3. Моральне виховання учнів початкових класів.

Одним із важливих завдань, що стоять перед сучасними уроками «Я і Україна», є моральне вихован­ня, відродження духовності моло­дого покоління. Мораль особистості слід трактувати як звички людини до­тримуватися норм, правил і ви­мог суспільства. Отже, моральне виховання пов'язане не тільки зі знанням норм, правил і вимог суспільства, але і з їх дотриман­ням. Мораль, як виховна катего­рія, має класовий характер. Адже норми, правила та вимоги до по­ведінки людини розробляють самі ж люди. В них закладаються і відображаються культурно-освітні та соціально-економічні особли­вості тієї чи іншої формації, того чи іншого класу.

Мораль — особлива форма громадянської свідомості, вид соціальних стосунків, що виража­ються у поняттях добра і зла, справедливості, честі, гідності та ін. Соціальною основою моралі є такі соціальні відношення, в яких поєднуються особисті інтереси та інтереси громадян, проявляється нове ставлення до праці і людей праці, формуються такі риси мо­рального обліку особистості, як працелюбство, чесність, скром­ність, почуття власної гідності, то­вариськості, взаємної поваги тощо.

Основним завданням мораль­ного виховання особистості є формування таких рис індивіда, як честь, гідність, правдивість, працьовитість, повага тощо.

Зміст морального виховання охоплює широку гаму відношень між людьми та людей до оточую­чого світу, зокрема:

• ставлення до ідеології і по­літики нашої держави; розуміння історії та перспективи розвитку світової цивілізації; правильна оцінка подій на міжнародній арені; пріоритет загальнолюдсь­ких цінностей;

• любов до Батьківщини, рідного краю, всіх народів, які її населяють; неприпустимість на­ціональної та расової ворожнечі; солідарність з усіма народами;

• ставлення до праці: сумлінна праця на благо людини, на благо суспільства; прагнення принести більше користі Батьківщині;

• ставлення до громадського надбання та матеріальних цінно­стей; турбота кожної людини про збереження та збільшення гро­мадського надбання; дбайливе ставлення до природи;

• ставлення людини до інших людей: колективізм та взаємодо­помога; гуманне ставлення та взаємна повага між людьми; вза­ємна повага в сім'ї, турбота про виховання дітей;

• ставлення до себе: високе ус­відомлення громадянського обо­в'язку, чесність і правдивість, ви­сока моральність, толерантність, повага до думки інших.

Основу морального виховання становить засвоєння моральних норм, що регулюють поведінку людини (не кради, не бреши, пра­цюй, допомагай, не ображай, за­хищай і т.ін.), ритуалів, звичаїв, етикету. На засадах засвоєння норм поведінки формуються в особистості моральні мотивації (довільні та недовільні). Недовільна моральна мотивація — це вчинки в силу обов'язку, довіль­а—в силу моральної звички.

Серцевиною морального ви­ховання є формування грома­дянських поглядів, почуттів, по­ведінки, які завжди співвідно­сяться з бажаннями і вчинками оточуючих. Моральні, грома­дянські, ідейні цінності — не­вмирущий і нічим не замінний засіб виховання. Водночас «ви­ховання на громадянських, ду­ховних цінностях — дуже дійо­вий засіб самовиховання юнац­тва», — пише В. Сухомлинський. Одним із важливих шляхів мо­рального виховання учнів є мо­ральна освіченість, яка виконує кілька виховних функцій:

• дає широку уяву про моральні цінності людського життя та куль­тури;

• впливає на формування мо­ральних уявлень, понять, по­глядів, суджень, оцінок і на цій

переконань;

• сприяє осмисленню особи­стого морального досвіду шко­ляра;

• коригує знання в галузі мо­ралі, одержані із різних джерел;

• сприяє моральному самови­хованню особистості.

Моральна освіченість здійснюється за допомогою етич­них бесід, лекцій, диспутів, зборів колективу, тематичних шкільних вечорів, зустрічей з представни­ками різних професій, читацьких конференцій, а найбільшою мірою — в процесі викладання на­вчальних дисциплін, а особливо курсу «Я і Україна».

Важливого значення набуває формування в учнів морального досвіду, моральних звичок. Мо­ральний розвиток дитини вклю­чає формування моральних по­треб, зокрема потреби у праці, у спілкуванні, у засвоєнні культур­них цінностей та ін. Ці потреби розвиваються в реальному досвіді діяльності і стосунків між учнями.

Крім цього, для ефективного здійснення морального вихован­ня учнів необхідно:

• створити умови для вибору того чи іншого способу дії ди­тини;

• розуміти характер протиріч у розвитку моральних потреб шко­ляра, сприяти найефективнішому їх розв'язанню;

• впливати на осіб, які станов­лять середовище найближчого оточення дитини (батьків, това­ришів, друзів).

У процесі виховного впливу на учня у нього формуються мо­ральні звички, в тому числі пра­вильної поведінки. Звичка до пра­вильної поведінки—це показник стійкого морального мотиву дитини. Звички бувають прості і складні. Дотримання правил співжиття — це прості звички, а складні — це потреба у сумлінно­му виконанні громадянських, тру­дових, сімейних обов'язків, мо­ральної дії. До вироблення стійких моральних звичок слід спонукати учнів, розкриваючи їх життєву не­обхідність. Важливою також є за­гальна сприятлива атмосфера у школі для здійснення морально­го виховання.

Основні принципи морально­го виховання — це: цілеспрямо­ваність, зв'язок морального вихо­вання з життям, трудова, соціаль­но значуща навчальна діяльність, моральне виховання особистості в колективі та через колектив.

Моральне виховання учнів у процесі навчання, як один із ос­новних компонентів виховного аспекту уроку, може бути віднос­но самостійним об'єктом пере­важного спостереження та ана­лізу, і