
- •Передмова
- •8. Література
- •9. Додатки
- •1. Елементи астрофотометрії
- •2. Око людини як оптична система і приймач випромінювання а ) Будова ока та його характеристики як оптичної системи
- •Б) Око як приймач випромінювання
- •3. Шкала зоряних величин
- •4. Окомірна оцінка блиску зірок
- •5. Візуальний астрофотометр
- •5. Методичні вказівки щодо виконання робочого завдання
- •6. Контрольні запитання
- •8. Література
- •9. Додатки
- •1. Фотографія в астрономічних дослідженнях
- •2. Фотографічний процес а) будова фотоматеріалів
- •Б) технологія виготовлення фотоматеріалів
- •В) механізм виникнення схованого фотографічного зображення
- •Г) хіміко-фотографічна обробка світлочутливих матеріалів
- •3. Елементи сенситометрії та структурометрії
- •4. Трубчастий фотометр
- •5. Методичні вказівки щодо виконання робочого завдання
- •6. Контрольні запитання
- •Звіт про лабораторну роботу має містити:
- •8 Література
- •9. Додатки
- •1. Принцип та методи фотографічної фотометрії
- •2. Зоряні величини та показник кольору
- •3. Методи абсолютної фотографічної фотометрії
- •4. Абсолютна фотометрія протяжних об'єктів
- •5. Відносні фотометричні вимірювання
- •6. Позафокальна фотометрія
- •7. Інтернаціональні фотометричні стандарти
- •8. Похибки у фотографічній фотометрії
- •7.4 Телескоп і його характеристики
- •1. Мета роботи
- •2. Об'єкт та засоби досліджень
- •3. Робоче завдання
- •4. Програма підготовки до виконання робочого завдання
- •6. Методичні вказівки щодо виконання робочого завдання
- •5. Контрольні запитання
- •8. Література
- •9. Додаток I
- •1. Призначення телескопа
- •2. Характеристики лінз і дзеркал
- •Якщо предмет нескінченно віддалений, то:
- •9.3. Телескоп як афокальна система.
- •4. Характеристики телескопа
- •5. Типи окулярів
- •6. Монтування телескопа
- •Додаток II
- •7.5 Дослідження оптики астрономічних об'єктивів методом гартмана
- •1. Мета роботи
- •2. Об'єкт і засоби досліджень
- •3. Робоче завдання
- •4. Програма підготовки до виконання робочого завдання
- •5. Методичні вказівки щодо виконання робочого завдання
- •6. Контрольні запитання
- •Звіт про лабораторну роботу має містити:
- •8. Література
- •9. Додаток
- •1. Аберації оптичних систем
- •1.1 Причини та класифікація аберацій
- •1.2 Критерій Релея
- •1.3. Геометричні аберації
- •1.4. Хроматичні аберації
- •1.4.1 Дисперсія скла. Оптичні матеріали
- •1.4.2 Типи хроматичної аберації
- •2. Астрономічні об'єктиви
- •3. Метод Гартмана
- •4. Вимірювальний мікроскоп «Мир-12»
- •5. Приклад таблиць для оформлення результатів роботи.
- •6. Контрольні запитання
- •8. Література
- •9. Додаток I
- •1. Завдання фотографічної астрометрії
- •2. Телескоп як камера
- •3. Будова та класифікація астрографів
- •4. Наведення телескопа за координатами
- •5. Фактори що визначають якість астронегатива
- •6. Правила оформлення астронегативів та запису спостережень
- •7. Ототожнення зірок фотознімка ділянки неба за допомогою зоряного атласу й каталогу
- •8. Вимірювання астрографічних знімків
- •Річна прецесія по схиленню (р )
- •7.7 Основи астроспектроскопії вивчення призмового спектрографа
- •1. Мета роботи
- •2. Об'єкт і засоби дослідження
- •3. Робоче завдання
- •4. Програма підготовки до виконання робочого завдання
- •5. Методичні вказівки щодо виконання робочого завдання
- •6. Контрольні запитання
- •8. Література
- •9. Додаток I
- •1. Загальні характеристики спектральних приладів
- •2. Спектральні призми
- •3. Призмові спектрографи
- •4. Призмові спектрографи для ультрафіолетової ділянки спектра
- •5. Градуювальна та дисперсійна криві спектрографа
- •6. Оптичні спектри. Спектральний аналіз
- •6. Спектр і хімічний склад Сонця
- •Додаток II
- •Спектри Сонця та деяких хімічних елементів
6. Спектр і хімічний склад Сонця
У видимій ділянці спектр Сонця складається з яскравого неперервного фону, посіченого більш ніж 10000 ліній поглинання, які називаються фраунгоферовими на честь німецького фізика Й. Фраунгофера (1787-1826). Усього цих ліній від 0,3 до 25 мкм налічується близько 30000. Однак значна їх частина, особливо в інфрачервоній ділянці спектра, – це лінії телуричні (від лат. tellus – Земля), які утворюються внаслідок поглинання випромінювання Сонця молекулами газів земної атмосфери (водяної пари тощо). Їх виявляють за відсутністю доплерівського зміщення, що викликане обертанням Сонця навколо власної осі та суттєвим підсиленням інтенсивності при зменшенні висоти Сонця над горизонтом.
