
- •Тестові завдання з напряму «Облік і аудит»
- •«Агроосвіта»
- •Дисципліна «Фінансовий облік»
- •Відповіді на тестові завдання з фінансового обліку
- •Дисципліна "Управлінський облік"
- •1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містить таке визначення внутрішньогосподарського (управлінського) обліку:
- •2. Управлінський облік охоплює:
- •11. Переплетена система обліку передбачає:
- •12. Етичні норми бухгалтерів з управлінського обліку включають:
- •13. Предметом управлінського обліку є:
- •14. Об’єктами управлінського обліку виступають:
- •15. Методом управлінського обліку є:
- •16. Метод управлінського обліку включає такі елементи методу бухгалтерського обліку:
- •17. Принцип безперервності діяльності підприємства:
- •18. Принцип періодичності:
- •19. Принцип орієнтації обліку на досягнення стратегічних цілей підприємства:
- •20. Принцип результативності означає:
- •21. Принцип відповідальності означає:
- •43. Метод одночасного розподілу – це:
- •86. Первісне визнання основної сільськогосподарської продукції рослинництва відображається записом:
- •87. Розподілені загальновиробничі витрати рослинництва відображаються в обліку записом:
- •88. До основних ознак директ-костингу відноситься таке:
- •90. Директ-костинг широко використовується на:
- •91. В економічній літературі сша розглядаються різні типи стандартів, до них не належать:
- •92. Базисні стандарти – це:
- •93. Стандарти, які встановлюються для некваліфікованих робітників з більшими витратами праці за низької тарифної оплати, –– це:
- •94. Поточні стандарти –– це нормативи, які:
- •122. Трансфертна ціна – це:
- •123. Управлінська звітність – це:
- •Відповіді на тестові завдання з управлінського обліку
- •Дисципліна «аудит»
- •124. У договорі на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг обов’язково зазначається:
- •Дисципліна «Економіка підприємства»
- •4. Економічні загрози для підприємства за джерелом виникнення є:
- •5. Визначення, яке найбільш точно характеризує сутність підприємства:
- •19. Виробнича структура підприємства — це:
- •20.Тарифна система відображає поділ працівників за:
- •21. До трудових ресурсів підприємства відносять:
- •30. До необоротних активів відносять ресурси у такій формі:
- •31. Нематеріальні активи – це:
- •32. Основні засоби підприємства – це:
- •59.Економічний зміст рівня рентабельності:
- •60.Чистий дохід (виторг) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається, як:
- •65.Рівень товарності розраховується:
- •66.Інновації – це:
- •67.Реструктуризація підприємства – це:
- •68.Виберіть найбільш повне визначення санації підприємства:
- •69.Банкрутство підприємства – це:
- •70.Економічна безпека підприємства (фірми) – це:
- •85. Під інфраструктурою підприємства розуміють:
- •86. Конкуренція – це:
- •87. Конкурентоспроможність продукції за якістю – це:
- •Відповіді на тестові завдання з економіки підприємства
86. Первісне визнання основної сільськогосподарської продукції рослинництва відображається записом:
– Дебет 27 Кредит 231;
– Дебет 21 Кредит 231;
– Дебет 231 Кредит 27;
– Дебет 231 Кредит 231.
87. Розподілені загальновиробничі витрати рослинництва відображаються в обліку записом:
– Дебет 231 Кредит 91;
– Дебет 91 Кредит 231;
– Дебет 27 Кредит 91;
– Дебет 91 Кредит 66, 65.
88. До основних ознак директ-костингу відноситься таке:
– в процесі калькулювання визначається маржинальний дохід;
– оперативний облік відхилень від норм споживання ресурсів з визначенням величини відхилень за місцями виникнення, причинами і винуватцями цих відхилень для управління затратами;
– наявність норм споживання ресурсів і облікових цін на ці ресурси в процесі діяльності підприємства;
– відображення фактичних затрат з розподілом їх на затрати за нормами та відхилення від норм.
89. У зарубіжній практиці систему калькулювання за змінними витратами називають:
– директ-костинг;
– абзорбшен-костинг;
– стандарт-костинг ;
– АВС-костинг.
90. Директ-костинг широко використовується на:
– авіапідприємствах;
– підприємствах обробних галузей промисловості (машинобудівної, шинної, меблевої, швейної, шкіряної, харчової), які здійснюють масове та серійне виробництво різноманітної й складної продукції з великою кількістю деталей та вузлів;
– в індивідуальних та дрібносерійних виробництвах (кораблебудування, авіаційна промисловість, будівництво, виробництво меблів, видавнича діяльність тощо);
– сільськогосподарських підприємствах.
