3.Наведіть графічно та опишіть базові моделі ринкової економіки.

Макроекономіка, досліджуючи всю сукупність ринків прагне пояснити умови існування рівноваги через спрощенні моделі.

Класична модель описує макроек. рівновагу в довгостроковому періоді і вважаться, що сук.пропозиція відповідає такому рівню вир-ва, що досягається лише при повній зайнятості всіх ресурсів. Тобто клас. школа стверджує, що завжди факт. обсяг вир-ва в країні співпадає з потенційно можливим. Особливістю цієї школи є їхній погляж на такі величини як рівень цін та номінальна ЗП. вважаться, що ці величини гнучкі і саме вони регулюють і підтримуєть макроек. рівновагу. в цій моделі стимулювання сук. попиту під впливом грош.-кред. політики держави призведе тільки до стрибка цін.

К ейнсіанська модель аналізує економіку в короткострокових відрізках часу при неповній зайнятості ресурсів. При цьому ціни та номін. ЗП є незмінними величинами, а сук. попит і сук. пропозиція, забезпечуючи рівновагу не дають такого обсягу вир-ва, що співпадав би з потенційно можливим. Кейнс. послідовники вважають, що стимулювання сук. попиту в ек-ці через різні ек. і соц. програми дає ріст вир-ва і обсягів випуску продукції.

Сучасні погляди макроек. аналізу сформували нову модель макроек. рівноваги –комбінована модель. Відповідно до цих поглядів початк. стимулювання сук. попиту призводить до збільшення обсягів вир-ва в ек-ці за рахунок мобілізації та більш повного завантаження виробничих потужностей. З часом відбудеться досягнення повної зайнятості в ек-ці і це вже буде призводити до інф. процесів, а подальше стимулювання попиту при досягненні повної зайнятості призводить до ек. спаду. Дана модель передбачає, що крива с ук. пропозиції складається з 3х відрізків.

4.Визначити причини інфляції та її наслідки за допомогою кривої Філіпcа.

Інфляція– це процес зростання загального рівня цін у країні впродовжпевного періоду часу, що супроводжується знеціненням національної грошовоїодиниці. Крива́ Фі́ліпса (Phillips curve) — графік залежності між середнім рівнем інфляції в країні і рівнем безробіття. Згідно з кривою Філіпса, з ростом безробіття інфляція зменшується.

Крива Філіпса відома з 1958 р., коли економіст О.У Філіпс опублікував роботу «Зв'язок між безробіттям і темпом змін грошової заробітної плати у Сполученому Королівстві в період 1861—1957 рр.». Він показав зв'язок між рівнем безробіття і темпами росту середньої заробітної плати. Безробіття високе, коли заробітна платня зростає повільніше, і безробіття падає, коли заробітна платня зростає швидше. Високий рівень інфляціїї зазвичай супроводжується низьким рівнем безробіття і навпаки.

Кейнсіанці пояснюють одночасність появи більш високих темпів безробітя та інфляції зміщенням кривої Філіпса вправо або вгору, як наслідок шоку пропозиції (або цінових шоків). Повна зайнятість змушує ціни та заробітну плату до зростання; значне безробіття та незавантаженість потужностей спонукає їх до зниження. Рівень зайнятості — причина, рух цін та заробітної плати — наслідок. Але в залежності від того, як повна зайнятість викликає інфляцію, зовсім не слідує, що інфляція викликає повну зайнятість.

У довгостроковому періоді є вертикальною прямою, інакше кажучи, показує відсутність залежності між рівнем інфляції і природним рівнем безробіття.

• Y — ВВП

•  — відсоткова ставка

•  — попит

• v — пропозиція

Крива Філіпса свідчить, що за зменшення безробіття від U1 до U3 інфляція зростає від і1 до і3. Спираючись на криву, можна зробити такі висновки: 1) велике безробіття не може існувати одночасно з високою інфляцією: можливе лише велике безробіття і низька інфляція або навпаки; 2) стимулювальна політика може забезпечити зменшення безробіття лише ціною підвищення інфляції; 3) вибір співвідношення між безробіттям та інфляцією залежить від пріоритетів уряду, тобто від того, вирішенню якої проблеми він віддає перевагу. Проте наведений варіант кривої Філіпса адекватно описує залежність між безробіттям та інфляцією лише в короткостроковому періоді. В довгостроковому періоді між безробіттям та інфляцією спостерігається інший зв’язок.

Крива Філіпса графічно зображує вибір між інфляцією та безробіттям і вказує на обернено пропорційну залежність динаміки їх показників: чим вищий рівень безробіття, тим менший приріст но-мінальної заробітної плати, і навпаки. Крива Філіпса дає концептуальні орієнтири щодо варіантів ви-бору економічної політики: або достатньо висока зайнятість з максимальним економічним зростанням, проте за умов швидкого підвищення цін, чи достатньо стабільні ціни, проте за умов значного безробіття.