- •1. Зміст методології юриспруденції. Підоди та методи осягнення правової реальності
- •2. Первісне і похідне походження держави. Олігархічна теорія.
- •3. Конфліктне призначення права. Примирювальна теорія походження права.
- •4. Співвідношення держави та права. Правова та етатистська держава.
- •5. Юриспруденція та її система. Загальнотеоретична юриспруденція як сучасна теорія держави та права:
- •6. Предмет загальнотеоретичної юриспруденції. Правознавство та державознавство.
- •7. Догматичний ( формально-логічний) метод у юридичній теорії та практиці.
- •8. Поняття та засоби правового мислення. Формування правового мислення..
- •9. Герменевтичний підхід у правовій сфері. Мистецтво тлумачення права.
- •10. Юридична антропологія: право в людині - людина у праві.
- •11. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне, індивідуальне регулювання.
- •12. Правові традиції. Законодавче, прецедентне та звичайне право.
- •13. Правові системи. Національна, інтегративна та міжнародна правові системи.
- •14. Структура і джерела романо - германського права.
- •15. Сім’я загального права. Прецедент в англійському та американському праві:
- •16. Релігійні правові системи. Джерела індуського та мусульманського права.
- •17. Компаративістика. Її роль у вивчені правової реальності.
- •18. Філософія права. Галузі філософії права. Антропологія права.
- •19. Соціологія права. Правова соціалізація. Суспільна думка про право.
- •21. Службова (інструментальна) цінність права. Цінності права.
- •22. Власна цінність права. Правові цінності.
- •23. Предмет і метод правового регулювання. Прийоми правового регулювання.
- •24. Правовий режим, поняття та види. Різноманіття правових режимів.
- •25. Поняття правового регулювання. Прийоми правового регулювання.
- •26. Поняття та ознаки правової норми. Структура правової норми.
- •27. Класифікація правових норм. Дефінітивні норми.
- •28. Поняття і структура правового відношення.
- •29. Поняття та види юридичних фактів. Фактичний склад.
- •30. Поняття та структура правосвідомості. Правовий менталітет.
- •31. Правосуб’єктність правоздатність, дієздатність, деліктоздатність. :
- •32. Правова культура суспільства та її компоненти.
- •33. Правосвідомість та правова культура особистості:
- •34.Поняття і класифікація принципів права.Принцип верховенства права.
- •35.Правові презумпції,правові аксіоми,правові фікції
- •36.Юридична концепція прав людини.Правовий статус особистості.
- •37.Три покоління прав людини.Індивідуальні і колективні права людини.Проблема четвертого покоління прав людини.
- •38.Субєктивні права і юридичні обов’язки .Поняття ,структура
- •39.Загально-соціальні і спеціальні функції права.Функції права і функції правосвідомості.
- •40.Правове виховання і його форми.Правова інформованість.
- •44.Соціальний процес формування права і правотворчість.(нормотворчість)
- •45.Юридична практика:поняття і види.Роль судової практики в системі юр.Практики.
- •46.Держава і соціальне партнерство.
- •47.Компетенція суб’єктів права: поняття і зміст.
- •48.Правові аномалії:нігілізм,ідеалізм,догматизм.
- •49.Субєкти права.Юридичні особи як суб’єкти права.
- •50.Систематизація законодавства.Облік нпа.Правовий
- •51.Система права,галузі і інститути права.Правові спільноти.
- •52.Приватне і публічне право.Уособлення соціального права.
- •53.Матеріальне і процесуальне право.Зростання ролі процесуального права.
- •54.Реалізація права.Форми реалізації права.
- •55.Поняття і призначення застосування права.Ідеологія застосування права.
- •56. Реалізація і застосування права. Безпосередня і правозастосовна реалізація права
- •57. Процес застосування права. Стадії правозастосовного процесу.
- •58. Акти застосування права : поняття і види. Структура складного акту
- •59. Тлумачення права: поняття і види. Офіційне тлумачення права.
- •60. Прогалини в праві і способи їх усунення
- •61. Поняття і види правової поведінки . Правова активність .
- •62. Ознаки правомірної поведінки. Типологія правомірної поведінки.
- •63. Кодифікація й інкорпорація. Їхні різновиди.
- •64. Обєктивно протиправне діяння.
- •65. Поняття і види правопорушень. Зловживання правом.
- •66. Юридична відповідальність. Умови, що виключають юридичну відповідальність.
- •67. Штрафна и правовідновна відповідальність:поняття і призначення.
- •68.Державний і правовий примус.Міри відповідальності,міри захисту і профілактичні міри.
- •69.Поняття держави.Сильна і слабка держава.Образ держави.
- •70.Держави і інститути громадського суспільства.Максимальна і мінімальна держава.
- •71.Суперенітет держави.Криза суверенітету сучасної держави.
- •72.Сучасна і до сучасна держава .Особливості сучасних держав.
- •73.Державна влада.Єдність і поділ влади.
- •74.Типологія держави.Формаційний і цивілізаційний підходи до типології держави.
- •75.Поняття механізму держави.Механізм держави і державний апарат.
