Хімічний склад

Хімічний склад Сонця: водень – 75%, гелій – 25%, інші елементи – 1%.

Н а Сонці ми знаходимо лише ті елементи, які нам відомі на Землі, але не всі. З 92 елементі періодичної системи Мендєлєєва в атмосфері Сонця виявлено лише 67.

В будь-якій минулій книзі по астрономії говорилось, що Сонце не містить золота. В спектрі Сонця відсутні лінії більшості тяжких радіоактивних елементів, рідких земель інертних газів (крім гелію і неону) і галогенів, але виявлений радіоактивний технецій.

Крім атомів багатьох елементів в атмосфері Сонця, здебільшого в області плям, виявлені найпростіші молекули: вуглеводу, ціану, водневих з’єднань і багатьох інших. Крім того в плямах є ще окис титану, гідриди магнію, алюмінію і кальцію, окиси алюмінію, цирконію і інших з’єднань.

Надра Сонця дивлячись на теоретичні підрахунки повинні бути біднішими на водень.

Сонячні плями

Плями на Сонці були виявлені біля двох тисяч років назад, але вивчення фізичних процесів в цих питаннях почалося порівняно недавно. Розробка нових методів спостережень -- як наземних, так і з висотних ракет сприяла швидкому прогресу в цій області досліджень.

Сонячні плями – одне із найбільш могутніх виявлень сонячної активності. В них сконцентровані сильні магнітні поля. В місцях виходу цих полів в атмосферу Сонця, в умовах високих кінетичних температур, іонізації і низької щільності, розвиваються різні види не рівноваги плазми і виникають центри активності. Такі нестаціонарні процеси на Сонці, протуберанці, фотосфері факели, флокули, часто пов’язані з групою плям. Таким чином, розгадка фізичної природи сонячних плям, неодмінно, була б значним кроком вперед і вирішила б проблеми сонячної активності.

О сь чому молоді австралійські вчені Р. Брей Р. Лоухед – талановиті спостерігачі і експериментатори – присвятили цілу монографію лиш одному з явищ природи – сонячним плямам. Авторам належить велика заслуга в розвитку методів досліджень тонкої структури фотосфери і плям. Використання і подальший розвиток цих методів збільшить коефіцієнт досліджень вагомих астрономічних інструментів для одержання високоякісних знімків і спектрів різних утворень на Сонці. Тому особливо цінними являються ті головні книги, де описуються методи і результати спостережень.

В останні роки людство приступило до надзвичайного дослідження – вивчення активних реакцій на Сонці. Не дивно, тому, що більша частина теперішніх досліджень направлена на вивчення корпускулярних потоків, магнітних полів і різних видів електромагнітної реакції в просторі між Землею і Сонцем.

Сонячні плями – це темні утворення на диску Сонця. В телескоп видно, що величезні плями мають доволі складну будову: темну область тіні оточує напівтінь, діаметр якої більш ніж в два рази перевищує розмір тіні. Якщо пляма спостерігається на окраїні сонячного диску, то складається враження, що воно схоже на глибоку тарілку. Відбувається так, тому, що газ в плямах прозоріший, ніж в атмосфері, що його оточує, і погляд проникає глибше.

За розмірами плями бувають дуже різні – від малих діаметром, приблизно 1000-2000 км, до гігантських, які значно перевищують розміри нашої планети. Деякі плями можуть досягати довжини 40 000 кіометрів. А найбільше з их, за яким спостерігали досягало 100 000 кілометрів.

Встановлено, що плями – це місця виходу в сонячну атмосферу сильних магнітних полів. Магнітні поля знижують потік енергії, що йде від надр світила до фотосфери, тому в місті їх виходу на поверхню температура падає. Плями прохолодніші за оточуючу їх речовину приблизно на 1500 К, як наслідок менш яркі.

Сонячні плями часто створюють групи з деяких великих і дрібних плям, такі групи можуть займати значні області на сонячному диску. Живуть групи п’яте довго, іноді на протязі двох чи трьох обертів Сонця (період оберу Сонця складає приблизно 27 діб).

Внутрішній об’єм Сонця можна розділити на декілька областей; речовина в них відрізняється за своїми якостями, і енергія розповсюджується з наявністю різними фізичними механізмами.