І вано-Франківський інститут менеджменту Тернопільського національного економічного університету

Тема 2 Теоретична база міжнародної інвестиційної діяльності

Мета: Охарактеризувати варіанти формування портфеля інвестицій в сучасних умовах, назвати недоліки і потенційні переваги міжнародного інвестування. Пояснити вплив глобалізації фінансових ринків на розвиток міжнародного інвестування, розглянути принципи міжнародної інвестиційної діяльності та теорії міжнародного інвестування. Розглянути модель диверсифікації міжнародного інвестиційного портфеля.

Час: 80 хв. Метод : Лекція Місце: Навчальна аудиторія

ПЛАН

Навчальні питання: Час викладу Вступ …….……………………………………………………..……………...……… 5хв 1. Варіанти формування портфеля інвестицій в сучасних умовах ………. 10 хв. 2. Недоліки і потенційні переваги міжнародного інвестування …………. 10 хв. 3. Вплив глобалізації фінансових ринків на розвиток міжнародного інвестування. Парадокс Філдстайна-Хоріоки та феномен "домашнього зміщення" ………………………………………………………………………… 15 хв. 4. Принципи міжнародної інвестиційної діяльності ………………………. 10 хв. 5. Теорії міжнародного інвестування ………………………………………… 10 хв. 6. Модель диверсифікації міжнародного інвестиційного портфеля …...... 10 хв. Заключна частина ………………………………………………………..…….… 10 хв.

Матеріально-технічне забезпечення: схеми, графіки, діаграми, таблиці, нормативні та законодавчі акти.

1. Варіанти формування портфеля інвестицій в сучасних умовах

Не існує єдиної системи класифікації глобальних фінансових ринків (або ринків капіталу). Однак можна запропонувати таку класифікацію, яка відповідатиме предмету нашого дослідження (інвестуванню, або інвестиційній діяльності) (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Класифікація глобальних фінансових ринків

Внутрішній ринок (internal market), або національний (national market), поділяється на вітчизняний та іноземний. На вітчизняному ринку (domestik market) обертаються цінні папери емітентів-резидентів даної країни.

Іноземний ринок (foreign market) - це ринок, на якому здійснюються операції з фінансовими активами нерезидентів. Обертання іноземних іонних паперів регулю­ється законодавством тієї країни, в якій вони були випущені. Наприклад, цінні папери, емітовані в США іноземними корпораціями або їх підрозділами, які діють на території США, повинні відповідати американському законодавству. Іноземні корпорації, які бажають емітувати свої фінансові інструменти в Японії, повинні діяти у відповідності з законодавством Японії і нормативними актами міністерства фінансів цієї країни.

Різні іноземні ринки мають специфічні назви. Наприклад, іноземний ринок США називають ринком янкі (Yanke market). В Японії ринок іноземний називають самурайським (Samurai), у Великобританії бульдожим (Bulldog), в Нідерландах - ринок Рембрандта (Rembrandt), в Іспанії - ринок матадорів.

Зовнішній ринок (external market), або міжнародний ринок (international market), включає цінні папери з такими характеристиками:

а) відразу після емісії вони миттєво стають доступними інвесторам багатьох країн;

б) вони емітуються поза дією законодавства окремої країни. Зовнішній ринок має ще назву офшорний (offshore market), але найчастіше його називають євроринком (Euromarket).

З точки зору цінних паперів, що обертаються на ринку, міжнародний (зовнішній) ринок поділяється на:

1) світовий ринок звичайних акцій, який включає в себе ринок євроакцій - цінних паперів, які емітуються на кількох національних ринках міжнародними синдикатами (euroequity);

2) світовий ринок облігацій, що включає ринок єврооблігацій. Єврооблігація (eurobond) - цінний папір, який:

а) імітується міжнародним синдикатом;

б) доступний відразу після емісії інвеститорам кількох

в) обертається поза законодавством будь-якої окремо взятої країни. Ринок єврооблігацій поділяється на кілька секторів, залежно від валюти в якій вони деноміновані (євродоларові облігації, євроєнні облігації тощо);

3) грошовий ринок, інструментом якого є боргові зобов'язання зі строком погашення не більше року (комерційні папери, банківські акцепти, депозитні сертифікати, угоди про продаж і зворотній викуп - РЕПО (repurchase agreement);

4) ринок фінансових деривативів (опціонів і ф'ючерсів);

5) ринок "реальних" (непортфельних) інвестицій, що передбачає (в тому числі) здійснення прямого інвестування і операцій з венчурним капіталом.

