
- •1. Зміст методології юриспруденції. Підоди та методи осягнення правової реальності
- •2. Первісне і похідне походження держави. Олігархічна теорія.
- •3. Конфліктне призначення права. Примирювальна теорія походження права.
- •4. Співвідношення держави та права. Правова та етатистська держава.
- •5. Юриспруденція та її система. Загальнотеоретична юриспруденція як сучасна теорія держави та права:
- •6. Предмет загальнотеоретичної юриспруденції. Правознавство та державознавство.
- •7. Догматичний ( формально-логічний) метод у юридичній теорії та практиці.
- •8. Поняття та засоби правового мислення. Формування правового мислення..
- •9. Герменевтичний підхід у правовій сфері. Мистецтво тлумачення права.
- •10. Юридична антропологія: право в людині - людина у праві.
- •11. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне, індивідуальне регулювання.
- •12. Правові традиції. Законодавче, прецедентне та звичайне право.
- •13. Правові системи. Національна, інтегративна та міжнародна правові системи.
- •14. Структура і джерела романо - германського права.
- •15. Сім’я загального права. Прецедент в англійському та американському праві:
- •16. Релігійні правові системи. Джерела індуського та мусульманського права.
- •17. Компаративістика. Її роль у вивчені правової реальності.
- •18. Філософія права. Галузі філософії права. Антропологія права.
- •19. Соціологія права. Правова соціалізація. Суспільна думка про право.
- •21. Службова (інструментальна) цінність права. Цінності права.
- •22. Власна цінність права. Правові цінності.
- •23. Предмет і метод правового регулювання. Прийоми правового регулювання.
- •24. Правовий режим, поняття та види. Різноманіття правових режимів.
- •25. Поняття правового регулювання. Прийоми правового регулювання.
- •26. Поняття та ознаки правової норми. Структура правової норми.
- •27. Класифікація правових норм. Дефінітивні норми.
- •28. Поняття і структура правового відношення.
- •29. Поняття та види юридичних фактів. Фактичний склад.
- •30. Поняття та структура правосвідомості. Правовий менталітет.
- •31. Правосуб’єктність правоздатність, дієздатність, деліктоздатність. :
- •32. Правова культура суспільства та її компоненти.
- •33. Правосвідомість та правова культура особистості:
- •34.Поняття і класифікація принципів права.Принцип верховенства права.
- •35.Правові презумпції,правові аксіоми,правові фікції
- •36.Юридична концепція прав людини.Правовий статус особистості.
- •37.Три покоління прав людини.Індивідуальні і колективні права людини.Проблема четвертого покоління прав людини.
- •38.Субєктивні права і юридичні обов’язки .Поняття ,структура
- •39.Загально-соціальні і спеціальні функції права.Функції права і функції правосвідомості.
- •40.Правове виховання і його форми.Правова інформованість.
- •44.Соціальний процес формування права і правотворчість.(нормотворчість)
- •45.Юридична практика:поняття і види.Роль судової практики в системі юр.Практики.
- •46.Держава і соціальне партнерство.
- •47.Компетенція суб’єктів права: поняття і зміст.
- •48.Правові аномалії:нігілізм,ідеалізм,догматизм.
- •49.Субєкти права.Юридичні особи як суб’єкти права.
- •50.Систематизація законодавства.Облік нпа.Правовий
- •51.Система права,галузі і інститути права.Правові спільноти.
- •52.Приватне і публічне право.Уособлення соціального права.
- •53.Матеріальне і процесуальне право.Зростання ролі процесуального права.
- •54.Реалізація права.Форми реалізації права.
- •55.Поняття і призначення застосування права.Ідеологія застосування права.
- •56. Реалізація і застосування права. Безпосередня і правозастосовна реалізація права
- •57. Процес застосування права. Стадії правозастосовного процесу.
- •58. Акти застосування права : поняття і види. Структура складного акту
- •59. Тлумачення права: поняття і види. Офіційне тлумачення права.
- •60. Прогалини в праві і способи їх усунення
- •61. Поняття і види правової поведінки . Правова активність .
- •62. Ознаки правомірної поведінки. Типологія правомірної поведінки.
- •63. Кодифікація й інкорпорація. Їхні різновиди.
- •64. Обєктивно протиправне діяння.
- •65. Поняття і види правопорушень. Зловживання правом.
- •66. Юридична відповідальність. Умови, що виключають юридичну відповідальність.
- •67. Штрафна и правовідновна відповідальність:поняття і призначення.
- •68.Державний і правовий примус.Міри відповідальності,міри захисту і профілактичні міри.
- •69.Поняття держави.Сильна і слабка держава.Образ держави.
- •70.Держави і інститути громадського суспільства.Максимальна і мінімальна держава.
- •71.Суперенітет держави.Криза суверенітету сучасної держави.
