Ііі. Навчальні матеріали

1-ше навчальне питання. ЗМІСТ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Життєдіяльність Збройних Сил побудована на принципах єдиноначальності, підтримання твердого статутного порядку, суворої військової дисципліни, беззастережного підкорення підлеглих командирам, (начальникам), як найважливіших факторів їх боєздатності та бойової готовності. Все це визначає особливості військових правовідносин, внутрішнього порядку в армії і на флоті, характер і суспільну небезпеку правопорушень, які можуть мати місце в Збройних Силах.

Правильне розуміння такої категорії, як юридична відповідальність має надзвичайно важливе значення в умовах армійської дисципліни тому, що інтереси бойової готовності військ вимагають рішучої боротьби з усіма правопорушеннями в армії і на флоті.

Юридична відповідальність вважається видом соціальної відповідальності. Як правило, має публічний характер.

Її сутність полягає у застосуванні до правопорушників (фізичних та юридичних осіб) передбачених законодавством санкцій, що забезпечуються у примусовому порядку державою (в окремих випадках відшкодування збитків може відбуватись добровільно, без державного втручання).

Це позбавлення правопорушника певних соціальних благ чи цінностей (матеріальних, духовних чи особистих), які йому належали до факту правопорушення, від імені держави, на підставі закону або іншого нормативного акта з метою попередження правопорушень в перспективі і відновлення (чи відшкодування) втрачених суб’єктивних прав на вказані цінності.

Таким чином, юридична відповідальність є важливим засобом забезпечення законності і правопорядку в країні, належної реалізації Конституції України та чинного законодавства.

Серед закріплених у Конституції України гарантій прав людини й громадянина слід підкреслити зазначені у статті 61: “Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер”.

Юридичну відповідальність спрямовано на стимулювання правомірної поведінки суб’єктів суспільних відносин, формування у населення поваги до закону і права. Вона є істотним фактором побудови правової держави в Україні.

Одним з найважливіших заходів у роботі щодо зміцнення військової дисципліни, законності і правопорядку в Збройних Силах України є притягнення правопорушника до юридичної відповідальності.

Своє відображення відповідальність військовослужбовців знайшла у статтях 26, 27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Так, згідно зі статтею 26, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Крім цього, у статті 27 визначено, що військовослужбовці, на яких накладено дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовців притягають до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Усі військовослужбовці, незалежно від військового звання та посади, рівні перед законом і за допущені правопорушення несуть відповідальність, яка встановлена для громадян України, з урахуванням характеру скоєних вчинків та особливостей свого правового статусу.

Юридична відповідальність є правовідносини між державою в особі її органів (судові установи, спеціальні інспекції тощо) і правопорушником, до якого застосовують юридичні санкції з негативними для цього наслідками (позбавлення волі, штраф, відшкодування шкоди тощо).

Юридична відповідальність застосовується лише до тих, хто вчинив правопорушення, тобто порушив норму права, закон.

Усі правопорушення і юридична відповідальність за них закріплені в законодавстві.

Правопорушення – це соціально небезпечне або шкідливе, винне діяння деліктоздатного (осудного, дієздатного) суб’єкта (фізичної чи юридичної особи), яке передбачене чинним законодавством і за яке встановлена юридична відповідальність. Завжди виражається у поведінці і діях, що суперечать юридичним нормам, тобто є протиправними.

Ставлення до своїх вчинків може виражатися у прямому намірі цілеспрямованому вчиненні провини, а може і в необережності, тобто легковажному, необачному ставленні до своїх протиправних дій та їх наслідків.

Умисне або необережне вчинення правопорушення завжди свідчить про зневажливе, хоч і різною мірою, ставлення правопорушника до інтересів суспільства, держави, громадян. Це дає підстави обвинуватити правопорушника, бачити в його поведінці вину і визнавати винним.

Вина – це психічне ставлення особи до власної поведінки і до її наслідків, в якій знаходить свій вираз негативне або легковажне ставлення до права, до інтересів суспільства і держави, до прав і свобод інших осіб.

Форми вини:

Умисел: а) прямий; б) побічний.
Необережність: а) протиправна самовпевненість; б) протиправна недбалість.

Усі правопорушення поділяються на дві групи: кримінальні злочини і провини.

Юридична відповідальність здійснюється на засадах законності, обґрунтованості, невідворотності, індивідуалізації і справедливості.

Підставами юридичної відповідальності є:

склад правопорушення;
деліктоздатність (осудність, дієздатність) суб’єкта;
його вік;
наявність норм законодавства.

Всі ці підстави взаємопов’язані і закріплені в законодавстві.

Якщо є факт правопорушення, то настає юридична відповідальність.

Будь-яке правопорушення має свою структуру, яку називають складом правопорушення.

Склад правопорушення є підставою юридичної відповідальності і він обов’язково повинен бути закріплений у чинному законодавстві. Це вважається законною підставою юридичної відповідальності.

Кожне правопорушення має такий склад (елементи):

Об’єктом правопорушення є певні блага чи соціальні цінності, на пошкодження, позбавлення чи знищення яких спрямоване протиправне діяння. Це можуть бути різні матеріальні чи духовні цінності, власність, життя, державна безпека, здоров’я людини, порядок керування, честь і гідність особи тощо.

Об’єктивна сторона включає протиправне діяння, його шкідливий або небезпечний результат. Сюди входить необхідний причинний зв’язок між протиправним діянням і шкідливими або соціально-небезпечними наслідками. Таке діяння може бути виражене, як в активних діях, так і в результаті бездіяльності, коли суб’єкт не виконує норми права. Юридична відповідальність настає лише за фізичні протиправні діяння.

Не можуть бути підставою юридичної відповідальності думки, переконання, бажання, настрої, світогляд, соціальні або особисті властивості.

Суб’єктом правопорушення є фізична або юридична особа, яка здатна нести юридичну відповідальність, тобто повністю деліктоздатна. Юридична відповідальність настає лише за власні дії правопорушника (з різного віку – 14, 15, як правило, з 16 років). Ніхто не може нести відповідальність за когось іншого.

Суб’єктивна сторона юридичної відповідальності виражається у формах вини: намір (умисел) і необережність.

Під цілями юридичної відповідальності розуміють досягнення остаточного результату, який передбачається законодавством. При різних видах юридичної відповідальності можуть бути різні цілі. Всі види відповідальності слугують попередженню нових правопорушень.