4. Державне управління фінансами в Україні.

     Ефективне функціонування фінансової системи держави, здійснення цілеспрямованої фінансової політики з допомогою фінансового механізму залежить від організації управління фінансами держави.

    Управління фінансами відбувається через систему державних органів та інститутів за допомогою форм і методів організації управлінської діяльності. Така діяльність зумовлена історичними, економічними та політичними умовами розвитку держави, воно підпорядковується фінансовій політиці держави.

    В управлінні фінансами вирізняють об’єкти і суб’єкти управління.

Об’єктами управління є різні форми та методи фінансових відносин. Суб’єктами – ті організації структури, які здійснюють управління (фінансові державні органи і т.п.)

   Основне завдання органів управління фінансовою системою в державі полягає в забезпеченні злагодженості функціонування окремих сфер і ланок фінансових відносин. Це досягається шляхом чіткого розподілу функцій і повноважень між фінансовими органами й інституціями.

   В управлінні фінансовими розрізняють декілька функціональних складових: планування стратегічне й оперативне управління та контроль.

Планування посідає важливе місце в системі управління фінансами. Його об’єктом є фінансова діяльність держави та суб’єктів господарювання, а результатом – складання фінансових планів. В процесі планування держава та суб’єкти господарювання оцінюють стан своїх фінансів , виявляють можливість збільшення фінансових ресурсів, розробляють напрями їх ефективного використання.

   У системі органів управління фінансами доцільно виокремлювати органи стратегічного й оперативного управління фінансами.

 Стратегічне управління – це загальне управління фінансами, що включає дії, розраховані на довгострокову перспективу і вирішення глобальних завдань розвитку фінансової системи країни.

    Стратегічне управління виявляється у визначенні фінансових ресурсів шляхом прогнозування на майбутнє, встановлення обсягів фінансових ресурсів на реалізацію цільових програм; здійснення вищими органами державної влади та управління ( Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України). До сфери безпосереднього державного управління належать лише державні фінанси.

    У сфері управління фінансами до повноваження Верховної Ради України належить: розгляд проекту та затвердження закону про Державний бюджет  України, контроль за виконанням Державного бюджету, ухвалення рішення щодо звіту про його виконання. Розгляд і затвердження усіх законодавчих актів, котрі стосуються фінансової системи та фінансової політики в країні, контроль за їх виконанням, використанням позик.

5. Організація фінансового контролю в державі.

    У країнах із ринковою економікою сфера державного фінансового контролю забезпечує реалізацію фінансової політики держави.

   Фактично фінансовий контроль завершальною стадією управлінського процесу, що складається з трьох взаємопов’язаних елементів: прогнозування або планування, регулювання та контролю. Оскільки фінансовий контроль – складова фінансових відносин, він відіграє специфічну роль індикатора розподільних відносин, дія якого втілюється в контрольній функції фінансів.

   Формально об’єктами фінансового контролю вважають фінансові показники діяльності всіх суб’єктів економічних відносин: дохід, прибуток, собівартість, витрати обігу, рентабельність, податкові платежі. Водночас фактичним об’єктом фінансового контролю є сукупний процес фінансово - господарської діяльності.

    Суб’єктами фінансового контролює, з одного боку, як державні, так і недержавні структури контролю, з іншого боку – підприємства всіх форм власності та фізичні особи.

      Фінансовий контроль – специфічний вид діяльності, що здійснюється всіма ланками державної влади й управління, а також недержавними структурами стосовно забезпечення на основі законності відповідального рівня фінансової дисципліни.

     Фінансовий контроль, як економічна категорія, поділяється на види за певними критеріями. Залежно від суб’єктів , які виконують фінансовий контроль, вирізняють державний, внутрішньогосподарський, аудиторський (незалежний), громадський, фінансовий контроль.

     Функції державного контролю розподіляються між вищим органами влади разом із функціями управління фінансовою системою. Державний контроль охоплює загально державний і відомчий контроль.

Загальнодержавний фінансовий контроль здійснює Верховна Рада України, Кабінетів

      Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державна податкова адміністрація України, спеціальні органи державного фінансового контролю, до яких належить Рахункова палата Державна контрольно – ревізійна служба України.

    Особливе місце у системі органів державного фінансового контролю посідає Рахункова палата України – постійно діючий орган контролю, утворений Верховною Радою України, він здійснює діяльність самостійно, незалежно від інших органів влади, звітує перед Верховною Радою України. До головних функцій та повноважень Рахункової палати належить:

-         контроль за виконанням законів України, виконанням Державного бюджету та державних цільових позабюджетних фондів;

-         здійснення за дорученням Верховної Ради України контролю за виконанням бюджету за поквартальним розподілом доходів і видатків, видатків з обслуговування внутрішнього та зовнішнього боргів України, витрачанням коштів цільових фондів;

-         контроль за ефективністю управління коштами Державного бюджету Державним казначейством України, законність і своєчасність руху коштів бюджету, загальнодержавних цільових фондів у Національному банкові України, уповноважених банках і кредитних установах;

-         контроль органів місцевого самоврядування, підприємств, банків, організацій стосовно виконання ними бюджетних коштів.