Гра «Добрі слова»

Діти стають в коло і з’єднують свої долоньки.

Вихователь: Давайте з'єднаємо свої руки і тоді маленький вогник добра перейде до кожного сердечка і засвітиться в очах радість. Діти, дивлячись один одному в очі, говорять добрі, приємні слова. Потім підходять до свого товариша і звуть його по імені пестливо.

Вихователь: Коротко підсумовуючи ваші сьогоднішні відповіді, можна зробити висновок:

• дружити краще, ніж сваритись;

• треба шукати такі шляхи, щоб уникнути образ і сварок;

• ніколи сам не роби того, чого б не хотів, щоб зробили тобі.

Вихователь: Діти, слова, які ми промовляємо, живі. Вони можуть сумувати і радіти, можуть бути злими і добрими.

Вихователь пропонує дітям взяти картки і з’єднати слова, які притягуються до слова «добро» і хочуть з ним подружитися.

Вихователь: Діти, а чи знаєте ви, що добрі слова здатні здійснювати чарівні перетворення? Маленькими зернятками вони падають в добрі наші душі і розквітають чудовими квітами. Прикрасьте чудовими квітами казкову поляну!

Діти прикрашають поляну.

Тема: «Будь хазяїном своїх вчинків»

Мета: формувати уявлення про мотиви та наслідки вчинків. Вчити обирати спосіб поведінки відповідно до ситуації; орієнтуватися у термінах, якими називають ознаку спорідненості – вчинок, поведінка. Спонукати поводитися морально не лише під впливом та контролем дорослого, а й з власної ініціативи. Учити визначати межу між соціально прийнятною, схвалюваною та не схвалюваною поведінкою. Виховувати відповідальність, емпатію.

Попередня робота: читання оповідання В. Сухомлинського «Щоб метелик не поколовся»; дидактична гра «Оціни вчинок».

Хід заняття

– Діти, послухайте уважно слова народної мудрості: «З самого початку думай, яким буде кінець». Як ви гадаєте, що вони означають?

– Перш ніж щось зробити, потрібно подумати, чи не зашкодить це комусь. Чи завжди ви дотримуєтеся цього правила?

– Напевно, бувають такі ситуації, коли ви щось робите, не замислюючись про наслідки своїх вчинків, про те, що ваші слова чи дії можуть когось засмутити, образити, зашкодити?

– Уявімо, що ви гралися, ненавмисно розбили улюблену вазу вашої мами. Звісно ж, мама засмутилася. Що ви їй скажете, щоб вона не так засмучувалася? (Вибачуся. Скажу, що я ненавмисно це зробила). Звичайно, мама вибачить, бо дуже вас любить, Ала попросить надалі бути обережнішими.

– Знаєте, діти, слово інколи може образити набагато глибше, ніж дія чи вчинок. Недарма у народі кажуть: «Слово не стріла, а ранить глибоко».

– А чи завжди можна спокутувати свою провину простим вибаченням? Ось послухайте (вихователь читає притчу «Батько і син»):

– Сподобилася вам притча? Який же висновок зробимо з неї? Так, перш ніж щось зробити, треба обов’язково подумати, які наслідки це матиме для вас, людей, які вас люблять і які поруч із вами.

– Пригадаємо оповідання В. Сухомлинського «Щоб метелик не поколовся».

– Як ви думаєте, діти, дівчинка Зоя правильно вчинила? (відповіді дітей).

– З одного боку, вона начебто хотіла допомогти метеликові, щоб він не наколовся на колючки, не поранився, але вона не подумала, що допомагаючи метеликові, зробила боляче акації, відламавши в неї колючки. Дерево – також живе, воно все відчуває, йому боляче, і воно може засохнути. Це ще раз підтверджує те, про що ми сьогодні вже з вами говорили: із самого початку думай, яким буде кінець.

– Діти, запрошую вас на прогулянку до лісу, щоб набратися сил та бадьорості від природи.