Про власність суб'єктів права (у тому числі неконституційності приватизації землі).

У ст. 13 КУ говориться, що Український народ (громадяни України всіх національностей, тобто, кожний громадянин України незалежно від приналежності до якої-небудь національності) є власником землі, ресурсів… ("Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу").

Також у ст. 13 КУ говориться, що "Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією".

А в ч. 1 ст. 14 КУ - "Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави".

Виходить, що держава (через свої органи державної влади) по ч. 1 ст.14 КУ тільки охороняє землі, а не розпоряджається - тільки цим в КУ визначена границя представництва державою (в особі його органів держ.влади) прав власника (народу).

Тобто, держава (через свої органи держ.влади) тільки охороняє землю, тому що прописано тільки це в Конституції.

Тоді виходить, що ч. 2 ст. 14 КУ суперечить ст. 13 КУ.

«Стаття 14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону».

(Можливо цей варіант кимось передбачений, якби держава й територіальна громади оформлялися у вигляді юр.осіб. Тоді б при передачі об'єктів права власності (майна) народу й громад цим юр.особам, народ, громади залишилися б повністю без "штанів", тому що самі добровільно себе б позбавили цього майна на користь юр.лица.)

Тільки от як держава, юр.особи можуть одержувати у власність землю, якщо вона у власності народу (усіх громадян)?

Так, щоб передати у власність іншій особі землю, потрібно згода народу (кожного громадянина), адже земля перебуває в загальній спільній власності всіх громадян (народу).

Так, щоб продати, наприклад, будинок, власником якого є родина, потрібно згоду кожного повнолітнього члена родини. Без згоди навіть однієї людини не можна продати цей будинок.

Тому навіть Верховна Рада не має права розпоряджатися землею, тому що, не маючи на це повноважень по КУ, вона навіть рішення (закони й т.п.) свої ухвалює більшістю.

Також ч. 2 ст. 14 КУ суперечить ч.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна":

«2. Приватизації не підлягають об’єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства.

Загальнодержавне значення мають:

а) об’єкти та майно, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об’єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України:..».

Крім цього, ніде в Конституції не передбачено повноваження органів розпоряджатися власністю народу, а передбачено тільки його керування й охорона землі. (Докладніше про ці повноваження в питаннях про неконституційність одержанні позик (кредитів) органами під гарантії України.)

Органи здійснюють свої повноваження тільки в межах установлених Конституцією, а також їх повноваження додатково ще повинні відповідати законам.

(Ч. 2 статті 6 КУ. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.)

Органи повинні діяти тільки на підставі й в межах повноважень (що визначене ч. 2 ст. 6 КУ - що повноваження здійснюють тільки в межах Конституції), а також це все додатково ще повинно відбуватися таким чином, який передбачено Конституцією й законами.

(Ч. 2 статті 19 КУ. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.)

Виходить, що сама по собі приватизація землі неконституційна - незаконна (оскільки не передбачена Конституцією й жоден орган дер.влади й жоден орган місцевого самоврядування не має повноваження по Конституції, саме розпоряджатися (не управляти, не опікувати) землею від імені народу).

І по ч. 2 ст. 14 КУ "Право власності на землю гарантується" - повинне гарантуватися право власності Українського народу (ст. 13 КУ) і територіальних громад (жителів), як частини цього народу (ст.ст. 140-143 КУ).

"Право власності на землю гарантується. Це право набувається й реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону" (ч. 2 ст. 14 КУ) - якщо буде безпосередня згода народу (кожного громадянина), адже земля перебуває в загальній спільній власності всіх громадян (народу), про відмову від своєї землі. Тоді земля на законні (конституційних) підставах може бути у власності інших осіб, крім у власності народу.

* * *