- •76.Законодавча влада і її функції.Представницька функція законодавчої влади.
- •77.Судова влада і здійснення правосуддя.Підвищення судової влади.
- •78.Виконавча влада і її система.Виконавча влада сучасної України.
- •79.Державне управління і місцеве самоврядування.
- •80.Держава і політичні партії.
- •81.Конституційна держава.Співвідношення конституційної і правової держави.
- •82.Концепція соціальної держави.Україна як соціальна держава.
- •83.Концепція правової держави.Україна як правова держава.
- •84.Державні органи і їх класифікація.Центральні і місцеві державні органи в Україні.
- •85.Функції сучасної держави.Функції держави та державні послуги.
- •86.Державна служба.Проходження державної служби.
- •87.Форма правління в сучасній державі.
- •88.Політичний і державний режим.Державний режим сучасної України.
- •89.Територіальне буття сучасної держави.Регіональна держава.
- •90.Армія як інститут держави.Правовий статус в.Службовців.
- •91.Податкова політика сучасної держави.Загальнодержавні та місцеві податки і збори.
- •92.Аграрна політика сучасної держави.
- •93.Інноваційна політика сучасної держави.
- •94.Становлення контрольної ради і її інститутів.Рахункова палата.
- •95.Правова культура та правове життя.Зміст правової культури суспільства.
- •96.Еліта в сучасній державі.Формування юридичної еліти в Україні.
- •97.Держава і релігія.Світська і теократична держава.
- •98.Статика та динаміка держави.
- •99.Етика та естетика держави.Етика та естетика держ.Влади в Україні.
76.Законодавча влада і її функції.Представницька функція законодавчої влади.
Законодательная деятельность является определяющей в компетенции парламента, что дает основание называть это направление деятельности государства законодательной властью.
Легитимность парламента непосредственно вытекает из суверенитета народа. При этом законодательная власть отделена от других подсистем власти, но взаимодействует с ними. Содержание законодательной деятельности нормативно ограничено и гарантировано конституцией. Особенно значимо, что в парламенте партии ведут борьбу за государственную власть. Обратим внимание на то, что законодательная власть проявляется не только в осуществлении законодательной функции. Для нее характерны и такие функции как представительская функция, связанная с обеспечением партийного, территориального, корпоративного, этнического представительства, что создает условия различным социальным силам действовать через парламент; учредительная функция, которая состоит в утверждении и назначении различных лиц на государственные посты, создании организационных структур, специальных комиссий и т. п.; контрольная функция, выраженная в обсуждении основных направлении правительственной политики, бюджета и отчета о его выполнении, парламентских запросов депутатов правительству или министру, контрольной деятельности парламентских комиссий или должностных лиц, назначаемых парламентом, наконец, выражение доверия или недоверия правительству.
Демократически избранный парламент, осуществляющий свои функции — важнейший институт легитимации государственной власти, форма обеспечения политической гласности и открытой политической полемики. Действительно, законодательная функция парламента является определяющей. Она четко фиксирована стадиями законодательного процесса. Используется правило, в соответствии с которым законопроект принимается к рассмотрению только тогда, когда он внесен лицом или органом, обладающим правом законодательной инициативы. 11о субъектам этого права различают: 1) парламентскую инициативу _ (внесение законопроекта членами палат); ^У'народную инициативу (внесение законопроекта группами избирателей); 3) правительственную'инициативу (внесение законопроекта министрами от имени главы государства или правительства); 4) специальную инициативу (внесение законопроекта органами, специально указанными в конституции). Вносить в парламент проект государственного бюджета во всех государствах исключительное право (прерогатива) правительства.
Рассмотрение законопроектов в парламенте называют чтениями. Первым чтением является принятие к рассмотрению законопроекта и оглашение его наименования председателем палаты. После этого законопроект направляется в постоянную комиссию на заключение. На второе чтение лицо или представитель органа, внесшего законопроект делает доклад, а затем зачитывается заключение комиссии. После этого законопроект либо возвращается в ту же комиссию, либо передается другой комиссии парламента. Третье чтение представляет собой постатейное обсуждение законопроекта в палате парламента. За обычный законопроект должно быть подано п]з<>стое большинство голосов присутствующих депутатов, в то время как конституционный законопроект принимается, как правило, квалифицированным большинством. После принятия законопроекта одной палатой, он передается в другую, где рассматривается в том же порядке. При возникновении разногласий между палатами по поводу законопроекта используются различные формы преодоления такого рода противостояния палат: от отклонения поправок в нижней палате при повторном голосовании, до создания на паритетных началах смешанных комиссий палат. Принятый парламентом законопроект, направляется на утверждение главе государства. Подписанный главой государства закон публикуется в официальном издании. В случае отказа в подписании законопроект считается не принятым (право абсолютного вето) или возвращается на повторное рассмотрение (право отлагательного вето). Повторное принятие законопроекта при праве отлагательного вето обязывает главу государства подписать закон.
Законодательство современных государств исходит из того, что член парламента должен действовать независимо от своих избирателей (иметь свободный мандат). Конституции многих государств прямо указывают на недопустимость императивных мандатов.
