Стиль керівництва персоналом і авторитет менеджера План

1. Сутність, і основні риси стилю керівництва.

2. Види стилів керівництва.

3. Поєднання стилів керівництва.

4. Поведінські фактори стилів керівництва менеджера.

5. Авторитет менеджера.

1. Сутність і основні риси стилю керівництва

Слово «стиль» має два визначення. Перше — як характерний вид, різновидність чогось, що виражається в особливих ознаках чи влас­тивостях, а друге - як метод, сукупність прийомів якоїсь роботи, ді­яльності, поведінки. В перекладі з грецької мови — «почерк», за ла­тинської — «ціпок для письма».

Узагальнюючи ці тлумачення можна вважати, що стиль ке­рівництва — це сукупність прийомів, методів та засобів поведінки ме­неджера в процесі виконання своїх повноважень в організації.Як і кожна людина менеджер має свій характер та темперамент, тому його діяльність, «почерк» має індивідуальні особливості в здій­сненні керівництва колективом працівників.Стиль роботи менеджера розглядається як сукупність найбільш характерних і стійких методів рішення типових завдань і проблем, які виникають у процесі реалізації функцій керівництва.Стиль роботи менеджера має сугубо індивідуальний характер, його неможливо повторити в повному обсязі й за всіма деталями.

Стиль має стійкий характер, полягає у частому повторенні тих чи інших прийомів керівництва. Але стійкість ця відносна, тому що стилю притаманний динамізм, який багатьма спеціалістами цінить­ся дуже високо. Уміння керувати — це уміння змінювати свій стиль керівництва.

Стиль керівництва має тісні відносини і взаємодію з методами управління, їх треба відрізнити один від іншого, не дивлячись на те, що окремі спеціалісти не відрізняють поняття стилю і методу, роз­глядаючи їх як рівнозначні. Це виходить з того, що функціональне призначення названих понять ідентичне.

Стиль — це не тільки форма спілкування керівників з підлеглими та колегами, оболонка, в якій здійснюється цілеспрямована діяль­ність. Він окрім форми визначає також зміст діяльності менеджера.Стиль менеджера завжди знаходиться у полі зору підлеглих. Він визначеним чином оцінюється і сприймається ними. Окремі праців­ники наслідують своєму керівникові, прагнуть його копіювати.

2. Види стилів керівництва

При здійсненні своїх функцій менеджери використовують різ­ні прийоми. Але багаторазове повторення одних і тих же прийомів формує його конкретний стиль у роботі. Використання конкретного стилю керівництва обумовлюється дією двох основних факторів — ситуації і особистих якостей менеджера.

Авторитарний (одноосібний) стиль керівництва

Авторитарний стиль роботи полягає у тому, що менеджер за­микає всі зв'язки на собі, а підлеглим надає мінімум інформації. Він суворо контролює дії підлеглих, часто вмішується в їхню роботу, ви­магаючи чітко виконувати його вказівки, залишаючи для працівників тільки невелику можливість для прояву самостійності та ініціативи.

Менеджер, який дотримується такого стилю догматичний, обо­в'язково вимагає підкорення людей своїй волі, не терпить заперечень і не прислуховується до іншої думки. Якщо і проводить наради, то тільки формально, тому що рішення у нього готові ще до наради.

Критику не терпить і не визнає своїх помилок, але сам любить критикувати інших. Він вважає, що адміністративні покарання є кра­щим способом впливу на підлеглих з метою одержання високих тру­дових досягнень.Сам багато працює і заставляє працювати інших навіть у не­робочий час. Часто іде на ризик, але виважено.

Вимагає від підлеглих все, що вважає за потрібним, не рахуючись з тим, що його вимоги нерідко виходять за рамки власне службових відносин і призводять до порушень трудового законодавства.

У спілкуванні з людьми часто невитриманий і навіть грубий. Але він може бути і доброзичливим, коректним, уважно вислуховувати про­позиції підлеглих, проте не враховувати їх при прийнятті остаточного рішення. У цьому випадку стиль за суттю залишається авторитарним.В цілому менеджер-автократ скрізь виступає від свого імені, не поважаючи думки інших.

На практиці авторитарний стиль у такій різкій формі зустрі­чається рідко, а інколи авторитарні методи і прийоми роботи можуть викликати симпатію і повагу із-за оперативного рішення поставле­них завдань.

