2.Елементи залягання шарів

Первинним заляганням шарів осадових гірських порід є горизонтальне, або близьке до нього. Внаслідок тектонічних процесів шари піддаються різного роду дислокаціям з утворенням монокліналей, складчастих і розірваних порушеннями комплексів гірських порід.

Нахилене (моноклінальне) залягання найпростіша форма тектонічних дислокацій; характеризується нахилом товщі шарів в одному напрямку з приблизно однаковими кутами падіння.

Лінія простягання – це лінія перетину покрівлі або підошви шару з будь-якою горизонтальною площиною, тобто це будь-яка горизонтальна лінія на поверхні нашарування. На поверхні шару можна провести безліч таких ліній.

Лінія падіння – це лінія, яка перпендикулярна до лінії простягання, лежить на поверхні нашарування і орієнтована у бік його максимального нахилу. Вона вказує напрямок нахилу шару відносно горизонтальної площини. Протилежною до лінії падіння є лінія повстання.

Кут падіння – це кут між лінією падіння і її проекцією на горизонтальну площину. Цей кут не може бути більше 90.

Положення лінії простягання у просторі визначається її азимутом, а лінії падіння – азимутом і кутом падіння.

А зимут простягання – це правий векторіальний кут між північним напрямком дійсного меридіану і лінією простягання. Оскільки лінія простягання має два напрямки, то азимут простягання може бути виражений двома значеннями, що відрізняються на 180 (₁ та ₂ на рисунку 4.1).

Рисунок 4.1 - Співвідношення елементів залягання в плані; ₁; ₂ – азимути лінії падіння;  – азимут лінії падіння

Азимут падіння – це правий векторіальний кут між північним напрямком дійсного меридіану і проекцією лінії падіння на горизонтальну площину ( на рисунку 4.1). азимут падіння шару відрізняється на 90 від азимуту лінії

Ці параметри заміряються на відслоненнях гірським компасом, який дозволяє досить точно встановити елементи залягання шару одразу в азимутальних напрямках.

При замірах елементів залягання треба враховувати наскільки великий кут падіння породи; якщо кут падіння не перевищує 10°, тоді заміри починають із встановлення положення лінії простягання. У випадку, коли кут падіння більше 10°, спочатку встановлюють положення лінії падіння.

Характеристику елементів залягання, будову гірського компасу і роботу з ним студенти вивчають самостійно за літературою [1, с.124-130], [2, с.110-118] [3, с.70-75] та ін. Хід виконання роботи

Перед лабораторною роботою студенти самостійно вивчають теоретичну частину: елементи залягання, будову компасу, а на лабораторній роботі вчаться працювати з компасом на моделях шарів породи. При можливості можна це вивчати на природному полігоні.

Крім того, студенти повинні на геологічних картах вміти “прочитати” характер залягання шарів: горизонтальне, звичайне нахилене, вертикальне і перекинуте.

Контрольні запитання

1 Чим описується положення шару породи?

2 Які Ви знаєте елементи залягання?

3 Що таке лінія падіння? Скільки ліній падіння можна провести на поверхні шару?

4 Що таке лінія простягання? Скільки вона має напрямків?

5 Що таке кут падіння?

6 Яке співвідношення між азимутальними напрямками падіння і простягання?

7 Які особливості будови гірського компасу?

8 Що таке азимутальний напрямок?

9 Який порядок роботи з компасом, при незначному куті падіння шару?

10 Який порядок роботи з .компасом при значному куті падіння шару?

11 Як прив’язати заміряні елементи залягання до геологічної карти?

12 Якими позначками позначене на карті нахилене залягання?