2.7 Вимоги до побудови таблиць

Цифровий матеріал надається у вигляді таблиць.

Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами скрізною нумерацією. Допускається нумерувати в межах розділу.

На всі таблиці документа мають бути посилання, при цьому слово "таблиця" в тексті пишуть повністю, наприклад: "... у таблиці 2".

Заголовки граф і рядків таблиці слід писати з прописної букви, а підзаголовки граф - з рядкової букви, якщо вони складають одне речення із заголовком, або з прописної букви, якщо вони мають самостійне значення. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф вказують в однині.

Розділяти заголовки і підзаголовки боковика і граф діагональними лініями не допускається.

Таблиці ліворуч, праворуч, знизу обмежують лініями.

Горизонтальні та вертикальні лінії, що розподіляють рядки таблиці, допускається не проводити, якщо їх відсутність не затрудняє використання таблиці.

Заголовки граф записують паралельно з рядками. Допускається перпендикулярне розташування заголовків граф.

Висота рядків таблиці має бути не менше 8 мм.

Таблицю поміщають під текстом, в якому дано посилання на неї, або на наступній сторінці. Допускається поміщати таблицю уздовж довгої сторони аркуша.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат листа, то її ділять на частини, розміщуючи одну частину під інший або поряд, при цьому в кожній частині таблиці повторюють її головку і боковик.

При діленні таблиці на частини допускається її головку або боковик замінювати відповідно номером граф і рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами графи або рядки першої частини таблиці. Слово "Таблиця 8" указують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова "Продовження таблиці 8".

Якщо в кінці сторінки таблиця уривається і її продовження буде на наступній сторінці, в першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, що обмежує таблицю, не проводять.

Графу "номер по порядку" в таблицю включати не допускається.

При необхідності нумерації показників, параметрів порядкові номери указують в першій графі (боковику) таблиці безпосередньо перед найменуванням, без крапки.

Числові значення величин, однакові для декількох рядків таблиці, допускається указувати один раз.

Текст, що повторюється в рядках однієї і тієї ж графи і складається з одиночних слів, що чергуються з цифрами, замінюють лапками.

Приклад:

Від 10 до 14 включ.

Св. 14 " 18 "

" 18 " 22 "

Якщо текст, що повторюється, складається з двох і більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами "Те ж", а далі лапками.

Замінювати лапками цифри, що повторюються в таблиці, математичні знаки, знаки відсотка, позначення марок матеріалів, позначення нормативних документів не допускається.

За відсутністю окремих даних в таблиці слід ставити прочерк (тире).

Приклад оформлення таблиці:

Таблиця 3.1 Визначення економічного ефекту капіталовкладень

Показники	Стара модель	Покращена модель	Економічний ефект
			За планом	Фактичний

2.8 Порядок складання листа "Список використаних джерел"

Лист "Список використаних джерел" є обов'язковим елементом курсової та дипломної роботи (проекту). Змістовність списку дає уявлення про те, наскільки глибоко студент зумів вивчити стан досліджуваної проблеми, наскільки глибоко він володіє предметом дослідження. За рахунок включеного у роботу списку використаних джерел стає можливим скоротити деякі цитовані матеріали та виклад окремих положень у тексті. Особлива увага приділяється відображенню літератури останніх 3-5 років , як показнику інформованості студента про сучасний стан досліджуваних питань.

До списку використаних джерел, вміщеного у курсову, дипломну роботу (проект), включають використані та цитовані літературні джерела. Розміщують лист "Список використаних джерел" у кінці тексту роботи. Побудова списку - література може бути різною. Найбільш поширеними є такі варіанти: алфавітний, алфавітно-хронологічний, у послідовності першого згадування робіт.

Складають бібліографічний опис безпосередньо за тим виданням, що описують. Це забезпечує правильність і вірогідність включених до опису відомостей. Джерелом відомостей для бібліографічного опису може бути титульна сторінка, випускні дані (найчастіше вміщені на звороті титульної сторінки), вступ, сам текст та інше конкретної друкованої праці.

Узагальнено бібліографічний опис книги включає відомості про автора (чи авторів), назву видання, його характер і призначення, відомості про авторство, відомості про повторність видання, місце видання (місто, видавництво або установа, що здійснили видання), рік видання, кількість сторінок . Відомості про автора (чи авторів) включають його прізвище (у називному відмінку) та ініціали: Савченко В.П. Назву видання вказують у такому вигляді й послідовності, як і на його титульній сторінці. Скорочувати слова у назві не дозволяється. У додаткових елементах бібліографічного оп застосовують уніфіковані скорочення (їх буде наведено у конкретних прикладах бібліографічних описів далі).

Перед відомостями про авторство ставлять:

- ім’я видавця, розповсюджувача тощо;

- основна назва серії та підсерії;

- міжнародний стандартний номер серійного видання, що був наданий серії чи підсерії (18 814).

Список повинен містити відомості про всі джерела використані у роботі над темою. Список не нумерують та розміщають на окремому аркуші. Назву "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ" записують по середині сторінки прописними буквами.

В кінці текстового документа, перед додатками наводиться список всіх використаних джерел. Потім є такі варіанти: алфавітний, алфавітно–хронологічний, у послідовності першого згадування робіт. Посилання в тексті на джерело вказують порядковим номером за переліком посилань двома квадратними дужками, наприклад:

« у роботах [1-7]…», або

«… в роботі [7, с. 12-14]». Номер має відповідати номеру зі списку використаних джерел.

Відомості про джерела, що входять до списку необхідно подавати згідно з вимогами ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 "Система стандартів з інформації бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання", який діє з 01.06.2007 року.

Згідно з вимогами Державного стандарту України, рекомендовано систематизувати та класифікувати всю літературу, використану при написанні наукової роботи, у та­кій послідовності:

• Закони і законодавчі акти України;

• інструкції, нормативні акти, видані Мінекономіки та європейської інтеграції – Мінпраці, МЗВС, Митним комітетом, іншими відомствами;

• доповіді, виступи керівників держави;

• монографії;

• книги колективного автора;

• підручники;

• багатотомні видання;

• навчальні посібники;

• практикуми;

• перекладні видання;

• словники, довідники, енциклопедії;

• статті, опубліковані у Збірниках наукових праць;

• статті опубліковані у неперіодичних наукових збірниках;

• депоновані наукові видання;

• журнальні статті;

• газетні статті;

• інтернет-ресурси.

Зразки оформлення бібліографічних описів наведено у додатку Д.