Тема 6. Страхування. Страховий ринок

 

1.Сутність, принципи, види, та роль страхування.

         В умових ринков відносин у зв”язку з ускладненням відносин суб”єктів господарювання, збільшенням масштабів і посиленням концентрації виробництва ступінь ризикованості в суспільстві зростає.У результаті, виникає обьективна потреба у страхуванні як ефективному засобі забнзпечення економічної безпеки суб‘єктів госпадарювання і життєдіяльності людей шляхом відшкодування збитків від ризикових обставин,зумовленних природними явищами (стихійними лихами)та нещасними випалками,що загрожують життю,здоровью та майну людини.

           У Законі України „Про страхування” від 4 жовтня 2001р. № 2745-III зазначено,що страхування-це вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів громадян(фізичних) і юредичнихосіб під час настання страхового випадку,визначеного договором страхування або чинним законодавством  за рахунок грошових фондів,що формуються шляхом сплати страховиками страхових платежів(внесків,страхових премій).

            Сутність і зміст страхової діяльності розглядають через її функції:ризикову(відшкодування),тобто матеріальну відповідальність страхових компаній (СК) за наслідки ризику; заощадження засобів (накопичувальну), застосовуване за окремими видами особистого страхування (життя, пенсій, ренти) з урахуванням інвестиційного доходу протягом терміну дії договору; попереджувальну (превентивну), тобто фінансуваня заходів з метою зменшення наслідків страхових подій; контрольну(державний нагляд і внутрішній аудит); ціноутворення(тарифікація).

Принципи, на яких грунтується здійснення страхової діяльності, такі:

  -вільний вибір страхувальником страховика, а страховиком-виду страхування;

  -страховий ризик-потенційна можливість збитку або втрати доходу при настанні визначних подій;

  -страховий інтерес страхувальника і страховика як законна вимога відшкодувати майновий збиток, пов‘язаний із правом власності, володіння, розповсядження і використання об‘єкта страхування та права вимоги від страховика дотримання умов договору;

  -максимальна сумлінність,тобто довіра між сторогами,надання повної інформції з предмета укладеного договору страхувння як на етапі його укладання,так і на етапі використання;

  -страхове відшкодування на рівні збитку, тобто виплати не мають приносити страхувальнику прибуток, страхове відшкодування має лише відновити його майнове становище до того рівня, що був безпосередньо перед страховим випадком, який трапився;

  -застереження, тобто включення до договору страхування особливих клаузул. Наприклад, франшиза-позначена в договорі незначна частина збитку, яка при настанні страхової події не відшкодовується страховиком;

  -суброгація (зустрічний регресний позов) означає можливий позов до третьої (винної) особи в збитку з метою компенсації матеріальних витрат страховика в обсязі виплаченого ним страхового відшкодування;

  -диверсифікованість, тобто законодавча можливість розширення ділової активності за межами основної діяльності;

  -контрибуція або спільне покриття фактичного ризику страховиками пропорційно страховим сумам договорів за страхуванням одного об‘єкта;

  -перестрахування та співстрахування як особливі види страхових відносин, що дають змогу підвищити гарантію виконання страхових зобов‘язань перед страхувальниками.

Відповідно до цих критеріїв (якісних ознак) класифікацію страхування розглядають за такими ознаками, як:

  -історичні, що передбачає виділення етапів еволюції розвитку потреб у страхуванні та пропозиції страхових послуг згідно із законодавством із страхування:

   а) 1991-1992 рр.-формування систем Укрдержстраху;

   б)1993-1996 рр.-початок функціонування національної системи страхування незалежної України в умовах різноманітних організаційних форм страхування (від прийняття Декрету Кабінету Міністрів України ‘‘Про страхування” у 1993 р.);

   в) із 1996 р. І понині- зміцнення фінансових основ діяльності страхових компаній (після затвердження Закону України ‘‘Про страхування”);

  -економічні:

   а) залежно від спеціалізації страховика (страхування життя і ризикове страхування);

   б) за об‘єктами страхування (особисте та майнове страхування, страхування відповідальності);

   в) за видом майна (автотранспортне, морське, авіаційне, космічне, кредитне, вогневі ризики та ін.);

   г) за статусом страхувальника (захист інтересів громадян – фізичних осіб і суб‘єктів підприємницької діяльності – юридичних осіб);

   д) за статусом страховика (державне, взаємне, комерційне);

  -юридичні:

   а) за ліцензованими видами страхування;

   б) за формами здійснення страхування (добровільне й обов‘язкове).