20. Проаналізуйте вплив засобів фіскальної політики на економічну ситуацію.

Важливим фактором регулювання ринкової економіки є фіскальна політика. Фіскальна політика – це використання державних податків і урядових витрат для досягнення макроекономічної рівноваги. Метою фіскальної політики перш за все повинно бути досягнення макроекономічної стабільності.      Фіскальну політику можна поділити за двома напрямами — на податкову і бюджетну. Податкова політика характеризує діяльність держави у сфері оподаткування, а саме: установлення видів податків та визначення платників, а також установлення ставок оподаткування та надання податкових пільг. Податкова політика відображає як потреби держави у коштах, так і вплив податків на діяльність підприємств і громадян. Бюджетна політика являє собою діяльність щодо формування бюджету держави, а також розподіл бюджетних коштів. Залежно від структури бюджетних видатків ця політика може мати соціальне, економічне чи військове спрямування.

Вона передбачає цілеспрямоване регулювання податків і державних видатків для досягнення вибраних макроекономічних завдань.

Податки й державні видатки – це основні знаряддя фіскальної політики. Фіскальну політику як інструмент макроекономічного регулювання використовують понад півстоліття. За допомогою фіскальної політики уряд може змінювати структуру національної економіки, зменшувати циклічні коливання, досягати повної зайнятості, сприяти економічному зростанню, впорядковувати державні фінанси, боротися з інфляційними спалахами тощо.

Вона передбачає здійснення державних податків (Т) із усіх суб’єктів економіки, котрі мають будь-який дохід. AD<AS: Для подолання рецесійного розриву збільшують сукупний попит (AD↑), щоб AD=AS. Збільшення AD↑ => (C↑+T↓) → дефіцит бюджету — це стимулююча фіскальна політика. (С — державні видатки, AS — сукупна пропозиція) AD>AS (інфляційні очікування, ажіотажний попит) → «перегріта економіка». AD>AS — треба зменшити сукупний попит (AD↓) → (С↓+Т↑) → профіцит бюджету — це стримуюча фіскальна політика (рестрикційна).

Шляхи фінансування дефіциту:

• Отримання позики або у власних громадян, з-за кордону. Тому виникає державний або іноземний борг, який потрібно обслуговувати.

• Випуск облігацій.

• Емісія грошей та їх інвестування у державні підприємства, котрі випускають високоліквідну продукцію. В процесі виробництва створюється нова вартість, частина якої іде на покриття дефіциту бюджету.

20. Проаналізуйте наслідки впливу монетарної політики на економічну ситуацію.

Монетарна політика – це сукупність заходів держави у сфері грошового обігу, які спрямовані на регулювання економічного циклу, стабілізації рівня цін, процентних ставок та валютного курсу, забезпечення пової зайнятості та економічного зростання. Суб’єктом монетарної політики є центральний банк. Об’єктами монетарної політики є грошова маса та процентна ставка.

Усі цілі монетарної політики поділяють на кінцеві (основні, стратегічні) та проміжні (допоміжні тактичні). Кінцеві цілі монетарної політики – зростання реального ВВП, зменшення безробіття та зниження інфляції. До проміжних цілей належать темпи приросту грошової маси, зміна процентної ставки, обсяг кредитування, рівень заборгованості тощо. Головними серед них є темпи зростання грошової маси та зміни процентної ставки.

За цілями впливу монетарну політику поділяють на: стимулюючу і стримуючу. Стимулююча монетарна політика спрямована на підвищення рівня зайнятості і прискорення економічного зростання, її ще називають політикою „дешевих грошей”. Таку політику проводять у фазі економічного спаду. Засобом її реалізації є збільшення грошової маси.

Стримуюча монетарна політика – це політика „дорогих грошей”, яка спрямована на обмеження зростання цін в економіці. Стримуючий та антиінфляційний вплив на економіку спричиняє скорочення грошової пропозиції. Засобом її реалізації є обмеження грошової маси Внаслідок чого рівень цін перестає зростати, що сигналізує виробникам про необхідність призупинити нарощення обсягів виробництва, а підвищення процентних ставок робить кредити більш дорогими та скорочує інвестиції.

Інструменти кредитно-грошової політики
Прямого регулювання	ліміти кредитування; пряме регулювання ставки процента.
Непрямого регулювання	операції на відкритому ринку	Купівля-продаж центральним банком облігацій державного займу комерційним банкам і населенню в цілому. Купуючи цінні папери, ЦБ збільшує резерви комерційних банків і сприяє зростанню грошової пропозиції.
	зміна норми обов’язкових резервів	Збільшення норми резервування зменшує кредитні можливості комерційних банків, а зменшення, навпаки, збільшує таку можливість.
	зміна облікової ставки (ставки рефінансування)	Змінюючи облікову ставку, ЦБ може впливати на резерви комерційних банків, розширюючи чи скорочуючи їх можливості в кредитуванні населення та підприємств.