91. В економічній літературі сша розглядаються різні типи стандартів, до них не належать:
– зведені;
– базисні;
– поточні;
– мотивуючі.
92. Базисні стандарти – це:
– нормативи, які не коригуються після їх першочергового визначення, якщо не відбувається суттєвих змін у технічних характеристиках продукції або процесі її виробництва;
– нормативи, які передбачають їх постійне коригування на основі змін їх технологічних умов, цін і тарифів;
– включають нормативи лише тих елементів витрат і на такому рівні, які приймаються і виникають в оптимальних умовах виробництва за найбільш сприятливих цін;
– визначаються зусиллями працівників підприємства;
93. Стандарти, які встановлюються для некваліфікованих робітників з більшими витратами праці за низької тарифної оплати, –– це:
– полегшені стандарти;
– ідеальні стандарти;
– досягнені стандарти;
– мотивуючі стандарти.
94. Поточні стандарти –– це нормативи, які:
– передбачають їх постійне коригування на основі змін їх технологічних умов, цін і тарифів;
– включають нормативи лише тих елементів витрат і на такому рівні, які приймаються і виникають в оптимальних умовах виробництва за найбільш сприятливих цін;
– відображають нормативні витрати, які можна очікувати за таких ймовірних умов функціонування виробництва. Вони передбачають всі очікувані елементи витрат, включаючи можливі втрати, брак і відходи;
– нормативи, які не коригуються після їх першочергового визначення, якщо не відбувається суттєвих змін у технічних характеристиках продукції або процесі її виробництва.
95. Аналіз взаємозв'язку "витрати –– обсяг –– прибуток" можна здійснити за допомогою графіків, до яких не відноситься:
– графік операційного прибутку;
– графік беззбитковості;
– графік взаємозв'язку "прибуток—обсяг";
– графік маржинального доходу.
96. Точка беззбитковості — це:
– обсяг продажу (діяльності), за якого доходи підприємства дорівнюють його витратам;
– обсяг продажу (діяльності), необхідний для отримання бажаного прибутку;
– це різниця між доходом від реалізації і змінними витратами підприємства;
– правильна відповідь відсутня.
97. Точку беззбитковості не можна виразити в таких вимірниках:
– трудових;
– натуральних (кількість продукції);
– грошових (виручка);
– відсотках до нормальної потужності.
98. Користувачами даних управлінського обліку є:
– керівники всередині господарства;
– банки;
– податкові органи;
– фінансові та кредитні установи.
99. Запас міцності – це:
– рівень поточної діяльності суб'єкта господарювання, що перевищує точку беззбитковості;
– співвідношення постійних та змінних витрат підприємства;
– міра того, наскільки може збільшитись обсяг продажу до точки беззбитковості;
– співвідношення постійних і змінних витрат, що забезпечує більший відсоток зростання прибутку, ніж відповідний відсоток зростання обсягу продажу.
100. Операційний важіль — це:
– співвідношення постійних і змінних витрат, що забезпечує більший відсоток зростання прибутку, ніж відповідний відсоток зростання обсягу продажу;
– співвідношення постійних та змінних витрат підприємства;
– визначення впливу на прибуток зміни витрат, ціни та обсягу продажу;
– правильна відповідь відсутня.
101. Системами обліку є такі категорії:
– переплетена, загальна, інтегрована;
– переплетена, автономна, загальна;
– двоколова, інтегрована;
– періодична, загальна.
102. До витрат з метою прийняття рішень належать:
– релевантні і нерелевантні;
– вичерпані і невичерпані;
– прямі і непрямі;
– витрати на продукцію і витрати періоду.
103. Цілеспрямований вибір з кількох альтернативних варіантів такої дії, що забезпечує досягнення обраної мети або розв'язання певної проблеми – це:
– прийняття рішення ;
– чітке усвідомлення наявних проблем;
– порівняння дійсних та альтернативних витрат;
– правильна відповідь відсутня.
104. Процес підготовки і прийняття рішення містить кілька етапів, які не передбачають:
– вибір підходу до оцінювання витрат на оплату праці;
– прийняття рішення;
– аналіз кількісних показників з урахуванням якісних факторів;
– вибір мети (ставлення проблеми).
105. Витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або чинити на них значний вплив, – це:
– контрольовані витрати;
– обов'язкові витрати;
– дійсні витрати;
– можливі витрати.
106. Вичерпаними є витрати, які:
– забезпечують отримання доходу у звітному періоді;
– забезпечують отримання доходу у майбутніх звітних періодах;
– капіталізуються у вигляді активів підприємства;
– здійснюються нерегулярно.
107. Підприємство розглядає альтернативу: реалізувати урожай помідорів чи направити частину врожаю на переробку з метою виготовлення томатного соку – це:
– рішення "продавати чи обробляти далі”;
– рішення "виробляти чи купувати";
– рішення про спеціальне замовлення;
– рішення про розширення або скорочення сегмента діяльності.
108. Рішення «виробляти чи купувати?» – це:
– рішення, пов’язане з розглядом альтернативи: виробляти самостійно окремі компоненти продукції (деталі, складники тощо) чи купувати їх у зовнішніх постачальників;
– рішення спрямоване на складання виробничої програми, що забезпечить максимізацію прибутку за умов наявних обмежень;
– рішення щодо того, які напрями діяльності розширювати, а які скорочувати залежно від їх прибутковості;
– рішення про розширення або скорочення послуг, виробів, підрозділів та інших сегментів на підставі аналізу їх прибутковості.
109. Продуктом бюджетування є:
– бюджет;
– стратегічне планування;
– довгостроковий план;
– жодної правильної відповіді.
110. Період, для якого підготовлений і використовується бюджет, називають:
– бюджетним періодом;
– стратегічним періодом;
– господарським періодом;
– правильна відповідь відсутня.
111. Бюджетним періодом зазвичай є:
– рік;
– місяць;
– весь період існування підприємства;
– квартал.
112. Сукупність бюджетів, що узагальнюють майбутні операції усіх підрозділів підприємства, –– це:
– генеральний (зведений) бюджет;
– операційний бюджет;
– фінансовий бюджет;
– бюджет витрат на виробництво.
113. Бюджети, які не відносять до операційних бюджетів, –– це:
– бюджетний баланс;
– бюджет продажу;
– бюджет грошових коштів;
– бюджет запасів.
114. Найпоширенішими методами складання бюджетів є:
– бюджетування через прирощення і бюджетування "з нуля";
– підхід "згори — донизу" і підхід "знизу — догори";
– керівництво з бюджетування;
– комбінований підхід "знизу — догори, згори — донизу".
115. Складання бюджетів на підставі фактичних результатів, досягнутих у попередньому періоді, називається:
– бюджетуванням через прирощення;
– бюджетуванням "з нуля";
– схваленням бюджетних оцінок;
– безперервним бюджетуванням.
116. Складений бюджет відображає показники, що їх має досягти підприємство. Проте в процесі господарської діяльності можуть виникати відхилення. Відхилення — це:
– різниця між фактичними й бюджетними показниками;
– процес зіставлення фактичних результатів з бюджетними, аналіз відхилень та внесення необхідних корективів;
– показники, що їх мало досягти підприємство;
– звіт, що містить порівняння запланованих і фактичних показників і розрахунок відхилень із зазначенням їх причин.
117. Залежно від причини виникнення, відхилення поділяють на групи:
– відхилення внаслідок планування;
– сприятливі (позитивні) відхилення;
– несприятливі (негативні) відхилення;
– повторювані відхилення.
118. Базову інформацію для планування прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці та виробничих накладних витрат містить:
– бюджет виробництва;
– бюджет капітальних вкладень;
– бюджетний звіт про прибуток;
– прогноз продажу.
119. Бюджет непрямих матеріалів і непрямої зарплати є:
– бюджетом загальновиробничих витрат;
– бюджетом витрат на збут;
– зведеним бюджетом;
– бюджетом грошових коштів.
120. До центрів відповідальності належать:
– центри витрат;
– центри грошових коштів;
– центри збуту;
– центри придбання.
121. Центр відповідальності за витратами –– це підрозділ:
– керівник якого контролює витрати, але не контролює доходів й інвестицій в активи центру;
– менеджер якого відповідає за отримання доходів, але не несе відповідальності за витрати;
– керівник якого відповідальний не тільки за витрати, але й за обсяги виробництва і продажу, ціни, а також за фінансові результати свого підрозділу;
– в якому може бути встановлений оптимальний взаємозв'язок між витратами та результатами діяльності.