VI. Повітря і атмосфера

а) Адіабатичні зміни стану в атмосфері

Дуже важливу роль в атмосферних процесах відіграють ті обставини, що температура повітря може змінюватись і часто адіобатично. Без теплообміну з навколишнім середовищем.

Якщо деяка маса в атмосфері адіобатично розширюється, то тиск в ній падає, а разом з тим і падає температура. І навпаки. Ці температурні зміни не пов’язані з теплообміном, відбуваються внаслідок перетворення внутрішньої енергії газу в роботу, чи роботу в внутрішню енергію газу.

Але внутрішня енергія газу пропорційна його абсолютній температурі, тому, що температура повітря при розширенні падає. Внутрішня енергія маси повітря внаслідок цього росте, швидкість молекулярних рухів збільшується. Як наслідок і росте температура повітря.

2. Суходіабатичні зміни температури

Закон, по якому адіабатичні зміни стану в ідеальному газі, з достатньою точністю застосуємо до сухого повітря, а також до ненасиченого вологого повітря. Цей суходіабатичний закон виражається керуванням суходіабатичного процесу, чи так званим рівнянням Пуассона.

Суть рівняння Пуассона заклечається в наступному. Якщо тиск в масі сухого чи насиченого повітря зімнеться від початку від р° до р в кінці, то температура в цій масі зміниться в скільки ж разів.

с Вологодіабатичні зміни температури

З адіабатичним підняттям вологого насиченого повітря така важлива зміна, як набування його стану насичення. Температура повітря, при подальшому знижується, тому на деякій висоті досягається насичення.

П ри опусканні насиченого повітря процес може відбуватись по-різному в залежності від того, чи зберігає повітря продукти концентрації (каплі і кристали) чи вони вже цілком випали з повітря в вигляді опадів.

VII. Висновок

Зональність залежить від кулеподібної форми Землі, її обертового руху й нахилу осі. Прояв географічної зональності: поясність, секторність, горизонтальна зональність, висотна зональність.

Географічні пояси, не зважаючись на відособленість один від іншого, всередині себе не є однорідними за режимом зволоження і континентальністю. Переважання в одних частинах поясу морського повітря, а в інших – континентального призводить до секторної диференціації поясів.

На поверхні Землі виділяють 13 географічних поясів: два полярні, два субтропічні, два тропічні, два субекваторіальні, два тропічні, субекваторіальні та екваторіальний. В основі формування особливостей природи кожного поясу лежить взаємодія ендогенних та екзогенних факторів.

Таким чином, в різних районах земної кулі формуються неоднакові спектри тепла і вологи. Тому зональність цілком справедливо розглядають як одну з найбільш характерних особливостей формування природи на Землі.

VIII. Література

1. Север европейской части СССР. М., 1976.

2. Сандерсон И. Северная Америка. М., 1979.

3. Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Природа мира: Ландшафты. М., 1989.

4. Багров М.В. Землезнавство і підручник для студентів географ. та ек. спеціальності - К.: Либідь 2000р

5. Воловик В.М. Загальне землезнавство: Практикум Велес 2001р.

6. Возгрин В. Е. Гренландия и гренландцы. М., 1984.

16