Українська освіта сьогодні

Організація навчального процесу у сучасному університеті базується на принципах достатності наукового, пізнавального, інформаційного, методичного забезпечення, яке спроможне дати основу для самостійного творчого опанування і осмислення знань та прояву творчої дослідницької ініціативи. Прогресивною для вищої школи свого часу стала форма організації с/р студентів — проведення внутрішньо-семестрових атестацій, які базувалися на результатах контрольних робіт, і які можна співвіднести з нинішніми оцінками за модульні роботи.

На жаль, ні економічно, ні законодавчо, ні соціально освіта в Україні не є вирішальною сферою соціального буття, трансформаційних процесів. Про це свідчать фактично залишковий принцип фінансування освіти, несвоєчасна виплата заробітної плати педагогам, проблема існування навчальних закладів різних форм власності, пенсійне забезпечення і соціальний захист викладачів і студентів навчальних закладів недержавної форми власності.

Недавно з'явилось нове поняття — «циркуляція мозків». Йдеться про циклічні переміщення: за кордон для навчання і подальшої роботи, а потім — повернення на батьківщину і поліпшення професійної позиції за рахунок переваг, отриманих під час перебування за кордоном. Вважають, що ця тенденція посилиться в майбутньому, особливо якщо економічні розходження між країнами будуть зменшуватися.

Відплив мозків сприймається в Європі насамперед як загроза втрати наукової еліти — (la creme de la creme), тобто «зірок науки», яскравий талант яких може забезпечити величезні переваги країні, у якій вони працюють. Так у минулому європейські дослідники, що працювали в СІЛА, забезпечували цій країні значний економічний ефект, крім того, багато американських Нобелівських лауреатів мали європейське походження. Той факт, що вони часто відбираються на конкурсній основі, також підтверджує, що їхній загальний рівень вищий за середній. Більшість іммігрантів молоді, між 20 і 40 роками, тобто перебувають у найпродуктивнішому віці. 50 % українських мігрантів мають вік від 28 до 40 років, 25 % українців, які працюють за кордоном, мають вищу освіту, 34 % — незакінчену вищу.

В Україні вже сформувалась концепція неперервної освіти, яка сьогодні є провідною освітньою ідеєю. Освіта розглядається як неперервний процес, що є результатом продуманої освітньої політики, коли на перше місце вийшли інтереси особистості: людина оволодіває не тільки способами вчення, але й перепідготовки, способами адекватної самооцінки, адаптаційними механізмами.

Основна відмінність нашої вищої освіти від європейської полягає в тому, що вона професійна. Ми даємо людині право після закінчення ВНЗ займатися професійною діяльністю. У багатьох розвинутих країнах бакалаври одержують професійні навички після закінчення ВНЗ, уже працюючи на відповідному місці роботи. Виходить, професійність вищої освіти в нашій країні варто зберегти.

Зміст модернізації на основі нової освітньої політики має логічно пов'язувати всі рівні освітньої сфери. Всі інновації в основному стосуються освіти взагалі, а не конкретно вищої освіти. І вища школа має відреагувати: змінити технології, зміст, структуру, адаптувавши їх до нового абітурієнта. Зміни у вищій освіті в основному пов’язані із створенням нових фінансових механізмів виживання та розвитку вищих навчальних закладів, з появою спеціальностей, які користуються попитом у населення, інтеграцією факультетів і навчальних закладів, що є відповіддю на потреби сьогодення.