- •1. Зміст методології юриспруденції. Підоди та методи осягнення правової реальності
- •2. Первісне і похідне походження держави. Олігархічна теорія.
- •3. Конфліктне призначення права. Примирювальна теорія походження права.
- •4. Співвідношення держави та права. Правова та етатистська держава.
- •5. Юриспруденція та її система. Загальнотеоретична юриспруденція як сучасна теорія держави та права:
- •6. Предмет загальнотеоретичної юриспруденції. Правознавство та державознавство.
- •7. Догматичний ( формально-логічний) метод у юридичній теорії та практиці.
- •8. Поняття та засоби правового мислення. Формування правового мислення..
- •9. Герменевтичний підхід у правовій сфері. Мистецтво тлумачення права.
- •10. Юридична антропологія: право в людині - людина у праві.
- •11. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне, індивідуальне регулювання.
- •12. Правові традиції. Законодавче, прецедентне та звичайне право.
- •13. Правові системи. Національна, інтегративна та міжнародна правові системи.
- •14. Структура і джерела романо - германського права.
- •15. Сім’я загального права. Прецедент в англійському та американському праві:
- •16. Релігійні правові системи. Джерела індуського та мусульманського права.
- •17. Компаративістика. Її роль у вивчені правової реальності.
- •18. Філософія права. Галузі філософії права. Антропологія права.
- •19. Соціологія права. Правова соціалізація. Суспільна думка про право.
- •21. Службова (інструментальна) цінність права. Цінності права.
- •22. Власна цінність права. Правові цінності.
- •23. Предмет і метод правового регулювання. Прийоми правового регулювання.
- •24. Правовий режим, поняття та види. Різноманіття правових режимів.
- •25. Поняття правового регулювання. Прийоми правового регулювання.
- •26. Поняття та ознаки правової норми. Структура правової норми.
- •27. Класифікація правових норм. Дефінітивні норми.
- •28. Поняття і структура правового відношення.
- •29. Поняття та види юридичних фактів. Фактичний склад.
- •30. Поняття та структура правосвідомості. Правовий менталітет.
- •31. Правосуб’єктність правоздатність, дієздатність, деліктоздатність. :
- •32. Правова культура суспільства та її компоненти.
- •33. Правосвідомість та правова культура особистості:
- •34.Поняття і класифікація принципів права.Принцип верховенства права.
- •35.Правові презумпції,правові аксіоми,правові фікції
- •36.Юридична концепція прав людини.Правовий статус особистості.
- •37.Три покоління прав людини.Індивідуальні і колективні права людини.Проблема четвертого покоління прав людини.
- •38.Субєктивні права і юридичні обов’язки .Поняття ,структура
- •39.Загально-соціальні і спеціальні функції права.Функції права і функції правосвідомості.
- •40.Правове виховання і його форми.Правова інформованість.
- •44.Соціальний процес формування права і правотворчість.(нормотворчість)
- •45.Юридична практика:поняття і види.Роль судової практики в системі юр.Практики.
- •46.Держава і соціальне партнерство.
- •47.Компетенція суб’єктів права: поняття і зміст.
- •48.Правові аномалії:нігілізм,ідеалізм,догматизм.
- •49.Субєкти права.Юридичні особи як суб’єкти права.
- •50.Систематизація законодавства.Облік нпа.Правовий
- •51.Система права,галузі і інститути права.Правові спільноти.
- •52.Приватне і публічне право.Уособлення соціального права.
- •53.Матеріальне і процесуальне право.Зростання ролі процесуального права.
- •54.Реалізація права.Форми реалізації права.
- •55.Поняття і призначення застосування права.Ідеологія застосування права.
- •56. Реалізація і застосування права. Безпосередня і правозастосовна реалізація права
- •57. Процес застосування права. Стадії правозастосовного процесу.
- •58. Акти застосування права : поняття і види. Структура складного акту
- •59. Тлумачення права: поняття і види. Офіційне тлумачення права.
- •60. Прогалини в праві і способи їх усунення
- •61. Поняття і види правової поведінки . Правова активність .
- •62. Ознаки правомірної поведінки. Типологія правомірної поведінки.
- •63. Кодифікація й інкорпорація. Їхні різновиди.
- •64. Обєктивно протиправне діяння.
- •65. Поняття і види правопорушень. Зловживання правом.
- •66. Юридична відповідальність. Умови, що виключають юридичну відповідальність.
- •67. Штрафна и правовідновна відповідальність:поняття і призначення.
- •68.Державний і правовий примус.Міри відповідальності,міри захисту і профілактичні міри.
