Гарантії та захист прав первинної влади.

Витяг з Конституції України.

При уважному й поглибленому вивченні Конституції можна знайти багато правових норм по захисту прав первинної влади (народу).

Преамбула КУ. Конституція - Основний Закон України.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Стаття 5. Україна є республікою.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. (Только народ имеет право определять и изменять конституционный строй в Украине и никто другой.)

Ніхто не може узурпувати державну владу. (Щоб не було узурпації державної влади, органи законодавчої, виконавчої й судової влади не можуть самі себе призначати, вибирати, створювати по ч.1 ст. 6 КУ. Вони повинні створюватися єдиним джерелом влади - народом.)

Стаття 6 КУ. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. (Органи здійснюють свої повноваження (влади вони не мають, вона належить народу) тільки в границях встановлених Конституцією, а також їх повноваження додатково ще повинні відповідати законам.)

Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. (Тобто, кожний може робити все, що не заборонено законом - підзаконні акти до законодавства не відносяться. Докладніше дивитеся тут див. тут http://gromady.narod.ru/07.htm).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. (Тобто, органам заборонено все, що не дозволене законом. І органи повинні діяти тільки на підставі й у межах повноважень (що визначено ч. 2 ст. 6 КУ - що повноваження здійснюють тільки в межах Конституції), а також це все додатково ще повинно відбуватися таким способом, який передбачений Конституцією й законами.)

Відповідно до абзацу другим пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 4- рп від 19 квітня 2001 р. норми Конституції України застосовуються безпосередньо й незалежно від того, прийняте чи на їхній розвиток відповідні закони або інші нормативно-правові акти. Згідно із частиною другої й третьої статті 382 Кримінального кодексу України у випадку невиконання посадовою особою Рішення Конституційного Суду передбачена кримінальна відповідальність із можливим позбавленням волі на строк до восьми років з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Також посадова особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності по статті 41 Кримінального кодексу України - "Виконання наказу або розпорядження". Так, частиною другої статті 41 Кримінального кодексу України чітко визначено, що "Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку й у межах його повноважень і по змісту не суперечать чинному законодавству й не пов'язані з порушенням конституційних прав і волі людини й громадянина". Таким чином, навіть якщо наказ або розпорядження віддано відповідною особою в належному порядку й у межах його повноважень і по змісту не суперечать чинному законодавству, але при цьому пов'язані з порушенням конституційних прав і волі людини або громадянина, такий наказ або розпорядження є незаконним, а особа, яка його віддала, несе кремінальну відповідальність.

Стаття 69. Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 9. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

(Однако, стоит учесть по поводу внесения изменений в Конституцию следующие её положения:

Стаття 157 КУ. Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина

Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.)

Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. (Ніде в Конституції не передбачено повноваження органів за розпорядженням власністю народу, а передбачено тільки його керування, а також охорона землі.)

Стаття 14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Ч. 3. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи;

Стаття 142. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Стаття 143. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності … (Органи місцевого самоврядування створюються безпосередньо громадами (а не один орган громади створює інші органи громади) і можуть тільки управляти, але не розпоряджатися майном, яке перебуває у власності громад, і в інтересах громад, оскільки через ці органи громади здійснюють місцеве самоврядування.)

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно з Конституцією й законам України народ, а також окремий громадянин, який здійснює владу безпосередньо, наділяється при реалізації свого права брати участь у керуванні державними справами такими ж повноваженнями, якими наділені окремі посадові особи, починаючи від президента й закінчуючи чиновником і державним службовцем найнижчого рівня. Такі повноваження реалізуються лише в вирішенях питань, пов'язаних з таким громадянином. Тобто, народ і громадянин, як носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні, має право згідно зі статтями 5, 8, 19, 22, 24, 38, 60, 68, 69, 85, 92, 106, 116, 119, 121, 124, 147 Конституції України, здійснювати інші форми безпосередньої демократії. Докладніше тут http://vk.com/wall-62910632_1

Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стаття 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Стаття 157 КУ. Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України.

Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану.

* * *