1.2. Фінансові важелі забезпечення охорони здоров’я

Система охорони здоров’я – це надзвичайно складна і багатогранна галузь, діяльність якої передбачає створення й розвиток розгалуженої мережі лікувально-профілактичних, санітарно-епідеміологічних, інших оздоровчих закладів та залучення висококваліфікованих кадрів. Це високотехнологічна, наукомістка і ресурсомістка галузь, яка за характером та специфікою є надзвичайно динамічною й потребує значних капіталовкладень. Від рівня забезпечення галузі матеріально-технічними, трудовими, фінансовими ресурсами значною мірою залежать якість медичного обслуговування і стан здоров’я населення. Одним із основних чинників, що впливає на успіх заходів із охорони здоров’я та соціально-економічну результативність даної галузі, є її фінансове забезпечення.

Основними формами фінансового забезпечення охорони здоров’я в Україні є: бюджетне фінансування, добровільне медичне страхування, самофінансування, благодійництво та спонсорство (рис. 1.1). Такі форми, як кредитування й інвестування, характерні для юридичних і фізичних осіб, котрі займаються приватною медичною практикою. Крім того, у період переходу до ринкової економіки державним і комунальним закладам охорони здоров’я дозволили некомерційну господарську діяльність (медичну та немедичну), аби в такий спосіб вони мали змогу залучити додаткові фінансові ресурси. У результаті набула значного поширення така форма фінансового забезпечення, як некомерційне самофінансування. Останнє полягає в тому, що його здійснюють на принципах самоокупності й воно передбачає просте відтворення витрат, пов’язаних із наданням медичної допомоги [5].

Бюджетне фінансування

Кредитування

Інвестування

Добровільне медичне страхування

Благодій-ництво

Спонсорство

Самофінан-сування

Рис. 1. 1. Форми фінансового забезпечення охорони здоров’я в Україні

Схематично систему джерел вітчизняних державних і комунальних закладів охорони здоров’я показано на рис. 1.2 [24].

Основні джерела фінансування

Додаткові джерела фінансування

Форми фінансового забезпечення

Некомерційне самофінансування

Бюджетне фінансування

Рис.1.2. Джерела та форми фінансового забезпечення державних і комунальних закладів охорони здоров’я в Україні [24]

Традиційно найвагомішим джерелом фінансового забезпечення охорони здоров’я є кошти державного і місцевих бюджетів. Тому основною формою фінансового забезпечення охорони здоров'я виступає бюджетне фінансування [5]. Враховуючи вагомість цього джерела фінансування, воно, на жаль, неспроможне у повному обсязі забезпечити усі потреби сфери охорони здоров’я. Не меншої уваги потребують і додаткові фінансові ресурси, якими є кошти, отримані з інших джерел, – добровільне медичне страхування та благодійництво.

Соціально-економічне значення добровільного медичного страхування полягає у тому, що воно доповнює гарантії, надані у межах соціального забезпечення та соціального страхування до максимально можливих у сучасних умовах стандартів (оплата дорогих видів лікування й діагностики; застосування найсучасніших медичних технологій; забезпечення комфортних умов лікування тощо) [10].

Благодійництво та спонсорство розглядається як інвестиції у сферу охорони здоров’я України. Їх можна поділити, як на інвестиції на безоплатній основі загальнодержавного характеру, так і інвестиції локального характеру (на рівні окремих населених пунктів, закладів охорони здоров’я тощо). Важливе значення має факт фінансування галузі за рахунок коштів проектів міжнародної допомоги [9].

Благодійна та спонсорська допомога локального характеру сьогодні має тенденцію до зниження. Причиною такої ситуації є необґрунтоване та нецільове використання наданих коштів. Значна частина іноземних благодійних організацій поставили під сумнів подальше фінансування закладів медичної галузі України, надаючи перевагу збільшенню обсягу фінансування країн, які цього потребують (країн третього світу) [9].

На рис. 1. 3. показано джерела фінансування сфери охорони здоров’я зарубіжних країн [2].

Приватні особи, сім’ї, наймані робітники

Національні і міжнародні неурядові і благодійні організації

Корпорації і роботодавці

Керівництво інших країн та багатосторонні агенства

Рис. 1. 3. Джерела фінансування сфери охорони здоров’я зарубіжних країн

Фінансування галузі охорони здоров’я в нашій країні є пріоритетним напрямком бюджетної сфери, але ці кошти не задовольняють мінімальних потреб галузі. Державне фінансування закладів охорони здоров'я характеризується останніми роками хронічною нестачею фінансових ресурсів, що вкрай ускладнює відновлення та розвиток галузі [24].

Сфера охорони здоров’я фінансується за «залишковим» принципом, в окремих випадках розпорядники нераціонально використовують бюджетні кошти. Фінансування витрат на медикаменти, харчування, заробітну плату є недостатнім, виникає загроза обмеження фінансування перших двох статей [9].

Проблеми фінансового забезпечення галузі охорони здоров’я спричинені недосконалістю чинної бюджетної моделі, яка пропонує жорстке постатейне планування, що не дає можливості керівникам лікарень оперативно й гнучко управляти фінансовими потоками, оскільки відхилення від кошторису вважається нецільовим використанням коштів. Такий метод фінансування не враховує обсягу і якості надаваних послуг. Кошти виділяються залежно від штатного розпису, ліжкового фонду, вартості комунальних витрат та інших показників, прямо не пов’язаних із наданням медичних послуг.

