3. Поєднання стилів керівництва

В залежності від особливостей особистості менеджера й ор­ганізаційних форм його роботи з підлеглими можна виділити й інші стилі керівництва:

1. Дистанційний стиль.

2. Контактний стиль.

3. Цілеспрямований стиль.

4. Делегуючий стиль.

Дистанційний стилькерівництва передбачає умови, при яких ме­неджер надає перевагу не зближенню з підлеглими, а дії «на відстані», вважаючи, що цим він підвищить посадовий авторитет.

Контактний стилькерівництва передбачає умови, коли ме­неджер надає перевагу тісному зближенню з підлеглими, вважаючи це важливою умовою успішного керівництва.

Цілеспрямований стильвикористовується тоді, коли менеджер вважає кращим засобом мобілізації енергії працівників постановку перед ними великих, складних та відповідальних завдань, які відкри­вають перед кожним із підлеглих перспективу досягнення особистих і колективних цілей.

Делегуючий стильстворюється тоді, коли менеджер надає підле­глим широку ініціативу і самостійність у роботі. Він делегує багато своїх повноважень підлеглим, але остаточне рішення основних пи­тань вважає своїм одноосібним правом і обов'язком.

На практиці у чистому вигляді рідко буває той чи інший стиль керівництва. У сучасній практиці переходу до ринкової економіки в організаціях домінують демократичний (колегіальний) та авторитарний (одноосіб­ний) стилі керівництва. У діях менеджерів у неоднаковій мірі є компо­ненти різних стилів. Це обумовлено наявністю у кожному стилі харак­терних рис, дольові функції яких змінюються в залежності від ситуації.

Вибір стилю роботи менеджером залежить не тільки від нього самого, а й здебільшого від підготовленості, рівня професійності та поведінки підлеглих.

На формування стилю керівництва впливає рівень ієрархії струк­тури управління і місця у ній менеджера, розмір і форма власності підприємства, вид діяльності та конкретні ситуації виробничого ха­рактеру підприємства.

4. Поведінські фактори стилів керівництва менеджера

Високі результати досягають трудові колек­тиви, які очолюють менеджери з демократичним стилем керівництва, а самі низькі — з ліберальним і авторитарним.

Практика виділяє ще 3 додаткових типи керівництва, які поєднуються з основними у конкретних ситуаціях:

1. Полтерналізм (матеріалізм) — коли менеджер поєднує високий рівень турботи про виробництво і про людей, коли це йому потрібно. Не постійно, а додатково. Перевагу ж віддає виконавству.

2. Опортунізм — це використання менеджером будь-яких або усіх підходів керівництва, які дають йому укріпити своє положення як ке­рівника або одержати особисті переваги.

3. Фасадізм(від слова фасад) — означає лицеву, фасадну сторону будівлі. Керівний фасад може бути фальшивим, тому що може заго­роджувати те, що є у дійсності. Це показне керівництво.

Більшість керівників використовують крім основної моделі по­ведінки ще і додаткові, а то навіть взагалі декілька моделей.Допоміжна модель поведінки менеджера потрібна тоді коли не­можливо реалізувати основний стиль керівництва. Звідси, допоміжна модель керівництва — це точна манера поведінки, яку застосовує ме­неджер у стресовій або у конфліктній ситуації і вийти з неї традицій­ними засобами неможливо.