- •69.Поняття держави.Сильна і слабка держава.Образ держави.
- •70.Держави і інститути громадського суспільства.Максимальна і мінімальна держава.
- •71.Суперенітет держави.Криза суверенітету сучасної держави.
- •72.Сучасна і до сучасна держава .Особливості сучасних держав.
- •73.Державна влада.Єдність і поділ влади.
- •74.Типологія держави.Формаційний і цивілізаційний підходи до типології держави.
- •75.Поняття механізму держави.Механізм держави і державний апарат.
- •76.Законодавча влада і її функції.Представницька функція законодавчої влади.
- •77.Судова влада і здійснення правосуддя.Підвищення судової влади.
- •78.Виконавча влада і її система.Виконавча влада сучасної України.
- •79.Державне управління і місцеве самоврядування.
- •80.Держава і політичні партії.
- •81.Конституційна держава.Співвідношення конституційної і правової держави.
- •82.Концепція соціальної держави.Україна як соціальна держава.
- •83.Концепція правової держави.Україна як правова держава.
- •84.Державні органи і їх класифікація.Центральні і місцеві державні органи в Україні.
- •85.Функції сучасної держави.Функції держави та державні послуги.
- •86.Державна служба.Проходження державної служби.
- •87.Форма правління в сучасній державі.
- •88.Політичний і державний режим.Державний режим сучасної України.
- •89.Територіальне буття сучасної держави.Регіональна держава.
- •90.Армія як інститут держави.Правовий статус в.Службовців.
- •91.Податкова політика сучасної держави.Загальнодержавні та місцеві податки і збори.
- •92.Аграрна політика сучасної держави.
- •93.Інноваційна політика сучасної держави.
- •94.Становлення контрольної ради і її інститутів.Рахункова палата.
- •95.Правова культура та правове життя.Зміст правової культури суспільства.
- •96.Еліта в сучасній державі.Формування юридичної еліти в Україні.
- •97.Держава і релігія.Світська і теократична держава.
- •98.Статика та динаміка держави.
- •99.Етика та естетика держави.Етика та естетика держ.Влади в Україні.
52.Приватне і публічне право.Уособлення соціального права.
Разграничение частного и публичного права традиционно связывают с именем римского юриста Ульпиана (170-228 гг.). По его мнению, публичное право есть то, которое относится к положению Римского государства, тогда как частное право относится к пользе отдельных лиц. То есть, предметом публичного права является сфера публичных интересов (интересов общества, государства в целом), а предметом частного права — сфера частных дел и интересов.
Для сферы публичного права характерны также юридическая централизация (регулирование «по вертикали», из единого центра — государства) и императивность, не оставляющая места усмотрению субъектов. Сфера частного права предполагает децентрализацию юридического регулирования (когда юридически значимые решения принимаются участниками гражданского оборота самостоятельно) и диспозитивность (свободу выбора юридических решений).
Публичное и частное право различаются также по способам защиты, интереса, лежащего в основе правоотношения. Частные интересы защищаются от посягательств по частной инициативе, по требованию заинтересованного в этом лица и в рамках гражданского или хозяйственного судебного процесса. Защита публичного интереса является обязанностью органов государства, и эти органы должны вступаться за такой интерес по своей собственной инициативе. Публично-правовые интересы защищаются путем административного или уголовного процесса.
Основной смысл разграничения частного и публичного права состоит в установлении пределов вторжения государства в сферу имущественных и иных интересов индивидов и их объединений. Государство в этой сфере должно выступать лишь в роли арбитра и надежного защитника прав и законных интересов участников гражданского оборота.
При всей важности и принципиальности деления права на частное и публичное, критерии такого деления неоднозначны, а границы достаточно условны и размыты, могут возникать комбинации публично-правового и частноправового элементов, смешанные публично-правовые и частноправовые институты. Например, в уголовном праве Украины существует частно-правовой по своей природе институт примирения с потерпевшим, в семейном праве публично-правовой институт государственной регистрации брака и т.д.
Разделение права на частное и публичное не следует понимать как его деление на уровне отраслей права, поскольку оно может проводиться на уровне институтов права и даже конкретных правовых норм. Между тем обычно к сфере частного права относят отрасли гражданского права, коммерческого права, семейного права, тогда как сферой публичного права признается отрасль конституционного права, административного права, уголовного права, процессуального права. Считается, что разделение права на частное и публичное в новое время должно быть дополнено социальным правом, которое как бы соединяет частный и общий интерес. Среди отраслей, которые относят к социальному праву: отрасли трудового права, право социального обеспечения, медицинское право и др.
