8. Похибки у фотографічній фотометрії

Першим і найважливішим, за ступенем впливу на зображення, джерелом похибок є непостійність чутливості фотоемульсії вздовж поверхні пластинки або плівки. Цей недолік принципово усунути неможливо.

Другим, за важливістю, джерелом похибок є фотометрична похибка поля. Вона полягає в тому, що дві зорі, рівні за блиском, спричиняють різний фотографічний ефект тільки тому, що їх зображення утворені в різних місцях поля камери астрографа. Викликано це явищами аберації, поглинання світла та віньєтування пучків світла в складних багатолінзових оптичних системах сучасних астрографічних об'єктивів.

Як правило фотометрична похибка поля залежить від:

а) типу астрографа;

б) кутової відстані від зображення до центру поля;

в) спектрального класу, блиску зірок та сорту використовуваної фотоемульсії;

г) якості фокусування;

д) «спокою» зображення.

Перші три фактори, під час спостережень, можна зробити постійними і визначивши одного разу залежність m = f(r) (де r – кутова відстань об’єкта від центру поля камери, m – фотометрична похибка), вносити поправку до результатів вимірювань. Вплив останнього чинника має випадковий характер.

Густина почорніння зображення зірки є різницею двох вимірювань за допомогою мікрофотометра: першого – при фокусуванні приладу на фон негатива (де завжди наявна як хімічна вуаль проявлення, так і вуаль підсвітки неба), другого – безпосередньо густини почорніння зображення об'єкта. Для високоточних фотометричних досліджень спеціальними методами проявлення хімічну вуаль зводять нанівець. Щодо вуалі, яка виникла внаслідок розсіяння світла в атмосфері, ситуація значно складніша. Із зростанням світлосили астрографа та часу експозиції зростає й вуаль, викликана розсіяним світлом. Тому при фотографуванні фокальних зображень зірок для розв'язання фотометричних задач використовують астрографи з малою світлосилою. Фотографічний ефект, викликаний випромінюванням зорі (за умови фокального зображення), зростає пропорційно квадрату діаметра об'єктива D², а зростання густини вуалі, спричинене розсіянням світла в атмосфері, – квадрату світлосили (D/F)². Калібрувальну шкалу при цьому слід вдруковувати на неекспонованій ділянці негатива.

Більш суттєві складності виникають при послідовних експозиціях на одну фотопластинку, оскільки попередня та наступна підсвітки неба по-різному впливають на характеристичну криву негатива. Для врахування цього впливу виконують послідовно знімки об'єктів на негативах по два рази в оберненій послідовності.

Наступні, за важливістю, похибки викликаються так званими ефектами сусідства (ефекти Еберхарда й Костинського). Ефект Еберхарда полягає в тому, що при фотографуванні рівномірно яскравого поля на фоні темного, густина чорного негативного зображення не буде рівномірною, а зростатиме до певної межі. Якщо фотографують послідовність полів однакової яскравості, але різних розмірів, то середина кожного із зображень буде тим густішою чим менше поле. Описане явище, найбільш впливове при фотометруванні протяжних об'єктів, виникає внаслідок виснаження проявника в центрі великих темних площин. Найкращим засобом усунення впливу ефекту Еберхарда на утворюване зображення є старанне перемішування проявника в процесі проявлення.

Ефект Костинського полягає у «відштовхуванні» двох досить близько розміщених малих зображень, наприклад, компонентів подвійних зірок. Причиною ефекту є також виснаження проявника і, відповідно, недопроявлення зображення між тісними парами.