4. Наведення телескопа за координатами

Далеко не всі об'єкти, що цікавлять спостерігача, розрізняються неозброєним оком і можуть бути «піймані» за допомогою шукача або гіда. Наведення телескопа на слабкі об'єкти виконується після попередніх розрахунків їх екваторіальних координат (годинного кута t і прямого піднесення ).

Координати небесного об'єкта, що цікавлять спостерігача, знаходять за зоряними каталогами, де вони наведені в другій екваторіальній системі: схилення і пряме піднесення .

Між прямим піднесенням та годинним кутом існує зв'язок:

(6.7),

де S — зоряний час.

У момент місцевого часу Т_m зоряний час дорівнює:

S = S_o + T_o + 9,86 (Т - ) (6.8),

де S ― зоряний час в 0 годин всесвітнього часу для відповідної дати (наведено в короткому астрономічному календарі); різницю (Т -  ) необхідно брати в годинах, тоді добуток одержуємо в секундах;   ― географічна довгота місця спостереження (для Києва  = 2^h 02 ). Зв'язок між місцевим та поясним часом для України (поновлений у ніч з 28 на 29 вересня 1991 р.):

Т_n  = Т_m + (2 - ) (6.9),

Наближено, з точністю до 3-5 хв., зоряний час у момент Т_n  для України можна знайти за формулою:

S = T_n + N + - 21,4 (год.) (6.10),

де N — десятковий дріб, ціла частина якого ― порядковий номер місяця у році, а дробова ― частка місяця, яка визначається заданим числом. Якщо місяць передує вересневі, то N треба збільшити на 12. Наприклад, для 12 березня N =15,4, бо березень ― третій місяць року і передує вересневі, а число 12 становить 0,4 місяця; для 20 жовтня N =10,7.

Для Києва наведена вище формула має вигляд:

S = T_n  + 2 N – 19,4 (6.11)

або

S = T  + 2 N – 19,4 (год.) (6.12)

/S одержимо в годинах./

Слід мати на увазі, що в Україні стрілки годинників переводяться на годину вперед в останню неділю березня о 3 годині, а назад ― в останню неділю жовтня о 4 годині відносно поясного часу. Тобто, в осінньо-зимовий період ми живемо за часом другого годинного поясу.

У випадку, коли поле зору астрографа складає декілька мінут, слід враховувати також поправку за рефракцію та паралакс.

Може виникнути ситуація, що після наведення телескопа за розрахованими координатами   і   , об'єкт, який нас цікавить, відсутній у полі зору. Причиною цього може бути похибка нуля кругів телескопа, спричинена неточністю монтування. В такому випадку шляхом мікрометричних переміщень спостережуваний об'єкт виводиться в центр поля зору. Якщо різниця між істинними (розрахованими) і спостережуваними координатами відома:

t _іст. - t _спост.  =  t

_іст. -  _спост. =  ,

то для іншого об'єкта координати, за якими слід наводити телескоп, дорівнюють:

t _спост. = t _іст.  -   t

_спост. =  _іст. - 

Звичайно величини t і    розраховують для різних ділянок неба та усереднюють.

У багатьох випадках можна вважати, що пряме сходження й схилення зірок не змінюються з часом. Але насправді, внаслідок гравітаційної взаємодії Землі з Місяцем та Сонцем, земна вісь повільно зміщується серед зірок (явище прецесії). Внаслідок прецесії змінюється положення полюса світу, і при фотографуванні зі значним часом експозиції ці зміни необхідно враховувати.

У тому випадку, коли спостережуваний об'єкт є тілом Сонячної системи, необхідно розраховувати його схилення і пряме сходження на момент спостережень шляхом інтерполяції ефемерид.

Зауважимо, що перед початком фотографування, як правило, проводиться контроль роботи годинникового механізму за допомогою будь-якої екваторіальної зірки.