитком власного методологічного апарату.

Розробка конкретних методів СП базується на її теоретичних положеннях і методологічних принципах. Методологія має три різні рівні наукового підходу: загальна методологія, часткова спеціальна методологія та сукупність конкретних методі, методик і процедур.

Загальна методологія – деякий загальний принцип пізнання, філософський підхід до аналізу явищ дійсності. Філософсько-методологічний рівень дослідження дає світоглядне узагальнення одержаних результатів (стосується всіх наук).

Часткова спеціальна методологія – сукупність методологічних принципів, які застосовуються в цій галузі знань. Спеціальна методологія забезпечує конкретне використання загально філософських принципів щодо об’єктів соціально-психологічних досліджень. У соціальній психології у зв’язку з її міждисциплінарним характером спеціальна методологія базується на методологічних принципах двох наук – психології та соціології.

Сукупність конкретних методів, методик і процедур – рівень, безпосередньо пов’язаний з практикою соціально-психологічних досліджень.

Соціально-психологічне дослідження починається з розробки програми вивчення об’єкта, яка передбачає:

• постановку проблеми, визначення завдань, об’єкта й предмета вивчення, уточнення головних понять, формулювання гіпотези;

• визначення емпіричних об’єктів дослідження (вибірка);

• розробка методики конкретного дослідження;

• проба методики (пілотаж), її удосконалення, перевірка надійності;

• збирання первинної інформації, яке супроводжується контролем надійності та вірогідності одержаних даних;

• логічна та кількісна обробка зібраних результатів;

• інтерпретація результатів, висновки, звіт.

Продумана програма дослідження має велике значення, що дає можливість одержати більш надійні, репрезентативні та вірогідні дані найекономнішим й найкоротшим шляхом. Важливі повнота і чіткість програми, однозначність визначення понять дослідження, продуманість гіпотези.

Методи досліджень соціальної психології можна поділити на дві великі групи: методи збору інформації та методи її обробки. У соціальній психології (як і в загальній психології та у більшості інших наук) виокремлюють два головні методи дослідження: спостереження та експеримент.

Метод спостереження.

Один із випробуваних методів, яким користуються природні та суспільні науки. Застосовується самостійно та у поєднанні з іншими методами (експериментальним).

Спостереження, як метод, передбачає цілеспрямоване, за попередньо розробленим планом, фіксування тих явищ, які цікавлять дослідника, з метою їх наступного аналізу й використання для потреб практичної діяльності. Дає змогу одержати цікаві відомості про людину: манеру її поведінки, характер взаємовідносин з іншими людьми, особливості її спілкування тощо.

Під час проведення дослідження методом спостереження необхідно забезпечити:

1. чітке визначення мети спостереження та узгодження її з метою дослідження;

2. мотивований вибір об’єкта, предмета й ситуації;

3. вибір найдоцільніших способів спостереження і способів фіксації явищ;

4. планомірне проведення спостереження за певною схемою;

5. перевірка результатів спостереження щодо їхньої обґрунтованості та надійності.

Завдання спостереження – попереднє вивчення об’єкта, висунення гіпотези, її перевірка, уточнення результатів, одержаних за допомогою інших методів.

Об’єкти спостереження – залежать від мети та завдання дослідження, це окремі особи в різних ситуаціях спілкування, великі чи малі групи, спільності тощо.

Предмет спостереження – вербальні та невербальні акти поведінки окремої людини, групи або кількох груп у певному соціальному середовищі та ситуації.

Спосіб спостереження – визначається завданням, об’єктом, ситуацією і характером взаємодії між спостерігачем та об’єктом спостереження.

Розрізняють випадкове і систематичне, включене і невключене, відкрите і приховане, природне і лабораторне спостереження.

Включене спостереження – експериментатор сам на певний час стає членом тієї групи, яка є об’єктом дослідження, та повинен бути для рівноправним членом групи для інших індивідів.

Невключене спостереження – спостереження “збоку”, коли дослідник не належить до учасників групи. Самостійний прийом дослідження для уточнення і конкретизації гіпотез, визначення методів основного дослідження.

Відкрите і приховане дослідження розрізняють залежно від позиції дослідника-спостерігача щодо об’єкта.

Відкрите спостереження – найпоширеніший метод. Піддослідні знають про те, що за ними спостерігають.

Приховане спостереження – передбачає, що піддослідні не підозрюють, що хтось спостерігає за їхньою діяльністю (використовують магнітофони, відеокамери).

Форма спостереження визначається особливостями організації експерименту.

Природне спостереження – застосовують під час вивчення реальних соціальних процесів і явищ.

Лабораторне спостереження – для дослідження явищ в експериментальних умовах.

Одиниці спостереження – обираються тільки окремо для кожного конкретного випадку за умови врахування предмета дослідження.

Опис значущих ситуацій –його суть в тому, що для розуміння особистісних чи групових характеристик винятково важливе значення має те, як особистість або група поводять себе в незвичайних ситуаціях, як реагують на них, знаходять шляхи розв’язання проблем і конфліктів, що спричинили такі ситуації.

Переваги:

• метод дає змогу фіксувати події в момент їх перебігу, а також одержувати інформацію про дії індивідів незалежно від їхніх установок на “бажану” поведінку.

• ефективний метод під час вивчення особливостей колективу і взаємовідносин його членів.