
- •1. Зміст методології юриспруденції. Підоди та методи осягнення правової реальності
- •2. Первісне і похідне походження держави. Олігархічна теорія.
- •3. Конфліктне призначення права. Примирювальна теорія походження права.
- •4. Співвідношення держави та права. Правова та етатистська держава.
- •5. Юриспруденція та її система. Загальнотеоретична юриспруденція як сучасна теорія держави та права:
- •6. Предмет загальнотеоретичної юриспруденції. Правознавство та державознавство.
- •7. Догматичний ( формально-логічний) метод у юридичній теорії та практиці.
- •8. Поняття та засоби правового мислення. Формування правового мислення..
- •9. Герменевтичний підхід у правовій сфері. Мистецтво тлумачення права.
- •10. Юридична антропологія: право в людині - людина у праві.
- •11. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне, індивідуальне регулювання.
- •12. Правові традиції. Законодавче, прецедентне та звичайне право.
- •13. Правові системи. Національна, інтегративна та міжнародна правові системи.
- •14. Структура і джерела романо - германського права.
- •15. Сім’я загального права. Прецедент в англійському та американському праві:
- •16. Релігійні правові системи. Джерела індуського та мусульманського права.
- •17. Компаративістика. Її роль у вивчені правової реальності.
- •18. Філософія права. Галузі філософії права. Антропологія права.
- •19. Соціологія права. Правова соціалізація. Суспільна думка про право.
- •21. Службова (інструментальна) цінність права. Цінності права.
- •22. Власна цінність права. Правові цінності.
- •23. Предмет і метод правового регулювання. Прийоми правового регулювання.
- •24. Правовий режим, поняття та види. Різноманіття правових режимів.
- •25. Поняття правового регулювання. Прийоми правового регулювання.
- •26. Поняття та ознаки правової норми. Структура правової норми.
- •27. Класифікація правових норм. Дефінітивні норми.
- •28. Поняття і структура правового відношення.
- •29. Поняття та види юридичних фактів. Фактичний склад.
- •30. Поняття та структура правосвідомості. Правовий менталітет.
- •31. Правосуб’єктність правоздатність, дієздатність, деліктоздатність. :
- •32. Правова культура суспільства та її компоненти.
- •33. Правосвідомість та правова культура особистості:
- •34.Поняття і класифікація принципів права.Принцип верховенства права.
- •35.Правові презумпції,правові аксіоми,правові фікції
- •36.Юридична концепція прав людини.Правовий статус особистості.
- •37.Три покоління прав людини.Індивідуальні і колективні права людини.Проблема четвертого покоління прав людини.
- •38.Субєктивні права і юридичні обов’язки .Поняття ,структура
- •39.Загально-соціальні і спеціальні функції права.Функції права і функції правосвідомості.
- •40.Правове виховання і його форми.Правова інформованість.
- •44.Соціальний процес формування права і правотворчість.(нормотворчість)
- •45.Юридична практика:поняття і види.Роль судової практики в системі юр.Практики.
- •46.Держава і соціальне партнерство.
- •47.Компетенція суб’єктів права: поняття і зміст.
- •48.Правові аномалії:нігілізм,ідеалізм,догматизм.
- •49.Субєкти права.Юридичні особи як суб’єкти права.
- •50.Систематизація законодавства.Облік нпа.Правовий
- •51.Система права,галузі і інститути права.Правові спільноти.
- •52.Приватне і публічне право.Уособлення соціального права.
- •53.Матеріальне і процесуальне право.Зростання ролі процесуального права.
- •54.Реалізація права.Форми реалізації права.
- •55.Поняття і призначення застосування права.Ідеологія застосування права.
- •56. Реалізація і застосування права. Безпосередня і правозастосовна реалізація права
- •57. Процес застосування права. Стадії правозастосовного процесу.
- •58. Акти застосування права : поняття і види. Структура складного акту
- •59. Тлумачення права: поняття і види. Офіційне тлумачення права.
- •60. Прогалини в праві і способи їх усунення
- •61. Поняття і види правової поведінки . Правова активність .
- •62. Ознаки правомірної поведінки. Типологія правомірної поведінки.
- •63. Кодифікація й інкорпорація. Їхні різновиди.
- •64. Обєктивно протиправне діяння.
- •65. Поняття і види правопорушень. Зловживання правом.
- •66. Юридична відповідальність. Умови, що виключають юридичну відповідальність.
- •67. Штрафна и правовідновна відповідальність:поняття і призначення.
- •68.Державний і правовий примус.Міри відповідальності,міри захисту і профілактичні міри.
- •69.Поняття держави.Сильна і слабка держава.Образ держави.
- •70.Держави і інститути громадського суспільства.Максимальна і мінімальна держава.
- •71.Суперенітет держави.Криза суверенітету сучасної держави.
- •72.Сучасна і до сучасна держава .Особливості сучасних держав.
- •73.Державна влада.Єдність і поділ влади.
- •74.Типологія держави.Формаційний і цивілізаційний підходи до типології держави.
- •75.Поняття механізму держави.Механізм держави і державний апарат.
- •76.Законодавча влада і її функції.Представницька функція законодавчої влади.
- •77.Судова влада і здійснення правосуддя.Підвищення судової влади.
- •78.Виконавча влада і її система.Виконавча влада сучасної України.
- •79.Державне управління і місцеве самоврядування.
- •80.Держава і політичні партії.
- •81.Конституційна держава.Співвідношення конституційної і правової держави.
- •82.Концепція соціальної держави.Україна як соціальна держава.
- •83.Концепція правової держави.Україна як правова держава.
