2.2.2 Розрахунок норм часу по операціям технологічного процесу

В залежності від типу виробництва розрізняють норму штучного часу і норму штучно – калькуляційного часу. В масовому і крупносерійному виробництві розраховують штучний час, в середньо – серійному, дрібно – серійному і одиничному виробництві – штучно – калькуляційний час.

Норма штучного часу визначається за формулою:

Т_шт. = (Т_о. + Т_д.)  (1 + к/100),хв. (4)

де Т_о. – основний час, хв.

Т_д. – допоміжний час, хв.

к – коефіцієнт організаційного часу і часу на відпочинок, %

Т_{шт.- к.} = Т_шт. + Т_п-з. /n хв., (5)

де Т_п-з. – підготовчо – заключний час, хв.

n – кількість деталей в партії, нормативний розмір партії деталей

Під нормативним розміром партії деталей розуміють число деталей, які обробляються з одного налагоджування устаткування.

Нормативний розмір партії деталей приймається більшим за мінімальний розмір партії деталей та кратним до оптимального розміру партії деталей, який повинен враховувати особливості технологічного процесу та необхідний запас деталей на складі в днях.

Мінімальний розмір партії

, (6)

де Т_п-з. – підготовчо – заключний час на переналагоджування устаткування з операції, яка має найбільші витрати часу з переналагоджування, хв.

Т_шт. – штучний час тієї ж операції, хв.

к – коефіцієнт допустимих втрат часу на переналагоджування устаткування,

к = 0,03 …0,1 (рекомендується к = 0,03)

Оптимальний розмір партії

, (7)

де N_річ. – річна програма випуску деталей, штук

t – необхідний запас деталей в днях (в залежності від розмірів та ваги деталей

t = 2 … 30 днів, рекомендується t = 10 днів).

2.3. Організація виробничої дільниці

2.3.1 Розрахунок такту потоку (трудомісткості)

В залежності від визначеного типу виробництва визначаємо метод організації виробничого процесу, який може бути потоковим і непотоковим.

Непотоковий метод використовується переважно у одиничному і серійному виробництві, іноді у межах непотокового виділяють одиничний і партіонний методи організації виробничого процесу.

Потокове виробництво є високоефективним методом організації виробничого процесу. В умовах потоку виробничий процес здійснюється у максимальній відповідності з принципами його раціональної організації – прямоточністю, безперервністю, пропорційністю.

Основою розрахунків потокового виробництва є такт робіт, якій розраховується в хвилинах за формулою:

(8)

При розрахунках в умова непотокового виробництва враховується штучно – калькуляційний час кожної операції, що є трудомісткістю цієї операції.

2.3.2 Розрахунок потреби у устаткуванні

В масовому виробництві кількість верстатів визначається на кожній операції потокової лінії за формулою:

(9)

Прийнята кількість робочих місць С_пр. визначається шляхом округлення розрахункової кількості верстатів до найближчого цілого числа, при цьому завантаження верстату не повинно перевищувати 108%.

Коефіцієнт завантаження робочих місць за операціями К_з. встановлюється за формулою:

(10)

В розрахунково – пояснювальній записці наводимо розрахунки для однієї операції, а для інших результати розрахунків зводимо в таблицю 1. Будується графік завантаження (рисунок 1).

Середній коефіцієнт завантаження всієї потокової лінії дільниці К_ср. визначається відношенням суми розрахованих робочих місць до суми прийнятих робочих місць за формулою:

(11)

Таблиця 1 – Розрахунок кількості верстатів та їх завантаження

№ опер.	Нйменування операції	Штучний (штучно – калькуляційний час), хв.	Кількість верстатів		Коефіцієнт завантаження
			розрахункова	прийнята
	Всього		=	=	Кср. =

К_з., %

Верстати (операції)

Рисунок 1.- Графік завантаження устаткування

В серійному виробництві розрахунок робочих місць на дільниці проводиться на основі трудомісткості програми та ефективного річного фонду часу роботи одного верстату за формулою:

, (12)

д е - штучно – калькуляційний час операцій, які виконуються на однотипних верстатах, хв.

С_р. округлюють до найближчого цілого числа і встановлюють прийняте число верстатів С_пр.

Коефіцієнт завантаження робочих місць за операціями та середній коефіцієнт завантаження визначають за формулами (10), (11).

В завданні для кожної операції наведена модель верстата, який використовується. В таблиці 2 складається зведена відомість устаткування.

Таблиця 2. – Зведена відомість устаткування

Найменування устаткування	Модель верстату	Кількість верстатів	Габарити верстату, мм × мм	Потужність, кВт		Група устаткування	Категорія ремонтної складності, ремонтних одиниць
				Одного верстата	Всіх верстатів цієї моделі
							механічної частини	електричної частини