Особливості океанічних географічних поясів
Арктичний пояс через суворість умов має своєрідний, бідний за видовим складом і чисельністю тваринний світ. Океан вкритий багаторічним льодом.
Для антарктичний поясу характерні дуже сильні південно-східні вітри.
Для субполярних поясів характерне інтенсивне конвекційне переміщення вод до глибини кількох сотень метрів.
Для океанів помірних широт дуже характерними є часті шторми, сильні тумани і рясні опади. Це пояс інтенсивної циркуляційної діяльності.
У субтропічних океанічних поясах бездощове тепле літо зумовлює високе випаровування і підвищену солоність.
Субекваторіальним поясам властива сезонна зміна помірного і тропічного повітря. Під їх дією влітку пасатні течії Північної півкулі перетікають далі на північ, ніж узимку.
Екваторіальний океанічний пояс – найтепліший пояс Землі. У зоні пасатної конвергенції при висхідному перенесенні при висхідному перенесенні формується компенсаційна західна протитечія.
Природні відмінності океанічних поясів проявляються через температуру і солоність вод, течій, хвилювання, льодовитість, колір води, своєрідність органічного світу.
IV. Загальні природні та організаційні закони в географічнвй оболонці
Системи горизонтального переносу тепла – географічні теплові машини
Географічна теплова машина – це термодинамічна система, в якій через різницю температур нагрівача та холодильника відбувається рух теплоносія, тобто здійснюється механічна робота й тепло перенос від нагрівача до холодильника.
Внаслідок сили Коріоліса напрямок руху теплоносія не відповідає градієнту тиску такою мірою, що може змінитися на перпендикулярній до градієнта чи навіть зворотній до нього.
Явища електромагнетизму
Магнітосфера – це чимала зона навколоземного простору, в межах якої рух заряджених частинок підпорядкований структурі магнітного поля.
Структура магнітосфери залежить від взаємодії магнітного поля Землі та сонячного вітру. В цілому Земля як планета втрачає майже скільки радіаційної енергії, скільки й одержує. Тільки мала її частина акумулюється в органічній речовині та геохімічних акумуляторах. Тому кажуть, що Земля перебуває в стані радіаційної рівноваги.
Радіаційний баланс залежить від прозорості повітря щодо сонячної радіації.
V. Тепловий баланс
Тепловий баланс визначає розподіл енергії, що надходить до географічної оболонки. Його визначають як різницю між радіаційним бюджетом R і витратою її на процеси кругообігу, перетворень речовини та вдосконалення структури й організації географічної оболонки та геосистем.
ТЕПЛОВИЙ БАЛАНС, сопоставление прихода и расхода тепловой энергии при анализе тепловых процессов. Составляется как при изучении природних процессов (тепловой баланс атмосферы, океана, земной поверхности и Земли в целом и др.), так и в технике в различных тепловых устройствах (котлах, паровых и газовых турбинах, печах и пр.).
теплове випромінення, электромагнитное излучение, которое испускает вещество, имеющее определенную температуру, за счет своей внутренней энергии. Если тепловое излучение находится в термодинамическом равновесии с веществом, оно называется равновесным, распределение энергии в его спектре определяется Планка законом излучения. Для теплового излучения тел выполняется Кирхгофа закон излучения.
ПЛАНКА ЗАКОН ИЗЛУЧЕНИЯ, устанавливает распределение энергии в спектре абсолютно черного тела (равновесного теплового излучения). Выведен М. Планком в 1900.
КИРХГОФА ЗАКОН ИЗЛУЧЕНИЯ, один из основных законов теплового излучения: отношение іспускательних и поглощательных способностей любого тела равно іспускательной способности абсолютно черного тела при той же температуре. Открыт Г. Р. Кирхгофом в 1859.
Стосовно земної поверхні зазначають замість кругообігу води лише випаровування. Структура теплового балансу змінюється залежно від широти і типу географічного ландшафту як у напрямку, так і при переході із суходолу в море і навпаки.
Суходіл і океан відрізняється як за кількістю поглиненої радіації, так і за характером розподілу теплоти через різну здатність її поширення вглиб.
Приблизні розрахунки показують, що разовий вміст теплоти в поверхневому шарі Світового океану в 21 раз перевищує її надходження з сонячними променями протягом року.