6. Позафокальна фотометрія

У 1881 році французький астроном П. Жансен запропонував метод позафокальної фотометрії зірок. Сутність методу в тому, що розмістивши фотопластинку поза фокусом об'єктива астрографа, отримують зображення зорі, діаметр якої визначається лише відстанню від пластинки до фокуса об'єктива. Тобто, для всіх зірок поля він є практично однаковим. При застосуванні об'єктива астрографа, вільного від хроматизму, густина почорніння зображення буде майже рівномірною і пропорційною блиску спостережуваної зірки. Таким чином, можна встановити з високою точністю залежність між зоряною величиною і густиною почорніння (що визначається мікрофотометром).

Я кщо ж для даної фотоемульсії абсолютним або відносним методами побудована характеристична або градуювальна криві, то за густиною почорніння позафокального зображення зорі можна досить просто розрахувати її зоряну величину.

7. Інтернаціональні фотометричні стандарти

Для реалізації відносної фотографічної фотометрії необхідно мати стандарти фотографічних зоряних величин зірок. Особливо зручними для реалізації таких стандартів є зоряні скупчення, які містять зірки різного блиску. Багато фотометричних вимірювань було проведено в Плеядах і Яслях, а також у Гіадах, Волоссі Вероніки, h і  Персея. Але не завжди ці ділянки неба вище горизонту. Більш придатною для фотометричних стандартів є полярна область світу, тому в 1906 році виникла ідея побудувати першокласний фотометричний стандарт із зірок, розміщених поблизу полюсів світу. У двадцяті роки ХХ ст. ця робота була завершена побудовою North Polar Seguence (NPS) - Північного Полярного Ряду. В результаті об'єднання всіх фотометричних вимірювань, виконаних на різних обсерваторіях, було отримано сукупність фотографічних зоряних величин 96 зірок, розміщених поблизу Північного полюса світу. До них входять білі, жовті та червоні зірки, що мають фотографічну зоряну величину в межах від 2 ^m,55 до 20^m,10. Паралельно для 79 із них визначена фотовізуальна зоряна величина (від 2 ^m,08 до 17^m,43) і відповідно — показник кольору.

Усі зоряні величини і показники кольору, що входять до NPS, утворюють міжнародну систему фотометричних стандартів; позначають їх так: IPg IР_v і С. Точність величини IРg оцінюється в  0^m,02, точність IР_v дещо нижча (для яскравих зірок).

Окрім 96 зірок – стандартів блиску поблизу полюсу світу – визначені зоряні величини слабких зірок у значно більшій області неба. Загальна їх кількість сягає 617, де точність визначення їх зоряних величин суттєво нижча.

Вимірювання блиску зірок NPS фотоелектричним методом виявило значні похибки у визначенні IP_g, особливо для яскравих зірок (m < 6 ^m), які визначають нуль-пункт системи. Дещо краща ситуація з величинами IР_v. Зрозуміло, що це викликало неточність у розрахунках показників кольору. Але, незважаючи на виявлені похибки результатів вимірювання, питання заміни яскравої частини NPS поки що не ставиться, бо це потребує проведення ревізії багатьох фотометричних робіт, які спирались на NPS.

Набули широкого застосування в практиці відносних фотометричних досліджень так звані каптейновські площадки (кількісно 206), рівномірно розподілені по небу від Північного полюса (N1) до Південного (N206). Кожна площина являє собою кружечок діаметром 15' (фактично трохи більший) у якому з високою точністю визначено фотографічні зоряні величини.

Прекрасними за точністю є також фотометричні стандарти в Плеядах (m _pg до 16^m, m _pv до 12^m) і Яслях (відповідно до 16^m і 14^m ).