Про неконституційність одержанні позик (кредитів) органами під гарантії України.

Органи державної влади повинні вести свою діяльність тільки в рамках своїх повноважень, які визначаються тільки Конституцією, і ця діяльність повинна відповідати ще законам.

Ч. 2 ст. 6 КУ. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. (Органи здійснюють свої повноваження тільки в межах встановлених Конституцією, а також їх повноваження додатково ще повинні відповідати законам.)

Ч. 2 ст. 19 КУ. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. (Тобто , органам заборонено все, що не дозволено законом. І органи повинні діяти тільки на підставі й у границях повноважень (що визначене ч. 2 ст. 6 КУ - що повноваження здійснюють тільки в границях Конституції), а також це все додатково ще повинно відбуватися таким способом, який передбачений Конституцією й законами.)

Також, по с. 13 КУ від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади й органи місцевого самоврядування в межах, визначно тільки Конституцією.

Стаття 13 КУ. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Ніде в Конституції не передбачені повноваження органів за розпорядженням власністю народу, а передбачено тільки його керування, а також охорона землі.

Стаття 14 КУ. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Так, ніде в КУ не визначено, що ВРУ розпоряджається (об'єктами) власністю держави, власником якої є народ. У п. 36 ст. 85 затверджує перелік об'єктів права державної власності, не підлягаючих приватизації, визначення правових основ вилучення об'єктів права приватної власності. А також те, що винятково законом визначається правовий режим власності - п. 7 ст. 92 КУ. І цей правовий режим повинен відповідати Конституції.

В п. 3 ст. 106 КУ визначено, що Президент України має повноваження представляти державу в міжнародних відносинах, веденні переговорів і укладання міжнародних договорів за представленню і веденню зовнішньополітичної діяльності держави.

(Стаття 106. Президент України:

3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;)

Тобто, не написано, що він веде зовнішньоекономічну або фінансову діяльність, а тільки визначено що він представляє державу в міжнародних відносинах і веде зовнішньополітичну діяльность держави. Відповідно, міжнародні договори він може укладати не будь-які, а тільки в границях повноважень по своїй діяльності.

А також ніде не сказано, що має повноваження, розпоряджатися власністю (майном), у тому числі брати кредити й т.п.

Народ не уповноважував Президента України, або інші державні органи (ні через Конституцію, ні через референдум) про одержання або надання позик Україною, тобто народом.

А ВРУ по п. 14 ст. 85 КУ тільки затверджує рішення про взяття позик Україною від інших, але сама не ухвалює такі рішення, і також не має повноважень розпоряджатися власністю (майном).

(Стаття 85. До повноважень Верховної Ради України належить:

14) затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;)

Також, в КУ визначено, що КМУ тільки керує (але не розпоряджається) об'єктами держ. власності, по ст. 116 п. 5 КУ: «Забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону». А власником об'єктів держ. власності є народ.

Собственник (объектов) собственности Украины (народ) имеет право принимать решения по получению займов (взятию кредитов) и т.п.

А решение о получении займов (кредитов) под гарантии собственности (залог, ипотека) возможно лишь тогда, когда каждый сособственник (каждый гражданин Украины) даст на это согласие.

(Как в примере о праве общей совместной собственности семьи на дом.)

И то, что чиновники набрали кредиты под якобы гарантии Украины, то это всё неконституционно, незаконно.

А если получение займа (кредита) осуществлялся якобы органом гос.власти, оформленном в виде юр.лица публичного или частного права (например, юр.лицо «Национальный банк Украины»), то это ещё и незаконно, так как органы гос.власти не могут быть юр.лицами. Поскольку юл.лица – субъекты хозяйственной деятельности, а не властно-распорядительной деятельности с присущими полномочиями по Конституции.

И к тому же, государство не отвечает по обязательствам созданных им юр.лиц, кроме случаев предусмотренных законом (ст. 96, 176 Гражданского кодекса).

Власник (об'єктів) власності України (народ) має право ухвалювати рішення щодо одержання позик (узяттю кредитів) і т.п.

А розв'язок про одержання позик (кредитів) під гарантії власності (застава, іпотека) можливо лише тоді, коли кожний сособственник (кожний громадянин України) дасть на цю згоду.

(Як у прикладі про право загальної спільної власності родини додому .)

І те, що чиновники набрали кредити під нібито гарантії України, те це все неконституційно, незаконно.

А якщо отримання позики (кредиту) здійснювався нібито органом держ.влади, оформленим у вигляді юр.особи публічного або приватного права (наприклад, юр.особа "Національний банк України"), то це ще й незаконно, тому що органи держ.влади не можуть бути юр.особами. Оскільки юр.особи - суб'єкти господарської діяльності, а не владно-розпорядчі органи із наділеними повноваженнями по Конституції.

І до того ж, держава не відповідає по зобов'язаннях створених їм юр.осіб, крім випадків передбачених законом (ст. 96, 176 Цивільного кодексу).

* * *