Відокремленими класифікаційними одиницями є так звані "зрілий ринок" (mature markets) та "ринок, що зароджується", або ринок, що зростає" (emerging market).

Зрілі ринки - це ринки, розвинутих країн (США, Японії, країн ЄС), що характеризуються високою часткою організованої торгівлі через біржі, високим рівнем ринкової капіталізації і відпрацьованою системою організаційного і правового забезпечення торгівлі цінними паперами.

Ринки, що зростають, або розвиваються - це фінансові ринки країн, що розвиваються швидкими темпами, або країн з перехідною економікою, які характеризується високими темпами зростання, підвищеним ризиком, низьким рівнем капіталізації та механізмами правового регулювання, що знаходяться на стадії формування. Феномен "emerging markets" часто асоціюється з дещо ширшими можливостями (більшою кількістю вільних ніш) для інвестування.

Вищенаведена класифікація свідчить про наявність багатьох варіантів вкладення капіталу, спектр яких розширюється у зв'язку з розвитком міжнародних економічних зв'язків.

По-перше, інвестор, який має вільні кошти, і бажає їх вигідно розмістити, може сформулювати портфель інвестицій з:

а) інструментів національних емітентів, деномінованих у національній валюті (цінні папери державних, регіональних і місцевих органів влади, національних акціонерних товариств, депозити в національній валюті).

Переваги підходу (а):

• можливість отримання достатньо повної інформації про емітентів;

- можливість ведення власної статистики фондового і грошового ринків;

- використання лише національної валюти, що виключає ризик валютного обміну;

- відсутність додаткових витрат, пов'язаних з інвестуванням за кордоном (в тому числі трансакційних);

- можливі податкові та інші переваги для інвесторів-резидентів у порівнянні з інвесторами-нерезедентами (суперечить принципу "національного режиму").

Недоліками цього підходу є:

- звуження можливостей диверсифікації ризиків і отримання вищої доходності, порівняно з доходністю національних ринків;

- відсутність гарантій захисту від негативних зовнішніх чинників при одночасному позбавленні можливостей використання позитивного впливу світового ринку інвестицій.

б) цінних паперів іноземних емітентів, які деноміновані в національній валюті й обертаються на національному ринку (так звані іноземні акції і облігації). Наприклад, дочірній компанії для фінансування своєї діяльності потрібні японські ієни і вона випускає на японський ринок свої облігації, деноміновані у цій валюті. Наступний приклад: американські депозитарні розписки (American Depository Receipts-ADR). В цьому випадку, іноземні акції депонуються в банках США, які випускають на американському і/або міжнародних ринках свої ADR. Так, на Нью-Йоркській або Лондонській фондових біржах можуть обертатися деноміновані в доларах США ADR на акції, наприклад, російських чи німецьких компаній.

Перевага цього підходу:

- можливість отримання вищої якості чи нижчого ризику таких цінних паперів.

Недоліки підходу (б):

- можливі труднощі отримання інформації про емітентів;

- високий валютний ризик (ризик падіння курсу емітента по відношенню до валюти інвестора).

в) інструментів, які обертаються на національному фондовому і грошовому ринках, але деноміновані в іноземній валюті.

Переваги підходу (в):

- можливість отримання додаткового доходу при зростанні курсу національної валюти;

- зменшення загального ризику портфеля при падінні ринку цінних паперів національних емітентів чи падінні курсу національної валюти.

Недоліки цього підходу:

- можливе впровадження адміністративних обмежень на операції з іноземною валютою;

- ризик падіння курсу валюти інвестицій по відношенню як до національної валюти, так і до інших валют;

г) цінні папери, які обертаються на міжнародному ринку і євроринку.