
- •1. Предмет регулювання господарського права
- •2. Господарські правовідносини, їх ознаки та види
- •3. Методи господарського права
- •1. Поняття суб'єкта господарського права
- •2. Види суб'єктів господарського права
- •3. Завдання, права та обов'язки суб'єкта господарського права
- •1. Поняття підприємства
- •2. Організаційно-правові форми підприємств
- •3. Створення підприємства
- •4. Установчі документи підприємства
- •5. Державна реєстрація підприємства
- •6. Припинення діяльності підприємства
- •1. Правова основа, поняття та особливі ознаки господарського договору
- •2. Класифікація і система господарських договорів за законодавством України
- •3. Функції господарського договору
- •4. Форма господарського договору
- •5. Порядок укладання господарських договорів
- •6. Виконання господарських договорів
- •1. Поняття та форми власності в економіці України. Право власності
- •2. Право державної власності
- •3. Право колективної власності
- •4. Право приватної власності
- •5. Правовий режим майна державних підприємств. Особливості правового режиму майна державних бюджетних установ
- •1. Поняття відповідальності в господарському праві 2. Функції відповідальності 3. Види відповідальності 4. Підстави відповідальності
- •1. Поняття відповідальності в господарському праві
- •2. Функції відповідальності
- •3. Види відповідальності
- •§ 4. Підстави відповідальності
- •Захист прав суб’єктів господарської та комерційної діяльності
- •Поняття захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарської діяльності
- •2. Форми захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів
- •3. Адміністративний захист.
- •4. Претензійний порядок врегулювання спорів.
- •5. Судовий захист прав суб’єктів господарювання.
- •6. Способи захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарської діяльності
2. Форми захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів
Чинне законодавство виділяє такі форми захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів :
1. Нотаріальний захист прав суб’єктів господарювання.
Цей вид захисту полягає у тому, що окремі угоди потребують додаткових гарантій щодо захисту прав власника, що досягається нотаріальним посвідченням набуття та передачі прав власності. Воно є юридичною фіксацією набуття прав власника, яке знаходиться в основі вирішення судами спорів про порушення такого права.
Вчинення нотаріальних дій покладається на нотаріусів. У населених пунктах, де нотаріуси відсутні, нотаріальні дії вчиняють уповноважені на це посадові особи виконавчих комітетів.
Нотаріальні контори в межах своєї компетенції посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов’язкову нотаріальну форму. До таких договорів відносяться:
Договори про відчуження нерухомого майна, що випливають з договорів купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання.
Договори про заставу нерухомого майна, транспортних засобів, об’єктів, товарів в обігу або переробці.
Договори про відчуження земельних ділянок, які перебувають у колективній або приватній власності.
Договори купівлі-продажу майна державних підприємств.
Доручення, яке видається в порядку передоручення.
Договори позики.
Для стягнення грошових сум або витребування їх від боржника нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Протести векселів про неоплату вчиняються нотаріусами відповідно до законодавства України про переказний або простий вексель. Протести по них вчиняються за місцем знаходження платника або за місцем платежу.
Нотаріальний захист прав суб’єктів господарської діяльності у відносинах з іноземними партнерами здійснюється шляхом використання норми права країн іноземного партнера.
Повнота нотаріального захисту прав суб’єктів господарювання забезпечується також їх правом на оскарження виконаних нотаріальних дій або відмову у їх виконанні.
3. Адміністративний захист.
Адміністративний захист – це засіб адміністративного примусу, який застосовується як при наявності, так і при відсутності правопорушення, спрямований на запобігання правопорушенням та усуненню їх шкідливих наслідків.
Господарське право, регулюючи суспільні відносини, обов’язково взаємодіє з іншими галузями права, що дозволяє здійснювати належний адміністративний захист порушених прав господарюючих суб’єктів в тій чи іншій галузі. Так, за розпорядженням уповноваженого органу державного управління один суб’єкт господарської діяльності передає іншому частину свого майна. У даному випадку орган управління владним методом регулює майнові відносини двох суб’єктів господарювання, тобто господарське право регулює законність цієї угоди, а адміністративне – передбачає верховенство волі однієї сторони над іншою.
Практика знає достатньо прикладів, коли майнові відносини між суб’єктами господарювання виникають безпосередньо з актів державного управління, тобто без укладання договорів владним методом (стягнення штрафів, конфіскація майна і т.ін.).
Адміністративно-правовими засобами захисту є ряд передбачених ст. ст. 240–247 Господарського кодексу України:
– безоплатне вилучення прибутку;
– накладення штрафу;
– стягнення обов’язкових зборів;
– призупинення операцій за банківськими рахунками суб’єктів господарської діяльності;
– застосування антидемпінгових процедур;
– припинення експортно-імпортних операцій;
– застосування індивідуального режиму ліцензування;
– обмеження та зупинення діяльності суб’єктів господарювання;
– скасування державної реєстрації.
Згідно з положеннями ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції до суб’єктів господарювання можуть застосовуватись протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом закону.
Тобто, адміністративний захист прав суб’єктів господарювання передбачає прийняття управлінських вказівок по вчиненню в рамках адміністративного законодавства певних майнових прав, які не суперечать діяльності згаданих суб’єктів.