Етапи розвитку логістики:

I етап – кінець 50-х – кінець 70-х років – період становлення логістики, характеризується використанням логістичного підходу для управління матеріальними потоками в сфері обігу. На цьому етапі транспорт і склад починають працювати на один економічний результат, за єдиним графіком і єдиною узгодженою технологією. В цей період логістику визначали як «широкий діапазон діяльності, що включав в себе транспортування, складування, контроль запасів, вибір місця знаходження виробництва і складів, обслуговування споживачів».

Початок широкого використання логістики в економіці приходиться на 60-70 –ті роки, коли це було пов'язане з досягненнями у сфері комунікаційних технологій. Можливість наскрізного моніторингу всіх етапів руху сировини, деталей і готової продукції дозволила чітко спостерігати величезні втрати, що припускаються в традиційних схемах управління матеріальними потоками. Явний економічний виграш, отриманий від використання логістики в економіці, сприяв орієнтації партнерів на співробітництво у сфері просування товарів.

II етап – 80 роки ХХ ст. – логістика почала охоплювати виробничий процес. В 1985 році Рада логістичного менеджменту (США) визначила логістику як «процес планування, управління і контролю ефективного потоку запасів сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції, послуг і супутньої інформації від місця виникнення до місця споживання для цілей повного задоволення потреб споживачів».

III етап – сучасність. Передбачає використання сучасних технологій, концепції загального управління якістю (TQM). Логістика розглядається як «наука про управління і оптимізацію матеріальних потоків, потоків послуг і пов'язаних з ними інформаційних і фінансових потоків».

Незважаючи на визначені розходження, що вкладалися в поняття логістики у кожному з вищеназваних напрямків, вони виділяють загальний і в сукупності специфічні ознаки: погодженість, раціональність і точний розрахунок.

Крім названих науково-практичних виокремлюється науковий напрямок розвитку логістики — математичний. В кінці ХVІІ- з початку XVIII століть німецький філософ, математик і мовознавець Готфрид Вільгельм Лейбниц називав логістикою математичну логіку. Цей термін був офіційно закріплений за математичною логікою в 1904 році на філософській конференції в Женеві. У вітчизняних енциклопедичних виданнях XX століття й в іншомовних словниках термін “логістика” також трактується як математична логіка.

У логіці термін «поняття» позначає думку, у якій узагальнюються і виокремлюються предмети деякого класу за визначеним загальним і в сукупності специфічним для них ознакам. Термін "логістика" з етимологічних (мовознавчих) позицій має такі грецькі коріння, як logos (розум), logismos (розрахунок, роздум, план), logo (думати, міркувати), logistica (мистецтво проведення розрахунків) і т.ін. "Логістика" як поняття з позицій семантики (значення слова) фігурувало вже в "Наставлянні військам" візантійського імператора Леона VI Мудрого (865-912 р.), присвяченому розпорядженню матеріально-технічним забезпеченням, рухом і розподілом збройних сил.

У подальшому історичному розвитку термін "логістика" застосовувався в дослідженнях з математичної логіки (ХШ -1Х ст.) як спосіб викладу формальної логіки, що використовує математичні методи і спеціальний апарат символів при дослідженні мислення за допомогою обчислень, тобто формалізованих мов. Потім цей термін знову повернувся у військову справу, але вже в новому трактуванні: як перелік усіх командно-технічних заходів у галузі керування військами та їхнім матеріально-технічним забезпеченням.

У XX ст. широке поширення і наповнення змісту одержали принципи логістики. Так, у роки другої світової війни вони реалізувалися в матеріально-технічному забезпеченні американської армії, дислокованої в Європі, як принципи забезпечення чіткої взаємодії військово-промислового комплексу, транспортної системи і баз постачання в процесі постачання армії зброєю, боєприпасами, продовольством і т.ін.