- •84.Державні органи і їх класифікація.Центральні і місцеві державні органи в Україні.
- •85.Функції сучасної держави.Функції держави та державні послуги.
- •86.Державна служба.Проходження державної служби.
- •87.Форма правління в сучасній державі.
- •88.Політичний і державний режим.Державний режим сучасної України.
- •89.Територіальне буття сучасної держави.Регіональна держава.
- •90.Армія як інститут держави.Правовий статус в.Службовців.
- •91.Податкова політика сучасної держави.Загальнодержавні та місцеві податки і збори.
- •92.Аграрна політика сучасної держави.
- •93.Інноваційна політика сучасної держави.
- •94.Становлення контрольної ради і її інститутів.Рахункова палата.
- •95.Правова культура та правове життя.Зміст правової культури суспільства.
- •96.Еліта в сучасній державі.Формування юридичної еліти в Україні.
- •97.Держава і релігія.Світська і теократична держава.
- •98.Статика та динаміка держави.
- •99.Етика та естетика держави.Етика та естетика держ.Влади в Україні.
72.Сучасна і до сучасна держава .Особливості сучасних держав.
Современное государство предстает в виде управленческой системы, эффективность которой во многом обусловлена тем, как она спроектирована. При этом для западного варианта развития государства показательна смена идеи территории в качестве рамок госстроительствана технологизацию, являющуюся определяющим фактором, превращающим территорию во второстепенный природный ресурс.
Сегодня складывается транснациональный мир, который характеризуется кризисом института национального государства, приматом международного права над внутригосударственным, верховенством суверенитета личности, сокращением контрольных и ограничительных функций правительства. Государства вынуждены все более считаться с международными правительственными и неправительственными организациями и институтами, с одной стороны, и с собственными регионами, с другой. Тем самым происходит "размывание" государственного суверенитета. При этом "открытие" межгосударственных границ сопровождается активизацией надгосударственных и негосударственных институтов в мировой политике.
Среди проблем государства, подлежащих осмыслению, одна из наиболее значимых связана с глобализацией мира. В самом деле, благодаря глобализации территориальность перестает быть организующим признаком социальной и культурной жизни, а глобализирующие социальные практики свободны от локальных привязок и существующих границ. Исходя из этого глобализация напрямую связана с глубоким кризисом государства — нации. Так глобализация выражена в становлении транснациональных сфер жизни людей, так называемых "диаспорных публичных сфер", социальное самосознание которых формируется на основе образа "исторической родины", как правило, имеющего мало общего с действительностью. Эти диаспорные публичные сферы становятся основой возникающего постнационального политического порядка, в котором создаются организации и формируются идеологии, свободные от привязки к какому-либо государству.
Глобализация формирует транснациональные сообщества, в значительной мере неподконтрольные государству и зачастую не воспринимающие государства как легитимных партнеров, что приводитк усилению социальной нестабильности.
Современное государство определяется (В. Е. Чиркин) как обусловленная социальной асимметрией общества и необходимостью решения общих дел универсальная политическая организация, действующая на основе административно-территориального деления и гражданства, осуществляющая с помощью специализированного аппарата управление, арбитрирование и легализованное принуждение. Современное государство несет на себе отпечатки свойств современного человека, среди которых присутствуют активность, рациональность, автономность, открытость в отношении смены исторических возможностей и притязаний.
В отличие от современного государства досовременное государство отягощено прежними представлениями о роли государства, его институтах и функциях. Для него характерен непрофессионализм бюрократии, низкая легитимность институтов государства, функциональная перегруженность, неспособность эффективно использовать имеющиеся ресурсы и т. д. Современное государство способно не только провозглашать и оформлять права и свободы человека, но и реально их обеспечивать. Проблема преодоления несовременных черт государства для Украины имеет принципиальное значение, с учетом политической ориентации на объединенную Европу.
Современное государство — это инструмент политической рациональности, способный обеспечить равновесие между государством и обществом. Между тем авторитет государства поддерживать весьма сложно в связи с ростом ожиданий по отношению к государству и ростом притязаний к нему со стороны индивидов. В условиях усиливающейся персонализации способ подчинения человека органам государственной власти остается прежним, поскольку используется политическая социализация, которая в значительной мере нивелирует индивидов и вызывает протест. На этом фоне заметнее кризис государства как социального института, выраженный по таким позициям: 1) государство — нация переживает значительные сложности в условиях глобализации; 2) обозначилась тенденция к формированию самодостаточных государств, подчиняющих себе общество; 3) нарастает противоречие между государством и потребностями развития общества и человека.
Все очевиднее амбивалентность (двойственность) государства: с одной стороны это мощный фактор общественного прогресса,а с другой — непосредственная причина, экономической стагнации и социального упадка. Кризис государства в немалой степени определяется хозяйственными переплетениями мировой экономики, сужающими деятельность государства. К тому же дифференциация социальных и региональных проблем привела к тому, что их решение осуществляется на муниципальном уровне и на уровне региона, а не на общегосударственном уровне.
Остро стоят вопросы удельного веса механизма властвования, проблема границ власти государства по отношению к индивиду. Прокламируется использование принципа субсидиарности государственной деятельности: государство имеет право вмешиваться тогда, когда индивид и общество не могут себе помочь. Зачастую минимальное государство рассматривается как единственно возможный тип государства, который не нарушает прав индивида. В целом же признается неэффективность государственного регулирования, несовпадение основных ценностей государства и общества, перегрузка государства несвойственной ему деятельностью, а также сложности соблюдения правовых пределов государства.