Лабораторна робота №1

Тема заняття: Застосування Закону «Про охорону праці» в умовах виробництва.

Мета заняття: Оволодіти практичними навичками і вмінням працювати із законодавчими актами.

Забезпечення: Закон «Про охорону праці»;конспект.

Загальні теоретичні відомості.

Закон України “Про охорону праці” прийнято Верхов­ною Радою України 14 жовтня 1992 року і введено в дію з 24 жовтня 1992 року. Він визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань без пеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні

Вперше в законодавче регулювання охорони праці Закон увів поняття моральної шкоди і встановив обов’язок власника, або уповноваженого ним органу відшкодувати моральну шкоду потерпілому, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків і вимагають додаткових зусиль для організації його життя.

Основні законодавчі акти про охорону праці: Конституція України; Закони України: «Про охорону праці», «Про охорону здоров'я», «Про пожежну безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Кодекс законів про працю України», тощо.

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

• - пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

• - підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

• - комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень у галузі науки і техніки та охорони довкілля;

• - соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

• - встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

• - адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

• - використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

• - інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

• - забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони пращ на місцевому та державному рівнях;

• - використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

Право на працю має комплексний характер і включає в себе ряд можливостей для особи, а саме:

• своєю власною працею заробляти собі кошти на життя;

• вільно обирати або вільно погоджуватися на працю, якою особа заробляє собі на життя, а також на умови такої праці;

• працювати в належних, безпечних і здорових умовах праці;

• одержувати заробітну плату не нижчу від визначеного законом рівня;

• своєчасно одержувати винагороду за працю.

Конституційне право на працю дозволяє також вимагати від держави:

• створення рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності;

• створення умов, що сприяють повному здійсненню права на працю;

• реалізації програм професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду.

Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, пов'язаних з важкими роботами і роботами із шкідливими або небезпечними умовами праці, визначається положенням, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

Основними завданнями управління охороною праці є:

• навчання працівників безпечних методів праці та пропаганда ОП;

• забезпечення безпечності технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель, споруд;

• нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;

• забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;

• забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку працівників;

• організація лікувально-профілактичного обслуговування працівників;

• удосконалення нормативної бази з питань охорони праці.

Крім того, треба звернути увагу на організацію служби охорони праці та комісії з питань охорони праці підприємства, на атестацію робочих місць та комплексні плани щодо поліпшення стану охорони праці.

Питання для контролю

1. Хто затвердив і що вперше установив Закон «Про охорону праці»?

2. Основні законодавчі акти з ОП

3. Основні принципи держаної політики в галузі охорони праці

4. Права працюючих громадян

5. Охорона праці неповнолітніх

6. Основні завдання управління охороною праці