В Україні до сьогодні не існує чіткого поділу первинної і вторинної допомоги. Зайва децентралізація управління й відсутність чіткої вертикалі влади призводять до мінімізації важелів управління на всіх рівнях надання медичної допомоги. До цього слід додати ще й такі проблеми: на 50% зношені основні фонди галузі (будинки, медичне устаткування, автопарк санітарних машин), відсутність професійного менеджменту в охороні здоров’я, що впливає на ефективність управління. Зворотним боком такого стану справ і є великі витрати на медичну допомогу, що стали непомірними для населення, зростання тіньових платних послуг Відсутність швидких та ефективних змін у фінансуванні й управлінні ресурсами системи медичного обслуговування може призвести до її подальшого глибокого занепаду, зростання нерівності, руйнування принципу солідарності і загальної доступності медичного обслуговування [30].

Водночас дедалі глибшає й розуміння того, що причина незадовільного стану системи охорони здоров’я полягає не лише в кількісному дефіциті коштів, а й у неефективному використанні наявних ресурсів (рис. 1. 4) [30].

Рис. 1. 4. Основні небезпеки в сучасній системі медичного обслуговування населення [30]

Бюджетне фінансування – це надане в безповоротному порядку грошове забезпечення, виділення (асигнування) коштів із державного (місцевого) бюджету на витрати, пов’язані з виконанням державних замовлень, державних програм, утримання державних організацій [5].

Бюджетне фінансування, як інструмент механізму виконання бюджету, базується на наукових принципах, а саме:

• безповоротність — безповоротне виділення бюджетних коштів відповідним розпорядникам у межах затверджених сум;

• безплатність — відсутність плати у вигляді відсотків за виділені бюджетні призначення;

• безстроковість — відсутність часових обмежень, у межах яких можна користуватися бюджетними коштами;

• плановість — виділення бюджетних коштів у межах, встановлених бюджетом відповідно до обсягів видатків, затверджених у фінансових планах розпорядників коштів;

• цільове спрямування — кошти з бюджету плануються й відпускаються на заздалегідь визначені цілі згідно з фінансовими планами;

• поєднання різних джерел покриття витрат, пов’язаних із основною діяльністю, полягає в тому, що бюджетні кошти виділяються з урахуванням власних джерел, коштів вищих організацій, кредитних джерел і за умови їхнього найефективнішого використання;

• фінансування з бюджету здійснюється в міру виконання планів виробничих показників і надходження доходів;

• ефективне, раціональне й економічне використання коштів полягає в досягненні максимального ефекту за мінімальних витрат;

• кошти на проектування витрат виділяються лише з одного бюджету за підпорядкованістю установи, організації, за винятком фінансування загальнодержавних заходів (епідемія, ліквідація наслідків катастроф, стихійного лиха тощо);

• фінансування бюджетних установ здійснюється на основі встановлених економічних нормативів залежно від сфери діяльності;

• контроль за використанням бюджетних коштів означає використання всіх видів, форм і методів бюджетного контролю стосовного кожного розпорядника бюджетних коштів [5].

Наведені принципи найповніше розкривають таке складне явище, як бюджетне фінансування, дають змогу використати його механізм у процесі виконання бюджету з найкращими результатами.

Функціонування механізму бюджетного фінансування пов’язане з використанням його різних форм та методів. Форми бюджетного фінансування представлені на рис. 1. 5 [4].

Кошторисне фінансування – найпоширеніша форма, яка полягає у виділенні бюджетних коштів установами соціально-культурної сфери, оборони та управління в межах їхніх кошторисів доходів і видатків.

Кошторисне фінансування

Бюджетні інвестиції

Бюджетні кредити

Державні трансферти

Рис. 1.5. Форми бюджетного фінансування

Функціонування такої форми бюджетного фінансування, як кошторисне фінансування, протягом останніх років зазнало певних змін, що були зумовлені реформуванням бюджетної сфери і формуванням нової системи відносин у даному секторі економіки. Сучасний бюджетний заклад є суб’єктом господарювання, якому надано право мобілізовувати кошти шляхом надання платних послуг та здійснення іншої господарської діяльності, дозволеної законодавством. Власні надходження, які отримує бюджетний заклад, включають до спеціального фонду кошторису і використовують на його потреби за цільовим призначенням [4].

Звичайно, фінансова свобода бюджетних закладів є відносною, у законодавстві закріплено зв'язок джерел надходження коштів до спеціального фонду з напрямами їх використання, і заклад не може вільно, на власний розсуд розпоряджатися ними. Кошти, які залучають бюджетні заклади охорони здоров'я до спеціального фонду кошторису, поки що не відіграють значної ролі в їх фінансовому забезпеченні.

Отже, у зв’язку з недостатністю бюджетного фінансування охорони здоров’я в Україні необхідно розвивати інші джерела фінансового забезпечення галузі. Головною умовою трансформації охорони здоров’я населення є укріплення фінансової бази, збільшення фінансових ресурсів за допомогою удосконалення правового механізму фінансового забезпечення охорони здоров’я. Також слід зазначити, що у поєднанні держаних ресурсів, підприємницьких структур, благодійників та благодійних організацій криється великий резерв для розвитку вітчизняної охорони здоров’я та її фінансового забезпечення.