47.Компетенція суб’єктів права: поняття і зміст.

48.Правові аномалії:нігілізм,ідеалізм,догматизм.

Правовий нігілізм — це деформація правосвідомості, для якої характерне негативне ставлення до права, закону і правових форм організації суспільних відносин. Носієм правового нігілізму може виступати особа, соціальна спіль­нота, суспільство в цілому.

Правовий нігілізм може виступати у двох формах — те­оретичній і практичній. У першому випадку має місце

концептуальне виправдання і обґрунтування правового нігілізму. Праву протиставляються інші, вищі, з погляду теоретиків правового нігілізму, цінності — релігійний фун-даменталізм, світова революція тощо. У другому випадку відбувається реалізація вказаних теоретичних концепцій.

Поряд із правовим нігілізмом існує прямо протилежне явище — правовий ідеалізм (романтизм). Під ним розу­міють фетишизацію права, перебільшення реальних мож­ливостей його впливу на долю особистості та суспільства. У суспільстві, ураженому правовим ідеалізмом, складаєть­ся наївне переконання в тому, що справедливі і розумні закони здатні вирішити всі проблеми людства. Очікування дива від прийнятого закону дуже швидко перетворюється на розчарування через те, що закон не діє або діє зовсім не так, як мріялося.

Правовий інфантилізм як різновид деформації право­свідомості відрізняється слабкістю правових знань при твердій переконаності особи в достатньому їх рівні. На від­міну від правового нігілізму і правового ідеалізму він є найменш небезпечним, порівняно легко переборним різно­видом деформації правосвідомості. З правовим інфантиліз­мом граничить правовий дилетантизм, який означає легковажне ставлення до права, вільне поводження із за­коном за наявності поверхневих, безсистемних правових знань (про все — помалу).

Правова демагогія характерна для осіб, які володіють правовими знаннями, але виключають або принижують його соціальну цінність і використовують право винятково в своїх особистих, часто антисуспільних інтересах.

Догмат́изм — одностороннє, схематичне мислення, яке оперує догмами, здійснюючи аналіз і оцінку теоретичних і практичних проблем без урахування конкретної реальності.

49.Субєкти права.Юридичні особи як суб’єкти права.

Суб'єкти права (від лат. subjectus — підлеглий) — це фізичні або юридичні особи, держава, соціальні спільноти, які здатні реалізувати безпосередньо або через представни­ка юридичні права та обов'язки. Види суб'єктів права:

1. фізичні особи;

2. юридичні особи;

3. держава, її органи та органи місцевого самовряду­ вання;

4. соціальні спільноти (народ, територіальна громада, етнічна або релігійна група).

Реалізація права вимагає певних якостей, визнаних або встановлених законом для всіх суб'єктів права. Сукупність цих якостей утворює поняття правосуб'єктності.

Правосуб'єктність включає наступні юридичні характе­ристики особи:

1. правоздатність — зумовлена правом здатність су­ б'єкта права володіти суб'єктивними юридичними правами та юридичними обов'язками;

2. дієздатність — зумовлена правом здатність особи своїми діями (бездіяльністю) набувати суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, здійснювати та припиняти їх. Різновидом дієздатності є угодоздатність, тобто здатність особисто, своїми діями здійснювати цивільно-правові опе­ рації;

деліктоздатність — зумовлена правом здатність особи нести юридичну відповідальність за вчинені нею правопорушення.

Юридична особа — це організація, створена шляхом об'єднання осіб і майна і зареєстрована в установленому порядку.

Ознаки юридичної особи:

1. організаційна єдність. Юридична особа має певну структуру (відділи, управління, цехи, інші підрозділи), керівництво, певну мету і завдання, які закріплюються статутом, установчим договором або положенням;

2. наявність відособленого майна. Організація повинна мати своє майно, відокремлене від майна засновників або інших юридичних осіб. Юридична особа володіє ним на праві власності, господарського відання або оперативного управління. Крім того, юридична особа повинна мати само­ стійні фінансові документи (баланс або кошторис, рахунок у банку);

3. самостійна майнова відповідальність. Юридична особа сама відповідає за здійснювані нею операції, за борги та інші зобов'язання. Наприклад, держава не відповідає за борги державних підприємств;

4. участь в цивільному обігу від свого імені. Юридич­ на особа має власну назву, закріплену державною реєстра­ цією. Воно має право набувати права і обов'язки, визна­ чені її статутом або іншим установчим документом. Напри­ клад, юридична особа має право набувати майно, особисті немайнові права, укладати різні угоди;

5. здатність бути позивачем і відповідачем у суді. Від свого імені юридична особа має право бути учасником ци­ вільного або господарського процесу.

Правоздатність, дієздатність і деліктоздатність юридич­ної особи виникають одночасно, з моменту її державної реєстрації і припиняються з її ліквідацією, яка фіксується виключенням юридичної особи з державного реєстру.