Найбільшої інтенсивності спектр Сонця досягає в синьо-зеленій ділянці (430-550 нм); починаючи із =168 нм, в напрямку коротких хвиль, інтенсивність спектру спадає, лінії поглинання зникають і з'являються лінії випромінювання.
За
останні 30 років добре вивчено спектр
Сонця в ультрафіолеті і рентгенівській
частині за допомогою спеціальних
спектрографів, що були підняті геофізичними
ракетами на висоту до 250 км. Було виявлено,
що інтенсивність неперервного
випромінювання істотно зменшується
при
< 170 нм,
і темні фраунгоферові лінії змінюються
тисячами емісійних. Серед них особливо
виділяється своєю яскравістю резонансна
лінія водню
(
=121,6
нм). У далекій ультрафіолетовій частині
спектра зареєстровано лінії випромінювання
заліза, які відповідають високим ступеням
іонізації (FeX - FeXIV), а також лінії інших
високоіонізованих елементів.
Найінтенсивнішими у видимій частині спектра є лінії іонізованого кальцію й водню (відповідно 393,3 нм і 396,8 нм). Далі за спаданням інтенсивності йдуть лінії бальмерівської серії водню, лінії магнію, заліза та інших елементів. У наш час у спектрі Сонця ототожнено лінії 72 хімічних елементів.
Зауважимо, що хоча гелій спочатку виявили в атмосфері Сонця, у видимій частині спектра його ліній поглинання практично не видно. Цей елемент визначили за його лініями випромінювання, насамперед за лінією 587,6 нм, при спостереженнях краю диска Сонця.
Аналіз інтенсивності спектральних ліній показав, що за кількістю частинок відношення водню до гелію H : He = 5 : 1. Відношення кількості атомів водню до кількості атомів металів складає приблизно 10000.
Додаток II
Таблиця 7.1. Таблиця деяких спектральних ліній
Позначення в спектрі Сонця |
Позначення в спектрі елемента |
Довжина хвилі, нм. |
Позначення в спектрі Сонця |
Довжина хвилі, нм. |
Довжина хвилі, нм. |
|
Водень Н |
|
Залізо Fe |
|
Гелій Не |
C |
Н |
656,3 |
E |
527,0 |
706,5 |
F |
Н |
486,1 |
b3 |
516,9 |
667,8 |
G’(f) |
Н |
434,0 |
b4 |
516,8 |
587,6 |
h |
Н |
410,2 |
c |
495,4 |
504,8 |
|
Н |
397,0 |
d |
466,8 |
501,6 |
|
Н |
388,9 |
e |
438,4 |
492,2 |
|
Н |
383,5 |
G |
432,6 |
471,3 |
|
Н |
379,8 |
G1 |
430,8 |
447,2 |
|
Н |
377,1 |
|
404,6 |
438,8 |
|
Н |
375,0 |
Магній Mg |
|
414,4 |
|
Кисень О |
|
|
571,1 |
412,1 |
А |
|
762,1 |
b1 |
518,4 |
402,6 |
а |
|
718,5 |
b2 |
517,3 |
396,5 |
В |
|
687,0 |
b4 |
516,7 |
Стронцій іонізований Sr+ |
|
|
627,8 |
Кальцій Ca |
|
|
|
Натрій Na |
|
|
430,8 |
421,5 |
D1 |
D1 |
589,6 |
g |
422,7 |
407,8 |
D2 |
D2 |
589,0 |
Кальцій іонізований Ca+ |
|
Титан іонізований Ti+ |
D3 |
D3 |
587,6 |
Н |
396,8 |
|
К |
393,4 |
375,9 |