29. Проаналізуйте особливості сучасної теорії економічного зростання.

Економічне зростання — основний показник розвитку і добробуту будь-якої країни; є однією з головних макроекономічних цілей, досягнення якої зумовлене необхідністю випереджаючого зростання національного доходу в порівнянні із зростанням чисельності населення для підвищення рівня життя в країні.

Економічне зростання означає:

1) збільшення реального ВВП (ЧВП або НД) в абсолютних вимірниках за певний проміжок часу;

2) збільшення реального ВВП (ЧВП або НД) в розрахунку на душу насе­лення;

3) збільшення реального ВВП (ЧВП або НД) в розрахунку на одного зайнятого.

Незалежно від того, яке із наведених визначень обране для аналізу, еко­номічне зростання завжди вимірюється річними темпами зростання за фор­мулою:

де та — відповідно, реальний ВВП (ЧВП або НД) у поточному та базисному роках.

Факторами економічного зростання є: 1) екстенсивні фактори (збільшення чисельності зайнятих, збільшення фізичного обсягу капіталу); 2) інтенсивні фактори (технологічний прогрес, рівень освіти та професійної підготовки кадрів, економія за рахунок зростання масштабу виробництва, покращення розподілу ресурсів, законодавчі, інституційні та інші фактори).

Найвідомішими теоріями економічного зростання є модель макроекономічного зростання Харода-Домара, неокласична модель економічного зростання Р.Солоу та сучасна теорія економічного зростання.

Сучасна теорія економічного зростання почала розвиватися на початку 70-х рр. і присвячена вивченню та виправленню недоліків і обмежень моделі Р. Солоу (див. пит. 13).

Вона побудована на емпіричному аналізі факторів економічного зростання.

Одним з її напрямків є теорія ендогенного зростання, яка пов'язує процес зростання з усіма можливими якісними й кількісними факторами: ресурс­ними, інституційними, міжнародними тощо. Прикладами таких факторів є: частка робочої сили з початковою чи середньою освітою (характеристика якості трудових ресурсів), частка військових витрат у ВВП (характеристи­ка структури розподілу ресурсів), середньодушове споживання алкоголю (як характеристика трудової та соціальної мотивації), кількість військових конфліктів (як характеристика суспільної та політичної стабільності) тощо. Такі моделі враховують інвестиції в людський капітал, наукові дослідження і дають змогу описати динаміку зміни технології, замість того щоб задавати її екзогенно. Проте формальний опис ендогенних моделей зростання є досить складним, і тому ми не розглядатимемо його.

При побудові таких моделей звичайно користуються лінійною регресією. За базу даних беруться перехресні вибірки для різних країн світу. Так, наприклад, Р. Левін і Д. Рене (1992) та Р. Баро і Й.-Х. Лі (1994) за результатами проведеного емпіричного дослідження вказують на такі фак­тори зростання (табл. 14.3):

Таблиця 14.3. Фактори економічного зростання та їхній вплив на реальний ВВП.

У сучасних умовах теорія ендогенного зростання розвивається переважно емпірично. Існує нагальна потреба в розробці її міцної теоретичної бази із чіткими передумовами, структурою та висновками з метою побудови максимально повного та значущого набору факторів, які пояснюють процес економічного зростання.

Джерело: 2.Будагівська С. і др. Мікроекономіка і макроекономіка, К., Основи 2007. – Розділ 14 (п. 14.5.).