2. Управління беззбитковістю діяльності підприємства в умовах впливу фінансових ризиків .

       В умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Постійне збільшення чистого прибутку-стале джерело фінансування  розвитку виробництва(реінвестування прибутку),виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних проблем працівників підприємства, благодійної діяльності.

        Чистий прибуток-найважливіший показник для оцінювання виробничої та фінансової діяльності підприємств, оскільки відображає ступінь його активності та фінансового благополуччя, а також ефективність менеджменту. За чистим прибутком  визначається прийнятний для інвестора рівень дохідності активів підприємства з метою порівняння з альтернативними варіантами напряму інвестування(за умови порівняного ризику). Чистий прибуток є одним із основних джерел збільшення капіталу підприємства, що відображено у формі №4 »Звіт про власний капітал» фінансової звітності. Постійне збільшення прибутку за умов припустимого ризику, тобто  в разі залучення додаткових позикових коштів або додаткового розміщення  акцій, зміцнює конкурентні позиції підприємства на ринку капіталу.

          Аналіз беззбитковості є однією з найважливіших характеристик взаємозв’язку  затрат, обсягу виробництва  і прибутку.

           Поріг рентабельності (точка беззбитковості, мертва точка, точка критичного обсягу реалізації, точка самоокупності) - виручка від реалізації, за якої забезпечується беззбиткова діяльність підприємства за умови неотримання прибутку. Підприємство не має ні прибутку, ні збитків.

3. Основи управління активами підприємства та їх структури.

         Активи це ресурси контрольовані підприємством використання яких зумовлює збільшення економічних вигід у майбутньому.  До їх складу входять усі матеріальні цінності, нематеріальні активи та кошти, що належать підприємству на певну дату, а також їх розміщення та використання.

         Оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використані, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу, чи протягом 12 місяців з дати балансу.

         Операційний цикл – проміжок запасів для здійснення господарської діяльності й отримання коштів від реалізації виробленої з них продуктів або товарів і послуг.

         У балансі активи підприємства розміщені у трьох розділах:

1)    Необоротні активи;

2)    Оборотні активи;

3)    Витрати майбутніх періодів.

До необоротні активи належать: нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, дострокові фінансові інвестиції; довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи й інші необоротні активи.

     Головні завдання управління оборотними активами полягають у: забезпечені безперервності процесу виробництва, пришвидшенні обіговості оборотних активів, поліпшені рентабельності оборотних активів, мінімізація ризиків і витрат, пов’язаних із формуванням та використанням оборотних активів.

     З метою забезпечення безперервності процесу виробництва слід сформувати активні види активів відповідно до обсягів господарсько діяльності підприємства і тривалості його операційного циклу.

     У процесі управління оборотними активами в межах операційного циклу розрізняють виробничий і фінансові цикли.

     Тривалість виробничого циклу включає: період обертання середнього запасу речовин, матеріалів, напівфабрикатів період обертання середнього обсягу незавершеного виробництва; період обертання середнього запасу готового продукту.

     Фінансовий цикл підприємства – період обертання грошових коштів, інвестованих в оборотні активи, починаючи з моменту погашення кредиторської заборгованості за сировину, матеріали і закінчуючи інкасацією дебіторської заборгованості за відвантажену готову продукцію.

     Формування оптимальних виробничих матеріальних запасів є однією з головних складових комерційної діяльності підприємства.

     Заниження величини оборотних активів призводить до нестійкого фінансового положення підприємства, перебоїв у виробничому процесі, і як наслідок до зменшення розділу кладення щодо розширення виробництва. оборотних активів знижує можливості підприємства здійснювати капітальні в

     Дебіторська заборгованість розділяється на такі види: дебіторська заборгованість за товари, термін сплати яких не настав;  дебіторська заборгованість за товари, термін сплати яких минув; дебіторська заборгованість за рахунками з бюджетом; дебіторська заборгованість за розрахунками з персоналом та інші види дебіторська заборгованість.

     Найбільшу частку займає дебіторська заборгованість. За відвантажувальну продукцію (понад 80% загальної суми). Тому управління дебіторською заборгованістю на підприємстві пов’язано з оптимізацією дебіторської заборгованості за реалізовану продукцію.

     Управління грошовими коштами або залишком грошових коштів, що постійно перебувають у розпорядженні підприємства є невід’ємною частиною управління оборотними активами.

      Величина залишку грошових коштів на поточному валютному рахунку в касі підприємства визначає рівень його абсолютної платоспроможності, тобто готовність підприємства негайно розрахуватися за невідкладними фінансовими зобов’язаннями (термін виконання до одного місяця); впливає на тривалість виробничого циклу, а також, і на розмір фінансових коштів, інвестованих в оборотні активи. Управління грошовими коштами має здійснюватися на таких засадах:

       Підтримка мінімального залишку грошових коштів для безперебійного виконання поточних розрахунків;

       Створення резерву вільних грошових коштів на випадок можливого розширення обсягів виробництва;

       Формування резерву грошових коштів на випадку з метою компенсації передбачених витрат і можливих витрат у процесі фінансово-господарської діяльності;

       Своєчасна трансформація вільних грошових коштів у високоліквідні фінансові інструменти та їх зворотна конвертація для поповнення залишку грошових коштів.

– Мінімальна величина залишків грошових коштів  розраховується з огляду на плановий обсяг платіжного обороту та швидкість грошових коштів, що складається на підприємстві з урахуванням особливостей його діяльності.