Моделі cmy і cmyk

Зазначимо, що друкована сторінка не може випромінювати світлові хвилі, а навпаки, поглинає або відбиває світло. Що робити, якщо потрібно перенести кольорове зображення з монітора на папір? У цьому випадку використовують субтрактивну систему, побудовану не на додаванні кольо­рів, а на їхньому відніманні. Тут відбувається обернений процес. Колір отримують відніманням інших кольорів з променя світла. В цій системі викорис­товують три основні кольори (вторинні): голубий (Cyan), пурпу­ровий (Magenta) і жовтий (Yellow), які протилежні до червоного, зе­леного і си­нього. Цю систему називають CMY. Наявність усіх цих кольо­рів у однакових пропорціях дає чорний колір, а відсутність – білий. Проте після змішування фарби не повністю поглинають світло, тому рівнопро­пор­ційна їхня комбіна­ція не дає чистого чорного кольору. Виникає потреба дода­вання чорної фарби. Систему кольорів, на якій ґрунтується чотири­кольо­рове друкування називають CMYK (К – black). Кожна складова в моделі CMYK зада­на відсотковим вмістом у кінцевий колір (у межах від 0 до 100%).

Моделі hsb і hsl

Є й інші моделі кольорів. Для спрощення роботи з кольорами створено модель HSB (Hue, Saturation, Brightness – Тон, Насиченість, Яск­ра­вість). Вона ще відома як HSL (Hue, Saturation, Lightness – Тон, Наси­ченість, Освітленість). У цій моделі всі кольори визначають трьома базо­вими пара­метрами. Тон – це довжина світлової хвилі, яка відбилась; наси­ченість – визначає кількість сірого кольору в тоні (чим вища насиче­ність, тим мен­ше сірого); яскравість, або освітленість, є мірою освітлення кольо­ру. За допомогою керування цими трьома величинами можна відобразити будь-який ко­лір.

Зазначимо, що система HSB, порівняно з іншими, найліпше відобра­жає природу кольору. Недоліком моделі є те, що для роботи на моніторах її треба перетворювати в модель RGB, а для чотирикольорового друку – у CMYK.

Модель lab

Модель LAB оперує трьома каналами, один з них Luminance (Світ­ність), а два інші: а і в. Канал а містить кольори в діапазоні від тем­но-зеле­ного (низька світність) через сірий (середня світність) до яскра­во-рожевого (висока світність). Канал в містить кольори в діапазоні від світло-синього (низька світність) через сірий (середня світність) до яскраво­жовтого (висока світність). У Photoshop модель LAB дуже часто вико­рис­товують під час роботи з каналами для підвищення контрастності зобра­жень.

Режим Index Color

Індексування – це процес присвоєння кожному кольору зображення порядкового номера, який у подальшому використовують для опису всіх пікселів цього зображення. Набір кольорів називають палітрою, а спосіб кодування – індексним кольором. Для опису 64 кольорів треба 6 бітів, для 16 кольорів – 4 біти, а для 256 кольорів – 8 бітів. З розвитком комп’ю­терної техніки потреба в індексуванні відпала, оскільки нині навіть най­гірші відеоадаптери можуть відображати 65 536 кольорів.

Отже, використання режиму Index Color зменшує кількість кольорів до 256 або менше. Проте індексні кольори не втратили популярності, оскіль­ки їх застосовують в Інтернеті. Річ у тому, що в Інтернеті сьогодні дуже важливий обсяг файлу, а індексування кольорів суттєво його зменшує. Зазначимо: формат файлу GIF, який використовують більшість Web-дизай­нерів, передбачає, що зображення повинно містити не більше 256 кольорів.

Розглянемо, як і за допомогою яких інструментів можна кольорове зображення помістити в Web- або мультимедійну програму. Якщо вибрати пункт меню Image\Mode\Index Color, то відкриється діалогове вікно Index Color.

У полі Palette (Палітра) наявний список різних методів переведення кольорових зображень у індексовані. Якщо треба забезпечити точність передавання кольорів, то вибирають Local Selective, Local Adaptive або Local Perceptual. У всіх випадках програма автоматично підбирає таблицю ко­льо­рів, застосовуючи різні алгоритми. Окремо виділена Web-палітра, обмежена лише 216 кольорами.

За допомогою параметрів списку Forced заблоковують важливі кольо­ри, унаслідок чого вони не будуть змінюватись під час індексації кольорів.

Параметр Transparency дає змогу зберігати прозорі фрагменти. Спіль­но з Transparency використовують параметр Matte. Якщо зображення не містить прозорих ділянок, то Matte стає недоступним. Якщо ж пара­метр Transparency увімкнений, то вибраний зі списку Matte колір заповнить прозорі та напівпрозорі пікселі.

Список Dither допомагає вибрати спосіб поширення індексова­них кольорів по зображенню. Якщо, наприклад, вибрати елемент Diffusion, то кольори будуть поширюватись випадково, створюючи ефект природного кольору. В цьому випадку не буде різких переходів кольорів, як у разі вибору елемента None. Якщо вибрано елемент Diffusion, то стане доступ­ним параметр Pre­serve Exact Colors, який забезпечує розми­вання кольору в місцях, де він збігається з кольором активної палітри.

За допомогою параметра Amount можна контролювати ступінь расте­ризації зображення.

Режим Grayscale

Найчастіше напівтонові зображення використовують для зберігання чорно-білих фотографій і складних ескізів, де важливим є набір світла й тіні. Кожна точка зображення може мати один з 256 відтінків сірого. Отже, піксель напівтонового зображення кодований 8 бітами. Це означає, що обсяг зображення в цьому режимі у вісім разів більший, ніж чорно-білого зображення. Наприклад, обсяг штрихового зображення (обсяг файлу) в цьо­му режимі буде у вісім разів більшим, ніж чорно-білого (bitmap), а якість залишиться такою ж. Тому треба чітко усвідомлювати, для яких потреб створюють зображення. Після перетворення файлу в напівто­но­ва­ний з нього буде вилучена вся інформація про кольори.

Режим Bitmap (чорно-білий)

Чорно-білі зображення легко отримати шляхом сканування креслень, рисунків, ілюстрацій тощо в чорно-білому режимі. Зберігання чорно-білого зображення в моделі RGB або в будь-якій іншій повнокольоровій моделі потребує великого обсягу пам’яті. Якщо ж перевести скановане зображення в формат Вitmap, то якість ілюстрації не втратиться, а розмір файлу суттєво зменшиться. У цьому режимі для кодування кожної точки досить одного біта (біт може набувати значення 0/1, так/ні і т.д.), оскільки в режимі Вitmap точка може мати або білий, або чорний колір. Наприклад, зображення в форматі 1024×768 піскелів потребує пам’яті обсягом 1024×768×1 біт = 786 432 біт = 96 Кбайт.

У режимі Вitmap багато параметрів редагування Photoshop є не доступ­ни­ми. Тому ліпше спочатку відредагувати зображення в режимі Grayscale, а потім його перетворити в Bitmap (Растр).