- •72.Сучасна і до сучасна держава .Особливості сучасних держав.
- •73.Державна влада.Єдність і поділ влади.
- •74.Типологія держави.Формаційний і цивілізаційний підходи до типології держави.
- •75.Поняття механізму держави.Механізм держави і державний апарат.
- •76.Законодавча влада і її функції.Представницька функція законодавчої влади.
- •77.Судова влада і здійснення правосуддя.Підвищення судової влади.
- •78.Виконавча влада і її система.Виконавча влада сучасної України.
- •79.Державне управління і місцеве самоврядування.
- •80.Держава і політичні партії.
- •81.Конституційна держава.Співвідношення конституційної і правової держави.
- •82.Концепція соціальної держави.Україна як соціальна держава.
- •83.Концепція правової держави.Україна як правова держава.
- •84.Державні органи і їх класифікація.Центральні і місцеві державні органи в Україні.
- •85.Функції сучасної держави.Функції держави та державні послуги.
- •86.Державна служба.Проходження державної служби.
- •87.Форма правління в сучасній державі.
- •88.Політичний і державний режим.Державний режим сучасної України.
- •89.Територіальне буття сучасної держави.Регіональна держава.
- •90.Армія як інститут держави.Правовий статус в.Службовців.
- •91.Податкова політика сучасної держави.Загальнодержавні та місцеві податки і збори.
- •92.Аграрна політика сучасної держави.
- •93.Інноваційна політика сучасної держави.
- •94.Становлення контрольної ради і її інститутів.Рахункова палата.
- •95.Правова культура та правове життя.Зміст правової культури суспільства.
- •96.Еліта в сучасній державі.Формування юридичної еліти в Україні.
- •97.Держава і релігія.Світська і теократична держава.
- •98.Статика та динаміка держави.
- •99.Етика та естетика держави.Етика та естетика держ.Влади в Україні.
90.Армія як інститут держави.Правовий статус в.Службовців.
Современные государства по разному разрешают проблему милитаризованности власти, но чаще всего используется исключение профессиональных военных из законодательных и исполнительных органов государства, создается система гражданского руководства армией, военные отстранены от участия в политической борьбе. Общество страхуется от включения военных во властные отношения путем конституционного оформления зависимости армии от парламента, главы государства, правительства. Нормы невмешательства армии в политику включают ограничения на политическую деятельность военных, разграничение юрисдикции между силовыми гражданскими и военными институтами, нормирование роли армии обороной от внешнего врага. Для обеспечения равновесия между гражданской и военной властью военнослужащим на действительной военной службе не представляются гражданские права в полном объеме. Для военнослужащих действует принцип осуществления права как гражданами, но не как военными.
Установлено разделение полномочий исполнительной и законодательной власти в военной сфере. Законодательная власть обладает исключительным правом объявлять войну и заключать мир, формировать армию и определять расходы на ее содержание, определять структуру армии и способы ее комплектования, правовой статус военнослужащих и порядок прохождения ими службы. Наглав государств или правительств возлагается обязанность верховного главнокомандующего вооруженными силами, ответственность за разработку и осуществление военной политики, общее руководство деятельностью вооруженных сил, принятие решений о применении вооруженных сил на основе действующего законодательства. В парламентах регулярно заслушиваются отчеты президента и руководителя военного ведомства о состоянии вооруженных сил, исполнении военного бюджета. Специальные комитеты и комиссии контроля за деятельностью военных осуществляют проверку соблюдения прав военнослужащих, обоснованность решений о применении вооруженных сил и т. д.
Непосредственное руководство армией осуществляет министерство обороны. Опыт государственного строительства показал, что смешение политического и военного руководства негативно сказывается как на политике, так и на военном деле. Исходя из этого, многие государства разделяют военно-политическое и военно-профессиональное управление вооруженными силами. Руководство министерством обороны осуществляют гражданские лица, а военные отвечают за профессиональное управление и деятельность войск. Преимущество гражданского политика во главе министерства обороны доказано практикой, поскольку позволило повысить уровень и компетентность руководства армией и ограничило возможности превращения армии в самостоятельный центр власти.
В каждом государстве специфическим образом решается вопрос о соотношении кадрового, профессионального и призывного контингента в вооруженных силах. Среди крупнейших государств собственно профессиональная армия существует только в США и Великобритании. В современных государствах создаются независимые от военных институты стратегических исследований, чтобы в борьбе мнений и позиций отрабатывать понимание проблем безопасности. Ассоциации независимых экспертов и институты используются для проведения экспертиз, обсуждения и подготовки документов по проблемам военной безопасности в государственных органах. Главное в проводимых военных реформах — это создание армии, соответствующей принципам демократии, обеспечение достойного положения военнослужащих в обществе, формирование доверия между гражданскими лицами и военными, организация надежного гражданского контроля над армией.