В уявленні деяких підлеглих часто автократом стає і керівник, який діє за чітким планом і реалізує його всупереч будь-яким обме­женням. У цьому випадку він може бути жорстким, але не жорсто­ким, безкомпромісним, але справедливим, владним, але не пригнічу­ючим, рішучим але не самовпевненим.Звичайно такий менеджер здатний швидко вирішувати проблеми на базі самоорганізації працівників, сміливо і завчасно приймаючи рішення і наполегливо добиватися їх виконання.

Демократичний стиль керівництва

Менеджер демократичного стилю займається тільки найбільш складними і важливими питаннями, надаючи підлеглим вирішува­ти інші. Він часто радиться з підлеглими, прислуховується до думок колег, не підкреслює своїх переваг і не ображається на критику, не уникає від відповідальності ні за власні рішення, ні за помилки ви­конавців. І якщо вимагають інтереси справи, він сміливо йде на роз­рахований ризик, а рішення твердо проводить у життя.

Заохочуючи ініціативу підлеглих і підкреслюючи свою повагу до них, він надає вказівки не у формі наказу та припису, а у вигляді про­позиції, порад або навіть прохання, не тільки прислуховується до їх думки, а й враховує її.

Контроль за діяльністю підлеглих здійснює не одноосібно, а з за­лученням працівників колективу. Прагнення враховувати думку під­леглих і колег пояснюється не відсутністю власної думки або бажан­ня розділити відповідальність за прийняті рішення, а впевненістю про те, що при обговоренні завжди можуть бути знайдені оптимальні рішення.

Менеджер демократичного стилю добре знає достоїнства і не­доліки підлеглих, як і свої, він уважно вислуховує заперечення від­носно власної пропозиції за тими чи іншими питаннями, вважає не­розумним завжди наполягати на власному рішенні, не вважає для себе приниженням йти на поступки в інтересах справи.Він вважає, що конфлікти є закономірним явищем, прагне взяти з них користь для майбутнього, вивчаючи їх причину і сутність.

Там де автократ діяв би наказом, вимагаючи беззаперечного ви­конання своїх вказівок, менеджер демократичного стилю одержує бажані результати через переконання виконавців у необхідності ви­конання поставлених завдань.

У взаємовідносинах з підлеглими менеджер-демократ завжди проявляє тактовність, з розумінням відноситься до їх інтересів, ши­роко використовує свої можливості впливати на них переконанням і психологічними прийомами. При здійсненні контролю їх діяльності акцентує увагу не стільки на додержання ними формальних припи­сів, скільки на реальні результати.Менеджер демократичного стилю керівництва вважає своїм обов'язком постійно і широко інформувати підлеглих про стан справ у колективі. Це виховує у них почуття дійсних господарів.

Ліберальний стиль керівництва

Менеджер-ліберал:

- мало втручається у справи підлеглих і взагалі не проявляє особливої активності у взаємовідносинах з іншими ко­лективами;

- дуже обережний, тому що невпевнений у своїй компе­тентності, а звідси й у положенні в системі службової ієрархії;

- непослідовний у діях, легко піддається впливу ото­чуючих, схильний до поступок обставинам і миритись з ними може без будь-яких важливих причин відміняти прийняте раніше рішення;

- дуже ввічли­вий і доброзичливий, відноситься до підлеглих поважно, прагне допомогти у вирішенні їх проблем;

- готовий вислуховувати критику та іншу думку, але переважно буває нездібним реалізувати підказані йому важливі думки;

- недостатньо вимогливий до підлеглих;

- здатний поступитися своїми ж принципами, якщо їх ви­конання загрожує його популярності в очах підлеглих;

- схильний дуже довго від­кладати рішення важливих питань, рідко користується своїм правом говорити «ні», легко роздає нездійсненні обіцянки;

- не може відстоювати свою позицію у склад­них управлінських ситуаціях;

- надає перевагу такій організації діяльності, коли всі дії детально розписані за виконавцями і рідко виникає по­треба у прийнятті інноваційних рішень і втручання у справи підлег­лих;

-не проявляє організаторських здібностей, слабко регулює і контролює дії підлеглих і, як наслідок, виконання завдань організації не мають достатньої результативності.

Поява менеджера-ліберала пояснюється декількома причинами.

Перша — тип темпераменту і характер особистості. Такі керівники нерішучі, доброзичливі й бояться конфліктів у колективі.

Друга — недооцінка значимості діяльності колективу і своєї ролі у ньому.

Третя — він може бути високо творчою особистістю, цілком захоплений якоюсь сферою своїх інтересів, але не маючи органі­заторського таланту, виконання обов'язків менеджера можуть бути непосильними.

Визначення стилю керівництва менеджера можна здійснити за допомогою таблиці:

Таблиця 1