Тема 2. Класифікація страхування

3.2.1.5. Класифікація страхування, яка передбачає виокремлення етапів розвитку страхування – це:

а) класифікація за історичними ознаками;

б) класифікація за економічними ознаками;

в) натуральна;

г) штучна.

3.2.1.6. Майнові інтереси, пов’язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, складають:

а) особове страхування;

б) майнове страхування;

в) страхування відповідальності;

г) перестрахування.

3.2.1.7. Об’єкти особистого страхування:

а) мають вартісну оцінку;

б) не мають вартісної оцінки;

в) не має вартісної оцінки лише змішане страхування життя;

г) не має вартісної оцінки лише страхування працездатності людини.

3.2.1.8. До підгалузей особистого страхування не відносять:

а) страхування життя;

б) страхування від нещасних випадків;

в) медичне страхування;

г) страхування відповідальності.

Тема 3. Страхові ризики та їх оцінка

3.2.1.9. Для оцінки ризиків використовують наступні методи:

а) технічний метод;

б) метод індивідуальних оцінок;

в) індексний метод;

г) метод середніх величин;

д) метод структурного розділення;

ж) градієнтний метод;

з) маржинальний метод.

3.2.1.10. Метод, використовуваний при укладанні договору страхування по великих об'єктах, унікальним технологіям, при якому ризик неможливо зіставити із середнім типом ризиків - це:

а) метод середніх величин;

б) метод індивідуальних оцінок;

в) метод процентних надбавок;

г) метод відсотків.

3.2.1.11. Сукупність технічних прийомів, математичних числень і побудова страхових тарифів одержала назву:

а) калькуляції;

б) актуарних розрахунків;

в) страхових розрахунків;

г) методів виміру ризиків.

3.2.1.12. Відношення суми страхового відшкодування до максимально можливого страхового відшкодування, рівному сукупній страховій сумі всіх застрахованих об'єктів:

а) норма збитковості;

б) збитковість страхової суми;

в) коефіцієнт збитковості;

г) середнє страхове відшкодування на один постраждалий об'єкт.

Тема 4. Державне регулювання страхової діяльності

3.2.1.13. Страховики в Україні отримують ліцензію на проведення:

а) страхової діяльності;

б) перестрахових операцій;

в) діяльності, пов’язаної з формуванням страхових резервних фондів;

г) конкретних видів страхування.

3.2.1.14. Для здійснення обов’язкового страхування порядок і правила проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів, встановлює:

а) Президент України;

б) Верховна Рада України;

в) Кабінет міністрів України;

г) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

3.2.1.15. Які страховики можуть надавати кредити страхувальникам:

а) що здійснюють майнове страхування;

б) що здійснюють страхування відповідальності позичальника;

в) що здійснюють страхування життя;

г) що здійснюють медичне страхування.

3.2.1.16. На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен:

а) дорівнювати розрахунковому запасу платоспроможності;

б) дорівнювати нормативному запасу платоспроможності;

в) перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності;

г) на 10% перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.