
- •5.03060101 „Організація виробництва”
- •Загальна методика проектування
- •1.1 Склад курсової роботи
- •1.2. Послідовність виконання та зміст курсової роботи
- •1.3. Вихідні дані для виконання курсової роботи
- •2. Рекомендації щодо виконання розрахунків курсової роботи
- •2.1 Визначення фондів часу роботи обладнання і працівників
- •2.2. Вибір методу організації робочого процесу
- •2.2.1 Обґрунтування типу виробництва
- •2.2.2 Розрахунок норм часу по операціям технологічного процесу
- •2.3. Організація виробничої дільниці
- •2.3.1 Розрахунок такту потоку (трудомісткості)
- •2.3.2 Розрахунок потреби у устаткуванні
- •2.3.3 Розрахунок внутрішньозмінних запасів
- •2.3.4 Розрахунок площі дільниці
- •2.4. Розрахунок тривалості операційного циклу
- •2.5. Розрахунок чисельності працюючих на дільниці
- •2.5.1 Розрахунок чисельності основних робітників
- •2.5.2 Чисельність допоміжних робітників
- •2.5.3 Розрахунок чисельності інженерно – технічних працівників, службовців, молодшого обслуговуючого персоналу та лічильно – контрольного персоналу.
- •2 .6. Визначення потреби в інструменті
- •2.7. Організація ремонту обладнання
- •2.8. Організація робочого місця верстатника.
- •2.9 Висновки.
- •3. Література
- •4. Додатки
2.2.2 Розрахунок норм часу по операціям технологічного процесу
В залежності від типу виробництва розрізняють норму штучного часу і норму штучно – калькуляційного часу. В масовому і крупносерійному виробництві розраховують штучний час, в середньо – серійному, дрібно – серійному і одиничному виробництві – штучно – калькуляційний час.
Норма штучного часу визначається за формулою:
Тшт. = (То. + Тд.) (1 + к/100),хв. (4)
де То. – основний час, хв.
Тд. – допоміжний час, хв.
к – коефіцієнт організаційного часу і часу на відпочинок, %
Тшт.- к. = Тшт. + Тп-з. /n хв., (5)
де Тп-з. – підготовчо – заключний час, хв.
n – кількість деталей в партії, нормативний розмір партії деталей
Під
нормативним розміром партії деталей
розуміють число деталей, які обробляються
з одного налагоджування устаткування.
Нормативний розмір партії деталей приймається більшим за мінімальний розмір партії деталей та кратним до оптимального розміру партії деталей, який повинен враховувати особливості технологічного процесу та необхідний запас деталей на складі в днях.
Мінімальний розмір партії
, (6)
де Тп-з. – підготовчо – заключний час на переналагоджування устаткування з операції, яка має найбільші витрати часу з переналагоджування, хв.
Тшт. – штучний час тієї ж операції, хв.
к – коефіцієнт допустимих втрат часу на переналагоджування устаткування,
к = 0,03 …0,1 (рекомендується к = 0,03)
Оптимальний розмір партії
, (7)
де Nріч. – річна програма випуску деталей, штук
t – необхідний запас деталей в днях (в залежності від розмірів та ваги деталей
t = 2 … 30 днів, рекомендується t = 10 днів).
2.3. Організація виробничої дільниці
2.3.1 Розрахунок такту потоку (трудомісткості)
В залежності від визначеного типу виробництва визначаємо метод організації виробничого процесу, який може бути потоковим і непотоковим.
Непотоковий метод використовується переважно у одиничному і серійному виробництві, іноді у межах непотокового виділяють одиничний і партіонний методи організації виробничого процесу.
Потокове виробництво є високоефективним методом організації виробничого процесу. В умовах потоку виробничий процес здійснюється у максимальній відповідності з принципами його раціональної організації – прямоточністю, безперервністю, пропорційністю.
Основою розрахунків потокового виробництва є такт робіт, якій розраховується в хвилинах за формулою:
(8)
При розрахунках в умова непотокового виробництва враховується штучно – калькуляційний час кожної операції, що є трудомісткістю цієї операції.
2.3.2 Розрахунок потреби у устаткуванні
В масовому виробництві кількість верстатів визначається на кожній операції потокової лінії за формулою:
(9)
Прийнята кількість робочих місць Спр. визначається шляхом округлення розрахункової кількості верстатів до найближчого цілого числа, при цьому завантаження верстату не повинно перевищувати 108%.
Коефіцієнт завантаження робочих місць за операціями Кз. встановлюється за формулою:
(10)
В розрахунково – пояснювальній записці наводимо розрахунки для однієї операції, а для інших результати розрахунків зводимо в таблицю 1. Будується графік завантаження (рисунок 1).
Середній коефіцієнт
завантаження всієї потокової лінії
дільниці Кср. визначається
відношенням суми розрахованих робочих
місць до суми прийнятих робочих місць
за формулою:
(11)
Таблиця 1 – Розрахунок кількості верстатів та їх завантаження
№ опер. |
Нйменування операції |
Штучний (штучно – калькуляційний час), хв. |
Кількість верстатів |
Коефіцієнт завантаження |
|
розрахункова |
прийнята |
||||
|
|
|
|
|
|
|
Всього |
|
= |
|
Кср. = |
Кз., %
Верстати (операції)
Рисунок 1.- Графік завантаження устаткування
В серійному виробництві розрахунок робочих місць на дільниці проводиться на основі трудомісткості програми та ефективного річного фонду часу роботи одного верстату за формулою:
, (12)
д
е -
штучно – калькуляційний час операцій,
які виконуються на однотипних верстатах,
хв.
Ср. округлюють до найближчого цілого числа і встановлюють прийняте число верстатів Спр.
Коефіцієнт завантаження робочих місць за операціями та середній коефіцієнт завантаження визначають за формулами (10), (11).
В завданні для кожної операції наведена модель верстата, який використовується. В таблиці 2 складається зведена відомість устаткування.
Таблиця 2. – Зведена відомість устаткування
Найменування устаткування |
Модель верстату |
Кількість верстатів |
Габарити верстату, мм × мм |
Потужність, кВт |
Група устаткування |
Категорія ремонтної складності, ремонтних одиниць |
||
Одного верстата |
Всіх верстатів цієї моделі |
|||||||
механічної частини |
електричної частини |
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|