9. Унікальність організації соціальної роботи

Організацію соціальної роботи часто називають унікальною або, принаймні, відмінною від інших типів організацій, особливо – від промислових, виробничих. За умов відповідного порівняння, ми вважаємо, що особливості організації соціальної роботи принципові з точки зору соціальних явищ, соціальних проблем, професійної спрямованості соціальних працівників.

Унікальність, складності та обмеження організації соціальної роботи з точки зору соціальних явищ визначаються за наступним:

• соціальні явища самі по собі є якісною одиницею аналізу, імовірною системою (наприклад: ВІЛ – позитивні; багатодітні сім'ї; підлітки, які скоїли злочин);

• соціальні явища існують у конкретних умовах і характеризуються закономірностями, специфічністю відповідної території у відповідний час (наприклад, «діти вулиці» – складова соціальної політики; «діти вулиці» з «пропискою» біля Дарницького залізничного вокзалу у м. Києві – об'єкт соціальної роботи Дарницької районної у місті Києві соціальної служби для молоді);

• соціальні явища не можуть розглядатися поза їхнім зовнішнім оточенням (соціально-економічні, побутові, моральні умови тощо).

Унікальність, складність та обмеження організації соціальної роботи з точки зору соціальних проблем визначаються за наступним:

• неповторність будь-якої соціальної проблеми; безумовно, життя сповнене стереотипів та ярликів, однак, ніщо і ніколи не повторюється в соціальних відносинах;

• складний характер альтернатив, що розглядаються при вирішенні будь-якої соціальної проблеми;

• непередбачуваність наслідків від рішень, які стосуються конкретної соціальної проблеми (групи проблем);

• наявність багатьох факторів, які приймаються до уваги;

• обов'язкова наявність кола осіб та організацій, які по відношенню до соціальної проблеми мають право приймати рішення тощо.

Унікальність, складність та обмеження організації соціальної роботи з точки зору професійної соціальної роботи визначаються наступним:

• більш складне за процедурою, ніж в інших професіях, визначення результатів діяльності спеціалістів соціальної роботи;

• домінування якісних показників ефективності над кількісними та наявність протиріч якісних і кількісних показників;

• робота, яку виконують соціальні працівники, досить різнорольова, різнопрофільна та складна;

• значна частина соціальної роботи за своєю природою вимагає прийняття термінових і невідкладних рішень;

• соціальна робота не допускає невизначеності та помилок (від спеціаліста з соціальної роботи залежить доля людини);

• виробнича діяльність (наприклад, соціальна допомога чи соціальна профілактика) тісно пов'язана з іншими видами роботи (медична, педагогічна, інформаційна тощо), вимагає професійних вмінь координації дій різних професійних груп, різних за рівнем та статусом організацій;

• соціальна робота вимагає одночасно інтегрованого та спеціалізованого підходів, соціальні працівники – фахівці високо рівня, перш за все бережуть честь «мундира» і віддані своїй професії (взаємодія з клієнтом), а інтереси організації для них нібито на другому місці;

• соціальна робота потребує від фахівця подвійного фокусування: на ресурсах клієнта та соціального середовища;

• у багатьох організаціях соціальної роботи існують подвійні повноваження спеціалістів (наприклад: соціальний контроль – соціальна допомога), що спричиняє проблеми в координації, підзвітності й призводить до конфліктів.